Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А.,

Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної фінансової інспекції в м. Києві (далі - Інспекція) до публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» (далі - Товариство) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року Інспекція звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати Товариство виконати вимогу від 28 березня 2014 року № 26-071-14-14/3834, а саме:

- забезпечити повернення коштів в сумі 15 000 грн, у тому числі шляхом стягнення з осіб, з вини яких допущено порушення, в порядку статті 1166 Цивільного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1> (далі - ЦК);

- забезпечити повернення коштів в сумі 165 172 грн 49 коп., у тому числі шляхом стягнення з осіб, з вини яких допущено порушення, в порядку статті 1166 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>;

- забезпечити повернення коштів в сумі 191 380 грн 10 коп., у тому числі шляхом стягнення з осіб, з вини яких допущено порушення, в порядку статті 1166 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844269/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>;

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями, забезпечити повернення коштів у сумі 100 870 грн 38 коп., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з контрагентом;

- відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягнутими штрафними санкціями, забезпечити повернення коштів у сумі 106 052 грн 46 коп., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з контрагентом.

На обґрунтування позовних вимог Інспекція вказала, що відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-XII) органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Суди встановили, що Інспекція відповідно до пункту 1.1.4.1 плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2013 року та на підставі направлень провела планову ревізію фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 1 січня 2011 року по 1 грудня 2013 року, про що складено акт від 17 лютого 2014 року № 071-30/320.

На підставі зазначеного акта Інспекція направила на адресу Товариства вимогу від 28 березня 2013 року № 26-071-14-14/3834 щодо усунення порушень, виявлених під час ревізії.

Інспекція, вважаючи пункти 2-5 вищевказаної вимоги такими, що не виконані Товариством, звернулася з позовом до суду.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 серпня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 листопада 2014 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на ці судові рішення.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство зазначає, що в доданих до заяви постановах Вищого адміністративного суду України від 29 січня та 3 лютого 2015 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано пункти 7, 10 статті 10 Закону № 2939-XII та підпункт 4 пункту 4, підпункти 15, 21 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно). Просить скасувати рішення судів всіх інстанцій у цій справі і відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява Товариства підлягає задоволенню з таких підстав.

У постановах Вищого адміністративного суду України від 29 січня та 3 лютого 2015 року, наданих Товариством на підтвердження наведених у заяві доводів, цей суд дійшов висновку про те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом і вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали обґрунтованою і правомірною вимогу Інспекції зобов'язати Товариство виконати приписи її письмової вимоги щодо повернення коштів, оскільки воно не виконало пункти 2-5 цієї вимоги.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону № 2939-ХІІ, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 28 жовтня та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-462а14, № 21-442а14 відповідно).

Відповідно до вимог статті 243 КАС за наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення.

Оскільки у справі, що розглядається, рішення судів усіх інстанцій не узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не відповідають наведеним вище висновкам Верховного Суду України про застосування норм матеріального права щодо спірних правовідносин, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в м. Києві до публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Київський завод автоматики ім. Г.І. Петровського» про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький