Історія справи

Постанова ВССУ від 14.02.2024 року у справі №757/13549/16-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 757/13549/16-ц

провадження № 61-12973св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СТУДІЯ ПРАВА»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СТУДІЯ ПРАВА» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року у складі судді Батрин О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СТУДІЯ ПРАВА» (далі - ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА») про заборону облаштування окремої вхідної групи та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позов обґрунтований тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , отже вона є співвласником багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 .

27 грудня 2015 року ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» розпочало у вказаному будинку роботи щодо несучої конструкції будинку - спірної стіни фасаду з боку двору, облаштування бетонних сходів на прибудинковій території, прилеглій до несучої стіни будинку.

Вважає такі дії відповідача незаконними та що ними порушені її права як співвласника багатоквартирного житлового будинку, оскільки несучі конструкції будинку, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, і його прибудинкова територія є спільною сумісною власністю співвласників.

Під час реконструкції будинку відповідач не отримав згоди всіх співвласників будинку відповідно до статті 369 ЦК України та статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Крім того, при облаштуванні окремого входу в квартиру ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» не уклало договір з органами місцевого самоврядування (якщо будинок перебуває у комунальній власності) або колективну угоду з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку щодо земельної ділянки; не зазначив документу, на підставі якого використовується земельна ділянка прибудинкової території; органи державної влади та місцевого самоврядування не здійснювали замовлення на облаштування окремої вхідної групи офісу нежитлового приміщення.

Також зазначає, що, розпочавши роботи з реконструкції будинку, відповідач порушує несучу конструкцію багатоквартирного житлового будинку - опорну стіну фасаду будинку з боку двору, створюючи руйнування цілої стіни та зменшення вартості належного на праві власності позивачу майна внаслідок поглиблення вже існуючої тріщини.

Уточнивши позовні вимоги 14 липня 2016 року просила:

- заборонити ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» влаштування окремої вхідної групи при реконструкції під кафе нежитлового приміщення (група приміщень № 57) (в літ. «А») на АДРЕСА_2 у несучій стіні, що є спільним майном багатоквартирного будинку без отримання згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку;

- зобов`язати ТОВ «Юридична компанія «СТУДІЯ ПРАВА» відновити становище, яке існувало до порушення права, а саме: відновити порушену ним стіну будинку шляхом демонтажу встановлених ним дверей та закладання стіни цеглою, відповідно до товщини будинку, а також демонтувати витяжку та збудовані ним сходи, засипати яму, де були сходи, ґрунтом та відновити асфальтоване покриття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Заборонено ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» влаштування окремої вхідної групи при реконструкції під кафе нежитлового приміщення (група приміщень № 57) (в літ. «А») на АДРЕСА_2 у несучій стіні, що є спільним майном багатоквартирного будинку без отримання згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку.

Зобов`язано ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» відновити становище, яке існувало до порушення права, а саме: відновити порушену ним стіну будинку шляхом демонтажу встановлених ним дверей та закладання стіни цеглою, відповідно до товщини будинку, а також демонтувати витяжку та збудовані ним сходи, засипати яму, де були сходи, ґрунтом та відновити асфальтоване покриття.

Судові рішення мотивовані тим, що стіна як конструктивний елемент будинку є спільною сумісною власністю усіх власників квартир у багатоквартирному будинку, відповідач не надав суду доказів щодо ухвалення співвласниками багатоквартирному будинку на АДРЕСА_2 погодження внесення змін до загального майна будинку (фасаду) в частині несучих, огороджувальних та несуче-огороджувальних конструкцій будинку - реконструкції нежитлового приміщення з влаштуванням окремої вхідної групи, чим порушено вимоги статті 376 ЦК України. Також відповідачем не надано доказів щодо прийняття заходів по організації зборів співвласників для вирішення вказаного питання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

31 серпня 2023 року ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 522/11316/17, від 30 листопада 2022 року у справі № 466/10241/19, від 25 травня 2021 року у справі

№ 461/9578/15-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 2-150/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не врахували, що перераховані у позові пошкодження стін будинку утворились ще до початку здійснення відповідачем реконструкції, що підтверджується листом Комунального підприємства «Липкижитлосервіс» від 13 січня 2014 року. У розумінні статей 77 78 ЦПК України відповідач у повному обсязі довів законність своїх дій щодо здійснення реконструкції належного йому нерухомого майна та спростував доводи позивачки про порушення такими діями її прав, свобод чи інтересів.

У встановленому законом порядку ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» отримало необхідні дозвільні документи на проведення будівельних робіт - реконструкції нежитлового приміщення спочатку із влаштування окремої вхідної групи під офіс, а потім - під кафе, отримало містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, подало декларацію про початок виконання будівельних робіт, а після їх закінчення - декларацію про готовність до експлуатації об`єкта.

Право власності або право користування у співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку під вказаним житловим будинком та прибудинкову територію, виникає не саме по собі, а виключно з моменту проведення державної реєстрації речового права на таку земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суди помилково застосували до спірних правовідносин статті 386 382 ЦК України, норми Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в частині отримання погодження проведення реконструкції з співвласниками багатоквартирного будинку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 до суду не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року поновлено ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 7).

Відповідно до листа Київського МБТІ від 14 червня 2012 року № 22782 (И-2012) будівля літ. «А» відноситься до будинковолодіння, розташованого на двох земельних ділянках - на АДРЕСА_2 . Адреса будівлі літ. «А» АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відносяться до однієї тієї ж будівлі (т. 1, а. с. 8).

ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» є власником групи приміщень № 57 (літ. «А») на АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» будинки АДРЕСА_2 як об`єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва передані до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Будинки перебувають на балансі Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» і знаходяться на обслуговуванні у житлово-експлуатаційній дільниці «Липкижитлосервіс» (т. 1, а. с. 188).

Як власник групи приміщень № 57 (літ. «А») на АДРЕСА_2 ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» подало до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (далі - Департамент ДАБІ у м. Києві) декларацію про початок будівельних робіт № 10/26-2711/62/ДЦ щодо реконструкції цих нежитлових приміщень з влаштуванням окремої вхідної групи під офіс.

03 грудня 2015 року декларацію зареєстровано в Департаменті ДАБІ у м. Києві за № КВ082153372284 та внесені відомості, зазначені в декларації до реєстру (т. 1, а. с. 10-12).

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 квітня 2016 року містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки під офіс за № 847/15/12-4/009-15 від 27 жовтня 2015 року у електронній базі даних Департаменту не зареєстровані (т. 1, а. с. 14).

Відповідно до листа Департаменту ДАБІ у м. Києві від 17 березня 2016 року

№ 10126-З/170310 реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція нежитлового приміщення (група приміщень № 57) (в літ. «А») з влаштуванням окремої вхідної групи під офіс на АДРЕСА_2 » № КВ082153372284 від 03 грудня 2015 року скасовано (т. 1, а. с. 15).

У подальшому ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» звернулося до ФОП ОСОБА_2 для розробки проектної документації для реконструкції нежитлового приміщення під кафе.

Розділом 2 робочого проекту реконструкції реконструкції нежитлового приміщення літ. «А» (група приміщень № 57) під кафе з влаштуванням окремої вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 , розробленого ФОП ОСОБА_2 , передбачено демонтаж внутрішніх перегородок, демонтаж вікна та підвіконня, влаштування окремої вхідної групи, монтаж нових перегородок, влаштування в усіх приміщеннях покриття підлоги з керамічної плитки або ламінату (паркету) - за бажанням замовника, пофарбування стель, стін та перегородок водостійкими фарбами, які дозволяють їх вологе прибирання та дезінфекцію. Крім того, зазначено, що реконструкція нежитлового приміщення (група приміщень № 57) може бути виконана тільки після отримання дозволів до чинного законодавства (т. 1 а. с. 189-241)

16 лютого 2016 року Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради надав ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за № 119/16/12/009-16 на АДРЕСА_2 щодо реконструкції нежитлового приміщення літ. «А» (група приміщень № 57) під кафе з влаштуванням окремої вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 94-99).

10 березня 2016 року до Департаменту ДАБІ у м. Києві від ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» надійшла декларація про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлового приміщення літ. «А» (група приміщень № 57) під кафе з влаштуванням окремої вхідної групи за адресою: АДРЕСА_2 .

21 березня 2016 року Департаментом ДАБІ у м. Києві зареєстровано вказану декларацію за № КВ082160711389 та внесені відомості зазначені у декларації до реєстру (т. 1, а. с. 32-33).

29 березня 2016 року Департаментом ДАБІ у м. Києві зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності за дозвільними документами, а саме за декларацією про початок виконання будівельних робіт № КВ082160711389) (т. 1, а. с. 29-31).

Згідно з фотографіями, які містяться в матеріалах справи та диску, оглянутихв судовому засіданні, встановлено, що у зв`язку з проведенням реконструкції приміщення відповідачем під кафе зруйновано частину прибудинкової території наАДРЕСА_2 , на зовнішній стіні встановлено витяжку для забезпечення роботи кафе, зруйновано частину несучої стіни (т. 1, а. с. 35-38, 52).

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

За змістом статей 7, 10 указаного Закону кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Порядок ухвалення рішення співвласниками багатоквартирного будинку передбачено статтею 10 вказаного Закону.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: «щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників».

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07 липня 2011 року № 109 затверджено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Згідно з пунктами 1.1-1.3 Порядку зазначено, що цей порядок визначає процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка посилалася на перешкоджання їй як співвласнику багатоквартирного будинку у реалізації її речових прав, пошкодження відповідачем внаслідок монтажних робіт фасаду будинку, відсутності погодження співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 щодо внесення змін до загального майна будинку.

Також зазначила, що, розпочавши роботи з реконструкції будинку, відповідач порушує несучу конструкцію багатоквартирного житлового будинку - опорну стіну фасаду будинку з боку двору, створюючи руйнування цілої стіни та зменшення вартості належного на праві власності позивачу майна внаслідок поглиблення вже існуючої тріщини.

Задовольняючи позов, суди виходили з обґрунтованості позовних вимог, з чим Верховний Суд погоджується.

Встановлено, що відповідач є власником групи приміщень багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 , а позивач - власником квартири у вказаному будинку.

З матеріалів справи вбачається, що стіна як конструктивний елемент багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю усіх власників квартир у цьому будинку.

За змістом проекту «Реконструкція нежитлового приміщення в літ. «А» (групи приміщень № 57) під кафе передбачено зміну зовнішньої конфігурації приміщення та житлового будинку (зміна фасаду) шляхом влаштування окремого входу до приміщення за рахунок влаштування прорізу у зовнішній стіні приміщення (віконній рамі).

Відповідно до пункту 2 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, наданих відповідачу Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради, зазначено про необхідність отримання згоди балансоутримувача житлового будинку та користувача території на влаштування вхідної групи (сходів), благоустрою прилеглої території.

Крім того пунктом 5 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки передбачено вирішення майново-правових питань в установленому законодавством порядку, в т.ч. до початку проектування отримати згоду відповідно до законодавства, власників (співвласників) приміщень з дотриманням прав третіх осіб, балансоутримувача на реалізацію намірів.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

ТОВ «ЮК «СТУДІЯ ПРАВА» не надало суду доказів щодо ухвалення співвласниками багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 погодження щодо внесення змін до загального майна будинку (фасаду) в частині несучих, огороджувальних та несуче-огороджувальних конструкцій будинку - реконструкції нежитлового приміщення з влаштуванням окремої вхідної групи.

Також матеріали справи не містять погодження КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» як балансоутримувача будинку щодо проведення реконструкції нежитлового приміщення з одночасним влаштуванням окремої вхідної групи при умові забезпечення задовільного санітарного стану в будинку та прибудинковій території, без обмеження інтересів власників прилеглих житлових та нежитлових приміщень.

Відповідач не спростував обставин того, що у зв`язку з проведенням реконструкції приміщення відповідачем під кафе зруйновано частину прибудинкової території на АДРЕСА_2 , на зовнішній стіні встановлено витяжку для забезпечення роботи кафе, зруйновано частину несучої стіни (т. 1, а. с. 35-38, 52).

Крім того, заперечуючи проти доводів позивачки, відповідач визнав наявність на пошкодженій стіні будинку тріщини.

Оскільки у справі, що переглядається, встановлено що реконструкція групи приміщень відповідача на АДРЕСА_2 , призвела до пошкодження фасаду будинку, руйнуванню частини прибудинкової території та несучої стіни будинку, здійснена без урахування думки співвласників багатоквартирного будинку, а також без отримання згоди балансоутримувача житлового будинку та користувача території на влаштування вхідної групи (сходів), благоустрою прилеглої території, внаслідок чого зруйновано частину несучої стіни будинку, у якому знаходиться квартира позивача, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що порушені права позивачки підлягають поновленню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі 545/1994/16-ц (провадження № 61-7605св21) зазначено, що: «тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. […] В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі 452/2808/19 (провадження № 61-7110св22) зазначено, що: « […] власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану. […] власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. […] При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. […] важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна. Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 461/484/18 (провадження № 61-19122св20)».

Усунення перешкод у здійсненні права власності багатоквартирним будинком на АДРЕСА_2 та земельною ділянкою, на якій цей будинок розташований, шляхом заборони облаштування окремої вхідної групи та відновлення становища, яке існувало до порушення, є ефективним способом захисту.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши порушення прав позивачки як співвласника багатоквартирного житлового будинку, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Посилання відповідача на те, що право власності або право користування у співвласників багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на земельну ділянку під вказаним житловим будинком та прибудинкову територію, виникає не саме по собі, а виключно з моменту проведення державної реєстрації речового права на таку земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є помилковим.

Відповідно до частин першої-третьої статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 916/2069/17, від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 (провадження № 61-15919св19) зазначив, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2023 року у справі № 621/2300/16-ц (провадження № 61-6391св20) зазначено, що: «із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України вбачається, що земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. […] Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 є особливим об`єктом права власності на землю чи користування нею, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку і належних до нього будівель та споруд та має задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку».

Виникнення прав на земельну ділянку у власника квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку пов`язане із набуттям у власність самої квартири або нежитлового приміщення, земельна ділянка при цьому не виступає самостійним об`єктом правочину, пов`язаного із переходом права власності на квартир у або нежитлове приміщення.

Отже, сама по собі відсутність реєстрації за власником квартири або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку права власності на земельну ділянку не позбавляє його права на захист своїх прав на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Аргументи заявника про застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у наведених заявником постановах Верховного Суду колегія суддів відхиляє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц та у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 522/11316/17, від 30 листопада 2022 року у справі № 466/10241/19, від 06 квітня 2020 року у справі № 2-150/11 йдеться про необхідність отримання передбачених законом дозвільних документів щодо проведення будівельних робіт, у тому числі реконструкції частини багатоквартирного будинку.

Водночас, посилання заявника на вказану практику в контексті його доводів про те, що реконструкція частини багатоквартирного будинку не суперечить суспільним інтересам, не порушує права інших осіб та не перешкоджає у користуванні, розпорядженні своєю власністю власників багатоквартирного будинку без зменшення ринкової вартості належних їм квартир, може мати місце не лише у випадку отримання дозвільних документів, а й повному дотриманні приписів таких документів, зокрема виконання вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та балансоутримувача в частині отриманняпогодження співвласників багатоквартирного будинку на внесення змін до загального майна будинку (фасаду).

В іншому - висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій та зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів та встановити нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «СТУДІЯ ПРАВА» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара