ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_10 до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Сумській області (далі - ОДПІ) про скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною вимогу від 13 травня 2014 року № Ф-1021-18 про сплату недоїмки в розмірі 1267 грн 95 коп. (далі - вимога № Ф-1021-18) та скасувати її, а також зобов'язати відповідача утриматися від винесення вимог про сплату недоїмок з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_10 зазначила, що вона є ФОП, перебуває на спрощеній системі оподаткування та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

13 травня 2014 року ОДПІ винесла вимогу № Ф-1021-18, за якою відповідно до статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI) вона повинна сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

ОСОБА_10 вважає, що згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки вона як особа, яка народилася 4 червня 1956 року, тобто до 30 вересня 1956 року включно, набула право на вихід на пенсію за віком у 55 років та має право на цю пільгу. І хоча, фактично отримує пенсію не за віком, а у зв'язку з втратою годувальника, це не позбавляє її права вважатися пенсіонером за віком.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2014 року позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував вимогу № Ф-1021-18, в іншій частині позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суду постановою від 1 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ФОП, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 січня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року, ОСОБА_10 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та прийняти нове рішення ‒ про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2013 року (справа № К/800/60058/13), у якій касаційний суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС, тим самим погодився з рішенням судів попередніх інстанцій про те, що вимога про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправною, оскільки на момент призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника їй виповнилося 56 років, що дає право на пенсію за віком, а тому позивач звільнена від сплати єдиного внеску.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV).

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною другою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною другою статті 26 Закону № 1058-ІV, пов'язується з досягненням відповідного віку, а саме 55 років.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-ІV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 9 Закону № 1058-ІV передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому в статті 10 Закону № 1058-ІV зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі системного аналізу зазначених норм матеріального права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Оскільки заявниця на виконання статті 10 Закону № 1058-ІV обрала пенсію в зв'язку із втратою годувальника, а при досягненні пенсійного віку не перейшла на пенсію за віком, то вона не набула право на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року (справа № 21-90а15).

За таких обставин, підстав для скасування оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Харківського апеляційного суду від 1 грудня 2014 року про відмову у задоволенні позову, немає.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький