П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_7, відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, що 7 вересня 2005 року з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань між відкритим акціонерним товариством «Банк «БІГ Енергія» (далі - ВАТ «Банк «БІГ Енергія») та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 у м. Києві. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 умов кредитного договору 20 березня 2011 року нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. 31 березня 2011 року відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції (далі - ВДВС Деснянського РУЮ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27 грудня 2013 року між ВАТ «Банк «БІГ Енергія» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого до останньої перейшло право вимоги за кредитним договором від 7 вересня 2005 року. 22 січня 2014 року між ВАТ «Банк «БІГ Енергія» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 7 вересня 2005 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2015 року, заяву задоволено. Замінено стягувача ВАТ «Банк «БІГ Енергія» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні, відкритому старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Солодяк В.Р. 31 березня 2011 року за виконавчим написом, вчиненим 20 березня 2011 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, ухвалу суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення у справі та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 203, 215 ЦК України, та неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, щодо застосування статті 378 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення повністю або частково і закриває провадження повністю або в певній частині у справі, яка переглядається у разі порушення судами норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підсудності справ або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Судом встановлено, що 7 вересня 2005 року між ВАТ «Банк «БІГ Енергія» та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 7 вересня 2005 року, укладеним між цими ж сторонами. У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором за заявою стягувача приватним нотаріусом Щадко О.І. було вчинено виконавчий напис від 20 березня 2011 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у м. Києві, яка є предметом вищевказаного договору іпотеки. На підставі зазначеного виконавчого напису 31 березня 2011 року ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Під час виконання виконавчого напису між ВАТ «Банк «БІГ Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги від 27 грудня 2013 року, згідно якого до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги по кредитному договору від 7 вересня 2005 року. Також 22 січня 2014 року між ВАТ «Банк «Біг Енергія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 7 вересня 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Івановим П.Ю.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви суд першої інстанції, з висновками якого погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що укладення договорів відступлення права вимоги від 27 грудня 2013 року та 22 січня 2014 року є підставою для заміни сторони виконавчого провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса від 20 березня 2011 року. Твердження ОСОБА_7 про те, що з дня прийняття рішення відкликання банківської ліцензії у ВАТ «Банк «БІГ Енергія» останнє втратило можливість відчуження свого майна, у тому числі договорами відступлення права вимоги, не заслуговують на увагу, оскільки заявником не надано доказів про те, що договори про відступлення права вимоги від 27 грудня 2013 року та 22 січня 2014 року визнано недійсними.

Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року та від 20 серпня 2014 року суд касаційної інстанції закриваючи провадження у справі за заявою сторін про заміну сторони у виконавчому провадженні, виходив із того, що суди при розгляді заяв не врахували та помилково постановили ухвали про заміну сторони виконавчого провадження у порядку цивільного судочинства, не звернувши уваги на те, що виконавче провадження було відкрито з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а не виконавчого листа, виданого судом на підставі судового рішення, ухваленого у порядку цивільного судочинства.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2014 року суд касаційної інстанції, закриваючи провадження у справі за заявою ПАТ «Омега Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, виходив із того, що з системного аналізу норм ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у порядку цивільного судочинства суд може замінювати сторону виконавчого провадження лише у тих випадках, якщо примусове виконання проводиться за виконавчим документом, виданим судом при розгляді цивільної справи. У випадку заміни сторони (юридичної особи) у виконавчому написі нотаріуса, який пред'явлено до державної виконавчої служби, сторона відповідно до частини першої статті 264 КАС України має звернутись до адміністративного суду з письмовою заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Вирішення такого спору належить до виключної компетенції адміністративного суду.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року Верховний Суд України виходив із того, що з прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії й ініціювання процедури ліквідації банку останній втрачає можливість відчуження свого майна. Банк-кредитор має право отримати від банку, щодо якого ініційовано ліквідаційну процедуру, задоволення своїх майнових вимог у спосіб, визначений Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ при застосуванні статті 378 ЦПК України.

Усуваючи розбіжності при застосуванні норм процесуального права Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій − до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно частини першої статті 264 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Враховуючи вищевикладене та провівши аналіз положень законодавства необхідно провести розмежування подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження» та КАС України можна дійти висновку, що суд може замінювати сторону виконавчого провадження при примусовому виконанні за виконавчим написом нотаріуса у порядку адміністративного судочинства.

Згідно положень ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» суд може замінювати сторону виконавчого провадження при примусовому виконанні за виконавчим документом, виданим судом при розгляді цивільної справи у порядку цивільного судочинства.

Судами встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_7 умов кредитного договору 20 березня 2011 року нотаріусом вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі чого 31 березня 2011 року ВДВС Деснянського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Ураховуючи вищевикладене судами попередніх інстанцій помилково відкрито провадження в порядку цивільного судочинства за заявою ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Таким чином, суди порушили правила підсудності, а відтак постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі. Також на підставі ч. 2 ст. 206 ЦПК України заявникові слід повідомити, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Керуючись пунктом 2 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою, другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 9 квітня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року скасувати.

Провадження в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: ОСОБА_7, відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві закрити.

Рішення Верховного Суду України є остаточним і може бути оскаржено тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. РоманюкСудді В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін А.Г. Ярема