Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

19 грудня 2011 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії управління ПФУ щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати йому пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) з 18 червня 2011 року; зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату державної пенсії позивачу у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 18 червня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

Куликівський районний суд Чернігівської області постановою від 13 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України постановою від 1 квітня 2015 року касаційну скаргу позивача задовольнив частково: рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково - визнав протиправними дії управління ПФУ щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII з 1 квітня 2014 року.

Зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_9 за період з 1 квітня по 2 серпня 2014 року пенсії як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язав управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_9 за період з 1 квітня по 2 серпня 2014 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до 1 категорії, виходячи з розміру 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону № 796-XII з урахуванням поведених виплат.

В іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції щодо визначення кінцевої дати перерахунку пенсії, ОСОБА_9 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відновити порушені права щодо призначення та виплати державної та додаткової пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII з 3 серпня 2014 року.

На обґрунтування заяви позивач надав копії постанов від 23 квітня, 11 грудня 2012 року та 19 березня, 1 жовтня 2013 року, в яких Верховний Суд України вважає правильним висновок про те, що при визначенні державної та додаткової пенсій застосуванню підлягали статті 49, 50, 54 Закону № 796-XII, а не положення постанов Кабінету Міністрів України від 28 травня 2005 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг установлених законом прав.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.

Як убачається з матеріалів справи та встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_9 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, у зв'язку з чим має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII.

Розрахунок пенсійних виплат позивачу управління ПФУ здійснювало за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 1210).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по III групі інвалідності не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 цього ж Закону особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 67 Закону № 796-XII конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, зазначена стаття Закону може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсій позивачу згідно з положеннями статей 50, 54 цього ж Закону.

Згідно зі статтею 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини третьої статті 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VІІ) не були встановлені обмеження щодо виплат основної та додаткової пенсій, не внесені зміни до Закону № 796-XII.

Отже, з 1 січня 2014 року діяли положення статей 50, 54 Закону № 796-XII, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлений зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, правовідносини щодо виплати додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, регулюються Законом № 796-XII, а тому застосування до таких правовідносин підзаконного акта - постанови № 1210, яка суперечить Закону № 796-XII, є помилковим.

Що ж стосується покладення зобов'язання на відповідача і в подальшому нараховувати та проводити відповідні виплати в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону № 796-XII, то слід зазначити таке: Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 3 серпня 2014 року, Прикінцеві положення Закону № 719-VІІ були доповнені пунктом 67 , за яким норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Тобто, Законом № 719-VІІ з 3 серпня 2014 року були надані повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір виплат основної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2014 рік.

Отже, у період з 3 серпня 2014 року розмір виплат основної та додаткової пенсій особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідами III групи, повинен визначатися відповідно до урядових постанов, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії на підставі статті 54 Закону № 796-XII в обсязі не нижче 6 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону № 796-XII в обсязі 50 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 3 серпня 2014 року задоволенню не підлягають.

Із наведеного випливає, що суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, тому в задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький