П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши на засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди та за заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7 про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання за заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України про перегляд ухвал Апеляційного суду Дніпропетровської області від

30 червня 2015 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБ України) про стягнення страхового відшкодування та коштів на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від

14 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2013 року та колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2013 року, позов задоволено.

У березні 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із заявою, в якій просили в порядку статті 371 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання, посилаючись на те, що вказаний процесуальний строк пропущено не з їх вини.

Так, виконавчі листи про примусове виконання рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2011 року були пред'явлені для виконання до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві. Однак постановами державного виконавця про повернення виконавчого документу від 5 листопада 2011 року вони були направлені до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, про що їм стало відомо лише з відповіді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві від 4 лютого 2015 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2015 року заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено, поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня

2011 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня

2015 року апеляційну скаргу МТСБ України на зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без руху.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня

2015 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою МТСБ України у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня

2015 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою МТСБ України, поданою 30 червня 2015 року, оскільки є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в зазначеній справі за касаційною скаргою МТСБ України на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року.

У заяві МТСБ України про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду від 30 червня 2015 року й ухвали суду касаційної інстанції та передачу справи до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 ЦПК України: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме частин третьої, шостої статті 70 ЦПК України, частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви

МТСБ України посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від:

29 січня 2014 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до фізичної особи про звернення стягнення на предмет іпотеки (№ 6-47699св13);

12 лютого 2014 року у справі за скаргою фізичної особи на дії державного виконавця (№ 6-41946св13);

24 вересня 2014 року у справі за позовом фізичної особи, яка діяла в інтересах іншої фізичної особи, яка діяла в інтересах малолітніх осіб, до фізичної особи про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно (№ 6-23836св14);

17 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до фізичних осіб про стягнення заборгованості за кредитним договором (№ 6-26968св14);

18 лютого 2015 року у справі фізичної особи до фізичної особи про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири (№ 6-47209св14);

1 липня 2015 року у справі за позовом фізичної особи до комунального підприємства «Муніципальна гвардія» Нікопольської міської ради про стягнення сум, належних при звільненні, та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (№ 6-6120св15).

Так, за результатами розгляду касаційних скарг у справах № 6-47699св13, № 6-41946св13, № 6-23836св14, № 6-47209св14, № 6-6120св15 суд касаційної інстанції скасував ухвали апеляційного суду про визнання апеляційних скарг неподаними і повернення їх особам, які їх подавали, та направив справи до суду апеляційної інстанції. При цьому в ухвалах у вказаних справах містяться такі висновки:

в ухвалі від 29 січня 2014 року у справі № 6-47699св13 суд касаційної інстанції вважав, що недоліки апеляційної скарги були усунуті заявником у межах строку, встановленого судом, оскільки згідно із частиною шостою статті 70 ЦПК України заявник у встановлений строк здав до відділення поштового зв'язку для відправлення до апеляційного суду Харківської області заяву про усунення недоліків разом з квитанцією про сплату судового збору, тому в апеляційного суду не було підстав для визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникові;

в ухвалі від 12 лютого 2014 року у справі № 6-41946св13 суд касаційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи міститься поштовий конверт, відправлений Апеляційним судом Івано-Франківської області, з відміткою про невручення листа за закінченням терміну зберігання, що свідчить про неотримання копії ухвали заявником та неможливість усунення ним зазначених в ухвалі недоліків, у зв'язку із чим дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за відсутності учасника процесу, не дав належної оцінки доводам особи щодо дотримання права заявника на доступ до правосуддя, проголошеного статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції;

в ухвалі від 24 вересня 2014 року у справі № 6-23836св14 суд касаційної інстанції встановив, що в доданих до касаційної скарги матеріалах міститься копія квитанції про сплату судового збору, яку було направлено до апеляційного суду в строк, визначений згідно з частиною третьою статті 70 ЦПК України з урахуванням того, що останнім днем строку є перший робочий день після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня, якщо закінчення строку припадало на такий день, а тому висновок апеляційного суду про неусунення в установлений строк заявником недоліків апеляційної скарги є передчасним;

в ухвалі від 18 лютого 2015 року у справі № 6-47209св14 суд касаційної інстанції вважав помилковим висновок апеляційного суду про неусунення в установлений строк недоліків апеляційної скарги, оскільки заявниця в межах установленого судом апеляційної інстанції строку сплатила судовий збір і того ж дня направила квитанцію до суду, що підтверджується відповідними квитанціями та цінним листом, які додані до касаційної скарги, та зазначив, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції;

в ухвалі від 1 липня 2015 року у справі № 6-6120св15 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суддя апеляційного суду формально підійшов до розгляду апеляційної скарги та постановив ухвалу про визнання цієї апеляційної скарги неподаною, залишивши поза увагою нерозуміння змісту її юридичної термінології, та зазначив, що, постановивши оскаржувану ухвалу на порушення вимог статті 6 Конвенції, суддя апеляційного суду фактично позбавив особу права на справедливий судовий розгляд.

За результатами розгляду касаційної скарги у справі № 6-26968св14 суд касаційної інстанції постановив ухвалу від 17 грудня 2014 року, якою залишив рішення суду першої інстанції в незмінній частині та рішення апеляційного суду без змін. При цьому суд касаційної інстанції, крім іншого, визнав доводи касаційної скарги щодо пропуску банком строку позовної давності безпідставними, оскільки, як зазначала особа в запереченні на позов і в касаційній скарзі, останній черговий платіж за кредитом нею вчинено 25 грудня 2008 року, а з позовом банк до суду звернувся не 2 січня 2013 року (як зазначив заявник), а 24 грудня 2012 року, здавши позовну заяву і додатки до пошти, що з урахуванням частини п'ятої статті 254 ЦК України знаходиться в межах трирічного строку позовної давності.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права (частин третьої, шостої статті 70 ЦПК України) в судовому рішенні, яке переглядається та перешкоджає подальшому провадженню у справі, та в указаних для прикладу судових рішеннях у справах № 6-47699св13, № 6-23836св14.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди у справі, яка переглядається, встановили, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2015 року заяву ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено, поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2011 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня

2015 року апеляційну скаргу МТСБ України на вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без руху, оскільки пропущено процесуальний строк на апеляційне оскарження і питання про його поновлення апелянтом не порушувалося, апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 295 ЦПК України та не було сплачено судовий збір, а також визначено, що в разі невиконання цієї ухвали в строк протягом тридцяти днів з моменту її отримання, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Згідно з поштовим повідомленням МТСБ України 28 травня 2015 року отримало копію ухвали суду від 15 травня 2015 року.

Вважаючи, що в установлений ухвалою строк недоліки апеляційної скарги не усунуто, апеляційний суд ухвалою від 30 червня 2015 року відмовив у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою МТСБ України.

Відповідно до штампу на конверті (а.с. 35, том 2) МТСБ України здало на пошту 30 червня 2015 року на виконання зазначеної ухвали суду від 15 травня 2015 року супровідну заяву від 30 червня 2015 року, уточнену апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, оригінал квитанції про сплату судового збору й інші матеріали (а.с. 23 - 34, том 2).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня

2015 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою МТСБ України, поданою 30 червня 2015 року, оскільки є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до статті 69 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно із частиною третьою статті 70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

За змістом частини першої статті 73 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що 28 червня - День Конституції України, є святковим днем.

Відповідно до частин першої - третьої статті 67 КЗпП України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Установлений ухвалою суду від 15 травня 2015 року тридцятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали мав закінчитися 27 червня 2015 року - в суботу (вихідний день), а 28 червня 2015 року була неділя та День Конституції України - загальний вихідний день та одночасно святковий день, у зв'язку із чим та на підставі вимог частини третьої статті 67 КЗпП України вихідний з

28 червня 2015 року переносився на 29 червня 2015 року.

Отже, з урахуванням наведеного кінцевий строк на усунення недоліків закінчувався в перший після вихідних та святкового днів робочий день -

30 червня 2015 року.

Згідно із частиною шостою статті 70 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Відповідно до штампу на конверті (а.с. 35, том 2) МТСБ України

30 червня 2015 року здало на пошту документи на виконання ухвали суду від

15 травня 2015 року.

Отже, апеляційний суд, постановляючи ухвалу від 30 червня 2015 року, не звернув уваги на зазначені вимоги законодавства, не врахував можливості здачі заявником документів на пошту в установлений ухвалою суду від 15 травня

2015 року тридцятиденний строк з дня отримання заявником ухвали й передчасно вирішив питання про неусунення МТСБ України недоліків в установлений судовою ухвалою строк. Суд касаційної інстанції ці порушення суду апеляційної інстанції норм процесуального права не усунув.

За таких обставин відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та ухвала суду касаційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня

2015 року й ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2015 року скасувати, передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко