Історія справи

Постанова ВСУ від 02.09.2026 року у справі №904/5471/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/5471/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю представниці Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - Препелиці Ю. В. та представниці Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Пучкової Л. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026,

ухвалу попереднього засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 (в частині внесення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог ОСОБА_1 )

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026

у справі № 904/5471/25

за заявою фізичної особи ОСОБА_2

про неплатоспроможність, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2025 відкрито провадження у справі № 904/5471/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , боржниця), введено процедуру реструктуризації боргів та призначено керуючим реструктуризацією боргів боржниці арбітражного керуючого Медведеву Ксенію Олегівну (далі - керуючий реструктуризацією), призначено попереднє засідання суду на 23.12.2025.

30.10.2025 на офіційному веб - сайті судової влади України опубліковано оголошення № 77572 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 для заявлення кредиторських вимог.

Короткий зміст заяви у справі про банкрутство

26.11.2025 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) направив до місцевого господарського суду заяву про визнання грошових вимог до ОСОБА_2 на суму 600 000,00 грн, що виникли на підставі договору позики 09.01.2024.

Короткий зміст заперечень на заяву та окремих процесуальних дій

22.12.2025 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли заперечення Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро", банк, скаржник) щодо визнання грошових вимог заявника, в яких банк просив відмовити ОСОБА_1 у визнанні його кредитором у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 у сумі 600 000,00 грн та судових витрат.

Банк стверджував, що: грошові вимоги ОСОБА_1 заявлені ним з метою штучного створення кредиторської заборгованості боржниці; протягом року ОСОБА_1 не здійснював дій для стягнення грошових коштів; боржниця не подала доказів сплати процентів, а заявник як кредитор їх не вимагав. Крім того, банк наголошував на необхідності застосування підвищеного стандарту доказування задля перевірки господарським судом підстав виникнення грошових вимог заявника.

Попереднє засідання неодноразово відкладалося відповідними ухвалами суду.

При цьому ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 серед іншого зобов`язано кредитора ОСОБА_1 надати докази, які підтверджують станом на 09.04.2024 наявність у нього грошових коштів у розмірі 600 000,00 грн, пояснити джерела походження наданих у позику коштів та надати відповідні докази щодо цього.

26.01.2026 до господарського суду надійшло клопотання представника заявника, в якому надано докази отримання ОСОБА_1 доходів за 2022-2024 роки та повідомлено, що заявник зареєстрований як фізична особа-підприємець, є засновником та директором Приватного підприємства "Азовмонтаж", а у 2023 році продав рухоме майно, що належало йому на правах власності, дохід за продаж склав 400 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2026 задоволено клопотання представника АТ "Банк Кредит Дніпро" від 17.02.2026 про витребування доказів, витребувано від Державної податкової служби України (далі - ДПС України) відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів ОСОБА_1 за період з січня 2022 року по грудень 2023, як фізичній особі та фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП).

16.03.2026 до господарського суду надійшла відповідь № 3107/5/99-00-12-04-02-05 від 09.03.2026 ДПС України разом з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів ОСОБА_1 за відповідний період.

19.03.2026 до господарського суду надійшла заява керуючого реструктуризацією, у якій зазначено, що заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 у розмірі 600 000,00 грн є обґрунтованими, з урахуванням відповіді ДПС України, якою підтверджено факт фінансової можливості надання у позику заявником грошових коштів боржниці.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2026, зокрема, зобов`язано боржницю та заявника надати для огляду у судовому засіданні оригінал договору позики, зобов`язано ОСОБА_1 подати пояснення та докази щодо наявності готівкових коштів у сумі 600 тис. грн. на дату укладення договору, зобов`язано боржницю ОСОБА_2 подати письмові пояснення щодо цільового призначення використання коштів, отриманих у позику.

13.04.2026 до місцевого господарського суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_1 , в яких зазначено, що заявником надано всі необхідні докази для розгляду грошових вимог по суті, оригінал договору позики направлено до суду засобами поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2026 відкладено попереднє засідання на 30.04.2026, повторно зобов`язано боржницю подати оригінал договору позики (для огляду у судовому засіданні) та письмові пояснення щодо цільового призначення використання коштів, отриманих у позику.

28.04.2026 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшов лист №б/н від 13.04.2026 разом з оригіналом договору позики від 09.01.2024, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

09.01.2024 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику в обумовлений цим договором строку.

Позика надається на 12 місяців з моменту отримання позичальником грошової суми (пункт 2.1 договору позики від 09.01.2024).

Позика передається позикодавцем позичальнику безпосередньо перед підписанням сторонами цього договору готівкою для власних потреб позичальника. Факт отримання позики позичальником підтверджується власноручним підписом на даному договорі позики (пункт 3.1 договору позики від 09.01.2024).

Матеріалами грошових вимог підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП та є директором ПП "Азовмонтаж". На підтвердження доходів кредитором як ФОП подано податкові декларації платника єдиного податку за 2022-2024 роки, а також довідку від ГУ ДПС у Дніпропетровській області за 2021 - 2024 роки. Податковою декларацією за 2022 рік підтверджується отримання доходу у сумі 750 тис. грн, за 2023 рік - 900 тис. грн, за 2024 рік - 850 тис. грн доходу. Також заявник повідомив, що у 2023 році ним продано рухоме майно на суму 400 000,00 грн, що належало йому на правах власності.

У відповіді №3107/5/99-00-12-04-02-05 від 09.03.2026 на запит господарського суду ДПС України повідомила, що ОСОБА_1 є платником податку третьої групи та згідно наявної інформації в інформаційно - комунікаційній системі ДПС, ФОП ОСОБА_1 задекларував за 2022 рік обсяг доходу у сумі 750 000,00 грн та за 2023 рік - 900 000,00 грн.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу за період з січня 2022 по грудень 2023 загальна сума нарахованого доходу ОСОБА_1 склала 4 957 680,24 грн, виплаченого 2 860 663,67 грн.

Зазначені вище обставини, як встановили суди, підтверджують ймовірну наявність у заявника коштів для укладення договору позики на суму 600 тис. грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/5471/25 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на суму 6056,00 грн - позачергово, на суму 600 000,00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 серед іншого завершено попереднє засідання, за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 вимоги, зокрема, таких кредиторів:

- ОСОБА_1 на суму 6 056,00 грн. - позачергово, на суму 600 000,00 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів;

- АТ "Банк Кредит Дніпро" на суму 4 844,80 грн - позачергово, на суму 209010,35 грн - 2 черга задоволення вимог кредиторів.

Не погодившись із зазначеними ухвалами, зокрема ухвалою попереднього засідання в частині розгляду та визнання грошових вимог ОСОБА_1 , інший кредитор - АТ "Банк Кредит Дніпро" оскаржив їх в апеляційному порядку.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 про попереднє судове засідання у справі та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 про визнання грошових вимог ОСОБА_1 у справі №904/5471/25 залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів виконання боржницею умов договору позики в частині повного та своєчасного розрахунку, а надані до суду відомості щодо майнового стану ОСОБА_1 підтверджують отримання заявником доходів за період 2022-2023 років, що свідчить про співмірну можливість останнім укладати відповідний договір позики, що спростовує припущення АТ "Банк Кредит Дніпро".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Кредитор АТ "Банк Кредит Дніпро" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі, просив оскаржені судові рішення скасувати (зокрема ухвалу попереднього засідання у відповідній частині) та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги ОСОБА_1 відхилити повністю.

Касаційну скаргу мотивував підставами касаційного оскарження, які визначені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та полягають у такому:

- застосуванні судом апеляційної інстанції норм права, зокрема статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), без урахування висновків Верховного Суду про застосування таких норм у подібних правовідносинах, викладених [висновків] у постановах від 01.03.2023 у справі № 902/221/22, від 17.08.2023 у справі № 911/1856/21, від 31.07.2024 у справі № 922/1302/22, від 01.07.2025 у справі № 910/13476/23, від 05.08.2025 у справі № 903/329/24(903/856/24).

- неналежному дослідженні зібраних у справі доказів, зокрема копії ухвали від 10.06.2025 у справі № 904/1794/25, що надавалася до суду першої інстанції представником банку до додаткових заперечень від 17.02.2026.

