Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особипідприємця (далі ФОП) ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька (далі управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У 2014 році ФОП ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу управління ПФУ від 13 травня 2013 року № Ф-495 про сплату боргу у розмірі 1194 грн 3 коп (далі Вимога).

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він одночасно є ФОП та пенсіонером за віком, а відтак згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2014 року позов задовольнив: скасував Вимогу;постановив стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_10 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 грн 70 коп.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2014 року позов задовольнив частково: постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року змінив, доповнивши абзац перший резолютивної частини постанови після слова «задовольнити» словом «частково». Доповнив резолютивну частину постанови після абзацу другого абзацом такого змісту: «В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 липня 2014 року відмовив управлінню ПФУ у відкритті касаційного провадження.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій, з рішеннями яких погодився і суд касаційної інстанції, дійшли висновку, що позивач як особа, яка отримує пенсію за віком, звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додало копію постанови Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2014 року (справа № К/800/33413/13), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права.

У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції дійшов висновку, ФОП є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не звільняється вій його сплати, оскільки йому призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ), а він не досяг 60-річного віку та не є пенсіонером за віком у розуміння частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні вказаних норм права і в постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-57а14, 21-70а14) зазначив таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить жодних винятків щодо пенсіонерів за віком.

За таких обставин, висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. КривенкоСудді: О.Ф. Волков М.І. ГрицівО.А. КороткихВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький