П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2014 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року у справі № 47/296 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (далі - ПАТ «Укрпрофтур»), товариства з обмеженою відповідальністю «Благодійний союз» (далі - ТОВ «Благодійний союз»), третя особа - Федерація професійних спілок України, про визнання права власності, визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України звернувся заступник Генерального прокурора України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року у справі № 47/296.

Заяву мотивовано тим, що у справах № 62/84, № 5002-4/5146-2011, № 9/171/2011/5003 Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку про те, що право власності на спірні об'єкти набула держава Україна в особі органу, якому відповідно до постанов Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ та «;Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 4 лютого 1994 року № 3943-ХІІ надані повноваження прийняти це майно та розпоряджатися ним до визначення суб'єктів його права, тобто Фонду державного майна України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

При вирішенні справи судами встановлено, що 10 січня 1997 року Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від

31 грудня 1996 року № 41 Українському акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» (правонаступником якого є ПАТ «Укрпрофтур») видано свідоцтво серії НП № 010000121 про право колективної власності на нежиле приміщення в цілому за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 4-8, загальною площею 621,00 кв. м.

29 вересня 2010 року між Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» і ТОВ «Благодійний союз» укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Павлівська, 4-8, загальною площею 621,00 кв. м, вартістю 6 600 000 грн.

Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2012 року, суд касаційної інстанції погодився з його висновками про відсутність підстав для задоволення позову і зазначив, що положення постанов Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ та «;Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 4 лютого 1994 року № 3943-ХІІ не поширюються на майно, передане до статутного фонду ПАТ «Укрпрофтур», оскільки це майно не належало до майна загальносоюзних громадських організацій або майна підприємств, установ, організацій союзного підпорядкування.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29 листопада 1990 року № 506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30 серпня 1991 року № 1452-XII та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Одночасно Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30 серпня 1991 року № 1452-XII визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29 листопада 1990 року № 506.

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів, стосовно права власності держави України після розпаду Союзу РСР та історії реорганізації ПАТ «Укрпрофтур» (Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях і створено на базі майна засновників Федерації професійних спілок України, яка є правонаступником ради Федерації незалежних профспілок України, Української республіканської Ради профспілок та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності), право власності на спірне майно набула держава Україна.

Так, передача спірного майна у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду Союзу РСР стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, жодним чином не мала наслідком зміну форми власності переданого майна, яке так і залишилося державним.

Водночас профспілки діяли за загальним статутом профспілок Союзу РСР та були загальносоюзною громадською організацією.

Отже, спірне нежиле приміщення було майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

За таких обставин на момент створення Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» спірне майно перебувало у державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згоди власника.

Постановою Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України.

За змістом постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 4 лютого 1994 року № 3943-ХІІ тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продажу, передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.

За таких обставин заява заступника Генерального прокурора України підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123-11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року у справі № 47/296 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: І.С. Берднік В.С. Гуль Т.Є. Жайворонок А.А. Ємець П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький