Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року місто Київ

Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоШицького І.Б., суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б. Романюка Я.М., Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Яреми А.Г., за участю представників: Міністерства інфраструктури України -Волошиної Я.Л., виробничо-комерційної колективної фірми «Вокзал-Експрес» ЛТД - Кухарука Т.А., Туркевича Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у справі № 926/11/14 за позовом ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Пасажирське вагонне депо Чернівці» до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, виробничо-комерційної колективної фірми «Вокзал-Експрес» ЛТД, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у Чернівецькій області, управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Чернівцях Чернівецької області, про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 7 березня 1995 року № 171/6 та визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею,

в с т а н о в и л и:

У грудні 2013 року ДТГО «Львівська залізниця» звернулося з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, виробничо-комерційної колективної фірми «Вокзал-Експрес» ЛТД про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 7 березня 1995 року № 171/6 та визнання недійсним державного акта про право постійного користування землею.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою порушують право позивача на користування цією земельною ділянкою, яка розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 3 березня 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 7 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року рішення господарського суду Чернівецької області від 3 березня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 липня 2014 року залишено без змін.

Обґрунтовуючи постанову, суд касаційної інстанції зазначив, що матеріалами справи не доведено право ДТГО «Львівська залізниця» на користування спірною земельною ділянкою, тому, на його думку, оспорюване рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради і державний акт про право постійного користування землею не порушують права позивача на користування земельною ділянкою.

ДТГО «Львівська залізниця» подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року у справі № 926/11/14 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 21, 65, 67, 68, 84, частини п'ятої статті 116, статей 149, 152, 155, пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» та пункту 17 частини другої статті 19 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого, на думку заявника, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 14 травня 2015 року у справі № 5010/214/2012-з-21/6, від 1 квітня 2015 року у справі № 926/1017/14, від 7 травня 2014 року у справі № 911/3427/13, від 17 березня 2015 року у справі № 926/584/14, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року у справі

№ 6-40496св14, від 21 листопада 2012 року у справі № 6-32284св12, від 3 грудня 2014 року у справі № 6-28538св14, ухвал Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2006 року у справі № К/14499/06 та від 1 лютого 2007 року у справі № К-9304/06, в яких висловлено позицію про те, що відсутність у залізниці оформлених правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки не змінює їх правового статусу належності до категорії земель державної власності та земель залізничного транспорту на підставі закону.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про надання земельних ділянок» від 7 березня 1995 року № 171/6 надано у постійне користування виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД земельну ділянку площею 0,0336 га, розташовану за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38.

Межі та розмір земельної ділянки попередньо погоджено уповноваженими представниками відповідачів шляхом складення та підписання відповідних актів від 14 листопада 1994 року і від 14 грудня 1994 року.

18 квітня 1995 року Чернівецькою міською радою виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД видано державний акт № 0354 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0336 га.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (частина друга статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Судами досліджено акт обстеження комісії у складі представників ДТГО «Львівська залізниця» та Чернівецької міської ради від 26 червня 2013 року, яким встановлено, що земельна ділянка виробничо-комерційної колективної фірми «Вокзал-Експрес» ЛТД площею 0,0047 га розташована в межах залізничної станції та смуги відведення залізниці на ділянці перегону з прив'язкою до колії км 266+530 м до км 266+536 м на відстані 26,04-27,13 м від осі головної колії. Ці фактичні дані доказами не спростовано й визнано такими, що відповідають дійсності.

Відповідно до частини першої статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту (пункт «б» частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Отже, частина спірної земельної ділянки належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, тому Чернівецька міська рада не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Наявність чи відсутність у ДТГО «Львівська залізниця» документів, які посвідчують право на користування спірною земельною ділянкою, не змінює її правового статусу, який ґрунтується на визначеному законом юридичному факті належності до земель залізничного транспорту.

Відтак, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0336 га від 18 квітня 1995 року № 0354, виданий Чернівецькою міською радою виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД на підставі незаконного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про надання земельних ділянок» від 7 березня 1995 року № 171/6 у частині надання в постійне користування виробничо-комерційній колективній фірмі «Вокзал-Експрес» ЛТД земельної ділянки площею 0,0336 га, розташованої за адресою: м. Чернівці, вул. Гагаріна, 38, може бути визнано недійсним, оскільки частина цієї земельної ділянки перебуває у державній власності та належить до земель залізничного транспорту.

Висновок господарських судів про наявність у Чернівецької міської ради повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і відсутність підстав для задоволення позову є необґрунтованим, суперечить фактичним обставинам справи і вимогам закону.

За таких обставин заява ДТГО «Львівська залізниця» підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 7 липня 2014 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 3 березня 2014 року - скасуванню.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову по суті, на підставі необґрунтованого і незаконного висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права, господарські суди відмовили у застосуванні позовної давності, про що заявлено відповідачами.

Приписами статей 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Судові рішення у справі, що розглядається, не містять висновків щодо обґрунтованості відмови у застосуванні позовної давності, наявності чи відсутності факту її пропущення і встановлення та дослідження доказів, що його підтверджують.

Відповідно до статті 11123 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини справи не встановлено, а відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, то справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 11125 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 11123, 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» задовольнити частково.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 4 вересня 2014 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 7 липня 2014 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 3 березня 2014 року у справі № 926/11/14.

Справу № 926/11/14 передати на розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

ГоловуючийІ.Б. Шицький Судді: В.П. Барбара В.Л. Маринченко І.С. Берднік Л.І. Охрімчук М.І. Гриців П.В. Панталієнко В.І. Гуменюк О.І. Потильчак А.А. Ємець О.Б. Прокопенко Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк П.І. Колесник І.Л. Самсін О.А. Коротких Ю.Л. Сенін О.В. Кривенда В.М. Сімоненко В.В. Кривенко О.О. Терлецький Н.П. Лященко А.Г. Ярема