В обґрунтування зазначених вище підстав касаційного оскарження, скаржник вказує про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права через не забезпечення повного та всебічного з`ясування серед іншого таких обставин:

- матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 отримав у 2023 році загалом дохід в сумі 1 498 198,63 грн та 400 000,00 грн від реалізації майна, тобто загальна сума доходу у 2023 році склала 1 898 198,63 грн. Разом з тим, з урахуванням відомостей ухвал у справі № 904/1794/25, ОСОБА_1 09.01.2024 уклав два договори позики на суму 1 800 000,00 грн та 600 000,00 грн, що викликає сумнів стосовно джерела доходів ОСОБА_1 та можливість надання ним фізичним особам 09.01.2024 позики на загальну суму 2,4 млн грн;

- ОСОБА_1 , який є внутрішньою переміщеною особою з м. Маріуполя Донецької області у м. Дніпро (згідно наданої самим заявником довідки від 01.05.2023 № 1202-5002738401/18485), надав у позику кошти двом фізичним особам, які згодом подали заяву про визнання їх неплатоспроможними, та ще у справах, у яких арбітражним керуючим реструктуризацію боргів призначено арбітражного керуючого Медведеву К. О.;

- боржниця не надала суду докази спрямування нею грошових коштів у сумі 600 000,00 грн, отриманих, начебто, у позику від ОСОБА_1 ;

- протягом майже року ОСОБА_1 не вчиняв жодної дії на примусове стягнення заборгованості в розмірі 600 000,00 грн та стягнення 6 процентів річних, сплата яких передбачена кожні 6 місяців пунктами 3.2, 3.4 договору позики;

- боржниця не відобразила в декларації за 2024 рік та у виправленій декларації за 2024 рік у пункті 67 (інші грошові зобов`язання) розділу XIV "Відомості про фінансові зобов`язання боржника та членів його сім`ї та інші витрати, у тому числі за межами України" розмір зобов`язання у сумі 600000,00 грн, які, начебто, були позичені у ОСОБА_1 , що також свідчить про штучність грошових вимог заявника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових рішень.

Касаційне провадження

23.07.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга банку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 11.08.2026 Верховний Суд серед іншого відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, ухвалу попереднього судового засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 (в частині внесення до реєстру вимог кредиторів боржниці грошових вимог ОСОБА_1 ) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі № 904/5471/25, призначив касаційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2026 о 11:15.

Ухвалою від 27.08.2026 Верховний Суд задовольнив клопотання банку про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання 02.09.2026 відбулось у режимі відеоконференції за участю представниць кредиторів АТ "Банк Кредит Дніпро" (скаржник) та АТ КБ "ПриватБанк", які підтримали вимоги та доводи касаційної скарги.

Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів скаржника з огляду на таке.

Предметом судового розгляду є заява кредитора про визнання грошових вимог до боржника у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:

грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

боржником, зокрема, є фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

кредитором, зокрема, є фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45 46 47 КУзПБ.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).

У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна (абзац перший частини другої статті 47 КУзПБ).

Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд, відповідно до наведених вище норм, має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 30.11.2023 у справі № 910/2423/23, від 01.02.2024 у справі № 910/3835/22, від 29.02.2024 у справі № 908/2586/22 та ін).

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Поряд з цим Верховний Суд звертає увагу, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, у тому числі і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, що у подальшому також були відображені у постановах від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 23.03.2023 у справі №910/3105/21).

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство / неплатоспроможність у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх грошових вимог до боржника має наслідком прийняття судом відповідного рішення (ухвали) про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

У справі, що розглядається, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Письмове застереження, яке складено окремо чи міститься у тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №756/8630/14-ц, від 05.10.2022 у справі №463/9914/20, від 15.02.2023 у справі №518/275/18, від 21.06.2023 у справі №161/20763/21, від 01.11.2023 у справі №450/2311/21, від 24.03.2025 у справі №721/591/22).

Водночас застосування наведеної правозастосовної практики судів цивільної юрисдикції при вирішенні спорів про стягнення боргу за договором позики між фізичними особами (щодо правил доведення зобов`язань фізичної особи за договором позики готівкових коштів) має свої особливості (застереження) у справах про банкрутство / неплатоспроможність.

Так, провадження у справі про банкрутство / неплатоспроможність є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (висновок наведений у постановах від 10.08.2023 у справі №918/246/23, від 26.11.2024 у справі № 908/2519/22, від 19.11.2024 у справі №911/4610/15).

Поряд з цим між учасниками цивільного обороту може мати місце використання ними правомірного цивільно-правового інструментарію з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів.

У подібних до спірних правовідносинах Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 902/221/22, на яку серед іншого посилається скаржник, дійшов таких правових висновків.

У справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність серед іншого полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла серед іншого висновку, що у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) відповідної заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

У цій справі, як зазначалось, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржниці - ОСОБА_2 на загальну суму 600 000,00 грн.

Подану заяву ОСОБА_1 обґрунтував тим, що вказана заборгованість виникла у боржниці перед ним відповідно до укладеного між сторонами договору позики від 09.01.2024, у тексті якого міститься й пункт (письмове застереження) про завершену дію щодо передання коштів позичальнику.

Водночас інший кредитор - АТ "Банк Кредит Дніпро" подав заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржниці, оскільки вважав що такі вимоги заявлені з метою штучного створення кредиторської заборгованості боржниці, позаяк сумнівною є реальність укладання договору позики.

За результатами розгляду заяви ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у цій справі визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до боржниці, зокрема, на суму 600 000,00 грн, ухвалою попереднього засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 серед іншого внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_2 вимоги, зокрема, ОСОБА_1 на суму 600 000,00 грн із визначенням відповідної черги задоволення вимог кредиторів.

За результатом апеляційного перегляду постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у цій справі апеляційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, а зазначені ухвали у відповідних частинах залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріали справи підтверджують обґрунтованість грошових вимог ОСОБА_1 до боржниці та отримання заявником доходів за період 2022-2023 років у розмірі, що свідчить про співмірну можливість останнім надавати у позику боржниці 600 000,00 грн за відповідним договором позики.

Втім, Верховний Суд не може погодитися з такими висновками попередніх судових інстанцій з огляду на їх передчасність.

Обмежившись з`ясуванням співмірності наданої позики із обсягом доходу ОСОБА_1 за відповідний період, що передував укладенню договору позики від 09.01.2024, на підставі якого заявлено грошові вимоги у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доводів скаржника (АТ "Банк Кредит Дніпро") про те, що поданими ним доказами підтверджуються обставини звернення заявником із грошовими вимогами у виді заборгованості за договором позики також й у іншій справі - № 904/1794/25, тоді як сукупний розмір позики свідчить про сумнівність передачі коштів за відповідними правочинами.

При цьому з метою виконання передбачених у статті 2 ГПК України завдань господарського судочинства, виконання яких здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів на засадах, зокрема, неприпустимості зловживання процесуальними правами, судам необхідно було дослідити обставини та надати оцінку доказам, окрім спроможності кредитора запозичити відповідні суми коштів боржниці, також щодо напрямків використання запозичених у заявника коштів та щодо причин їх неповернення.

Крім того, у аспекті сумнівності реальності (дійсності) зобов`язань боржниці перед заявником за договором позики, доводи скаржника про не відображення боржницею в декларації (як і у виправленій декларації) за 2024 рік розміру зобов`язання у сумі 600 000,00 грн, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від господарських судів попередніх інстанцій дослідження таких доводів та обставин з наданням їм належної правової оцінки, чого зроблено не було.

Отже, всупереч наведеної вище практики Верховного Суду, суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях без дослідження дійсності договору позики від 09.01.2024, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, не надали належної правової оцінки реальності (дійсності) відповідних зобов`язань (за укладеним між фізичними особами договором позики) на підставі інших наявних у справі доказів, зокрема поданих банком у додаткових запереченнях.

Виявлені процесуальні порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у цій справі оскаржені судові рішення наведеним вимогам в повній мірі не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування фактичних обставин.

Дійшовши зазначеного висновку, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин у справі, а також враховуючи часткову обґрунтованість підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень (зокрема ухвали попереднього засідання суду у відповідній частині) з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240 300 301 304 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026, ухвалу попереднього засідання Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 (в частині внесення до реєстру вимог кредиторів боржника грошових вимог ОСОБА_1 ) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2026 у справі №904/5471/25 скасувати.

3. Справу № 904/5471/25 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере