Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Миколаївській області; далі - ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ОДПІ щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування наказу ОДПІ від 6 лютого 2013 року № 73 про здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_9 щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року (далі - наказ № 73), посилаючись на те, що відповідно до вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України (далі - ПК) підстав для документальної позапланової перевірки у ОДПІ не було.

Суди встановили, що ОСОБА_9 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником податку третьої групи зі ставкою 5 %.

20 грудня 2012 року ОДПІ направила ОСОБА_9 запит щодо надання пояснення та належним чином завірених копій документів, які підтверджують отримання ним доходів від підприємницької діяльності за період з 1 січня 2010 року по 1 грудня 2012 року.

9 січня 2013 року ОСОБА_9 на виконання вимог запиту від 20 грудня 2012 року надав ОДПІ письмові пояснення та їх документальне підтвердження.

6 лютого 2013 року ОДПІ прийняла наказ № 73.

7 лютого 2013 року ОДПІ склала акт про відмову ОСОБА_9 допустити посадових осіб податкового органу до здійснення зазначеної перевірки.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 24 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року, позов задовольнив частково: наказ № 73 визнав протиправним та скасував. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із ухвалою касаційного суду від 9 червня 2015 року, ОДПІ звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК.

Заявник просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права відповідач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 та 29 липня 2015 року (справи №№ К/800/47096/14, К/800/58222/14 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що податковий орган не приймав рішення щодо відповідного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, платника податку про таку перевірку не повідомлено та не вручено йому копію наказу про проведення такої перевірки, а сам запит не містить інформації щодо можливих порушень платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, тому направлення на адресу ОСОБА_9 запиту про надання пояснень та підтверджуючих документів щодо отримання ним доходів від підприємницької діяльності в рамках проведення позапланової документальної невиїзної перевірки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зазначені обставини свідчать про протиправність дій посадових осіб ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_9

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року (справа № К/800/47096/14), наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 6 лютого 2014 року податковий орган на адресу позивача направив запити щодо надання документів та письмових пояснень, що підтверджують взаємовідносини з контрагентами. Зазначені запити позивач отримав 7 лютого 2014 року.

17 лютого 2014 року позивач надав контролюючому органу письмову відповідь та зазначив, що у зв'язку з неправильним оформленням запиту (відсутність підстав для направлення запиту, вичерпного переліку інформації, яка запитується, та переліку документів, що її підтверджують) особа звільняється від надання запитуваної інформації.

Оцінюючи зазначені фактичні обставини, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ненадання позивачем запитуваних документів та отримання податковим органом інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, стало підставою для призначення перевірки, що обґрунтовує висновки суду апеляційної інстанції щодо правомірності оскаржуваного наказу та дій податкового органу.

В ухвалі від 29 липня 2015 року (справа № К/800/58222/14), наданій на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову апеляційного суду та частково змінюючи постанову суду першої інстанції, зазначив, що обставини цієї справи свідчать на користь висновку про те, що надана товариством відповідь на запит податкового органу не усунула існуючі підозри щодо можливих зловживань позивачем у сфері оподаткування, які підтвердилися у подальшому під час проведення податкової перевірки.

Під час розгляду цієї справи суди не встановили обставин на підтвердження іншого. Суди послалися власне на факт направлення позивачем відповіді у 10-денний строк з дня одержання письмового запиту податкової інспекції без оцінювання змісту цієї відповіді на предмет її повноти та належного обґрунтування. Суди не встановили коло запитуваних податковим органом даних та наявність вичерпної інформації щодо цих даних у вказаному листі платника для достовірного встановлення відсутності підстав для проведення вказаної перевірки.

А відтак висновок судів про протиправність дій податкового органу з проведення спірної перевірки не можна визнати обґрунтованим.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях суду касаційної інстанції дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, але різне вирішення справ ґрунтується на відмінних між собою фактичних обставинах, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький