Історія справи

Постанова ВССУ від 06.03.2024 року у справі №536/232/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 536/232/21

провадження № 61-1779св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пінчук Юлія Віталіївна, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниця Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був сином позивача, заповіту не складав. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом. Синові позивача належала на праві власності земельна ділянка загальною площею 3,91 га, кадастровий номер 5322480800:003:000:0144, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у селі Гориславці Кременчуцького району Полтавської області.

Позивач є людиною похилого віку, перебувала в тяжкому психологічному стані після смерті сина, за місцем проживання спадкоємця відсутній нотаріус, тому для оформлення спадкових прав вона 02 лютого 2018 року звернулася до виконуючого обов`язки старости села Гориславці Кременчуцького району Полтавської області із заявою про прийняття спадщини, яка була посвідчена підписом посадової особи та скріплена печаткою, зареєстрована у реєстрі за № 05. Позивач сплатила державне мито, виконуючий обов`язки старости села роз`яснив позивачу, що вона має право відкликати цю заяву протягом строку встановленого для її прийняття. Позивачу не було роз`яснено про необхідність звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори, тому вона вважала, що подала заяву про прийняття спадщини в установленому законом порядку.

Після звернення до нотаріуса для оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину, 14 грудня 2018 року отримала відмову в зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та відсутністю документального підтвердження реєстрації її проживання разом з померлим на час відкриття спадщини. Вважає, що пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк до трьох місяців для подання заяви про прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року позов задоволено.

ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_3 - два місяці.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач пропустила строк з поважних причин, тому наявні підстави для задоволення позову.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в її інтересах адвокатом Пінчук Ю. В., на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою апеляційного суду від 23 травня 2022 року клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення визнано таким, що підлягає додатковому обґрунтуванню, апеляційну скаргу залишено без руху та надано відповідачу строк, десять днів з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, для звернення до апеляційного суду із мотивованою заявою (із зазначенням обґрунтованих підстав) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Копія указаної ухвали надіслана на електронну пошту адвоката Пінчук Ю. В., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) листом апеляційного суду від 26 травня 2022 року; документ доставлено до електронної скриньки адресата 26 травня 2022 року та повторно 01 серпня 2022 року, що підтверджується довідками суду про доставку електронного листа.

Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача, чиї інтереси в суді представляє адвокат Пінчук Ю. В., про суть недоліків апеляційної скарги та строки їх усунення, на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи. Апеляційний суд вжив всіх можливих заходів щодо повідомлення скаржника про залишення апеляційної скарги без руху, разом з тим, недоліки, зазначені в ухвалі, відповідач не усунула.

За наведених обставин, враховуючи, що вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення відповідач не надала, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пінчук Ю. В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач та її представник не отримували ухвалу апеляційного суду від 23 травня 2022 року, тому не могли виконати її вимоги. Відповідно до інформації з інтернет ресурсу «Електронний суд» (https://cabinet.court.gov.ua) електронною адресою адвоката Пінчук Ю. В. є ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме ця адреса і є офіційною електронною адресою. На вказану електронну адресу ухвали апеляційного суду не надходили, у матеріалах справи відсутні докази направлення зазначених ухвал на цю адресу.

Водночас адвокат Пінчук Ю. В. не зазначила в документах, поданих до суду, свою електронну адресу, тому апеляційний суд самовільно визначив адресу, на яку в подальшому направлялися ухвали суду. Не направлялася ухвала апеляційного суду і через «Електронний суд», хоча Пінчук Ю. В. є його користувачем з 2021 року.

Усі інші процесуальні документи по іншим справам, які перебувають у провадженні Полтавського апеляційного суду, за участю адвоката Пінчук Ю. В. направлялися на правильну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2.

Дізнатися про існування ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року іншим шляхом не було можливості, оскільки Єдиний державний реєстр судових рішень з 24 лютого 2022 року не працював та відновив свою роботу лише наприкінці серпня 2022 року, вже після постановлення Полтавським апеляційним судом ухвал від 23 травня 2022 року та від 17 серпня 2022 року.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Провадження у суді касаційної інстанції

31 січня 2023 року ОСОБА_2 через адвоката Пінчук Ю. В. надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 29 травня 2023 року поновив строк на касаційне оскарження, відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пінчук Ю. В., на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.

26 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року позов задоволено. ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_3 - два місяці.

ОСОБА_2 через адвоката Пінчук Ю. В. оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку 27 квітня 2022 року, просила поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано відповідачу строк, десять днів з моменту отримання копії ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, для звернення до апеляційного суду з мотивованою заявою (із зазначенням обґрунтованих підстав) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Копія указаної ухвали надіслана на електронну пошту адвоката Пінчук Ю.В., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) листом апеляційного суду від 26 травня 2022 року; документ доставлено до електронної скриньки адресата 26 травня 2022 року та повторно 01 серпня 2022 року, що підтверджується довідками суду про доставку електронного листа.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в її інтересах адвокатом Пінчук Ю. В., на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд керувався тим, що відповідач безпідставно не подав вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд зазначив, що ним вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення скаржника про залишення апеляційної скарги без руху, разом з тим, недоліки, зазначені в ухвалі відповідачем не усунуто.

Проте Верховний Суд не погоджується з цим висновком з огляду на таке.

Відповідно до частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Згідно з частиною шостою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За підпунктом 15.16 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) здійснюються поетапно. Окремі підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) ЄСІТС. Про початок функціонування ЄСІТС у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади України. Оголошення про створення та забезпечення функціонування окремої підсистеми (модуля) ЄСІТС має містити посилання на відповідний підпункт підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» цього Кодексу, який передбачає особливості вчинення тих процесуальних (або інших) дій, порядок вчинення яких зазнає змін після початку функціонування такої підсистеми (модуля).

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку.

З урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, то підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно розпочали функціонувати з 05 жовтня 2021 року.

Таким чином, на час постановлення апеляційним судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху названі підсистеми (модулі) ЄСІТС вже розпочали функціонування.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 5.6 і 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС: офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України; користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про ЄСІТС).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в ЄСІТС.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету (пункт 38 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з пунктами 42, 43 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету. До Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства. У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі. У разі надсилання документів у справі особою в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду.

Отже, порядок надсилання копій процесуальних документів на офіційну електронну адресу, про які йдеться у частині шостій статті 272 ЦПК України, здійснюється за допомогою засобів ЄСІТС.

Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного надсилання судом процесуальних документів - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», а у випадку, якщо учасник справи не має зареєстрованого Електронного кабінету, - документи надсилаються засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану таким учасником під час подання документів до суду.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 721/591/22.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 910/7184/20 зазначено, що апеляційний суд, вирішуючи (після закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги, встановленого судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху) про відкриття апеляційного провадження або про повернення апеляційної скарги, має дослідити, зокрема, обставини виконання заявником апеляційної скарги вимог суду щодо усунення недоліків апеляційної скарги, та передусім встановити, чи виконав заявник апеляційної скарги вимоги цієї ухвали, зокрема встановити той факт, чи надав він документи/докази, вимоги щодо надання яких містила ухвала про залишення апеляційної скарги без руху (докази сплати судового збору, клопотання, інші докази на підтвердження повноважень представника тощо). Без встановлення цих обставин у апеляційного суду відсутні підстави вирішувати питання щодо пропуску/дотримання строку на усунення недоліків та застосовувати за результатами встановлених обставин відповідні процесуальні наслідки, зокрема передбачені статтями 118, 119, частинами четвертою, шостою статті 174, частиною шостою статті 260, частиною третьою статті 262 Господарського процесуального кодексу України (повертати, відмовляти у прийнятті апеляційної скарги, відкривати апеляційне провадження). Натомість, апеляційний суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про повернення відповідачу апеляційної скарги з тих підстав, що скаржник, не усунув недоліки поданої ним апеляційної скарги, оскільки суд не дослідив надані у справі докази та порушив тим самим наведені норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали апеляційного суду. Отже, допущені апеляційним судом процесуальні порушення статей 174 260 262 Господарського процесуального кодексу України - неврахування факту вчинення відповідачем дії на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідно, недослідження та ненадання оцінки заяви відповідача про усунення ним недоліків апеляційної скарги (доданих до неї доказів) разом з поданою відповідачем заявою про поновлення строку на усунення недоліків апеляційної скарги, призвело до постановлення апеляційним судом незаконної (передчасної) ухвали у цій справі.

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 440/9242/21 зазначено, що нормами Положення про ЄСІТС передбачене надсилання відповідних документів саме до Електронного кабінету незалежно від прив`язки до електронної адреси користувача такого кабінету, визначеної ним своїм внутрішнім документом як офіційна, оскільки для функціонування ЄСІТС офіційною електронною адресою в розумінні Положення визначається адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті. Пунктом 38 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету. Таким чином, копія рішення суду першої інстанції могла б бути додатково надіслана Північному МРУ ДПС на адресу officevp.kh.official@tax.gov.ua у тому випадку, якщо б скаржник про це зазначив в Електронному кабінеті. Проте, датою вручення судового рішення за правилами пункту 2 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (узгоджується з пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України) буде саме день його доставлення в Електронний кабінет на електронну адресу, зазначену при реєстрації в ЄСІТС.

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі № 560/694/22 вказано, що апеляційний суд надіслав копію ухвали від 27 квітня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху виключно на електронну адресу відповідача. При цьому, наявні у матеріалах справи відомості не дають суду обґрунтованих підстав для встановлення факту вручення ухвали суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без руху відповідачу у встановлений процесуальний спосіб, що, відповідно, слугує початком перебігу процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Натомість, відповідач заперечує отримання ним ухвали суду. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що спрямування копії ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року на електронну адресу відповідача відбулося не у спосіб та порядку, встановлені процесуальним законодавством. На час прийняття оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції достовірно не пересвідчився в отриманні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем.

У справі, яка переглядається, 27 квітня 2022 року адвокат Пінчук Ю. В., діючи в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу на рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 січня 2022 року, в якій зазначила як засіб зв`язку із судом лише свою поштову адресу: офіс № 65 на вулиці Шевченка у місті Кременчуці Полтавської області.

Разом із тим, матеріали справи не містять підтвердження направлення представнику відповідача - адвокату Пінчук Ю. В. ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху у паперовій формі рекомендованим листом або доставлення цього процесуального документа саме в Електронний кабінет названого адвоката на електронну адресу, зазначену при реєстрації в ЄСІТС.

У матеріалах справи відсутні і докази направлення зазначеної ухвали відповідачу.

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував, що доставка копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху електронним листом на електронну пошту, яка не зазначена представником відповідача у поданих до суду документах та не зазначена при реєстрації в ЄСІТС, не є належним врученням такого судового рішення.

Наявні у матеріалах справи відомості не давали суду апеляційної інстанції обґрунтованих підстав для встановлення факту вручення представнику відповідача ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у спосіб та порядку, що встановлені процесуальним законодавством, що, відповідно, слугує початком перебігу процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відтак апеляційний суд зобов`язаний був надіслати стороні відповідача ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у паперовій формі рекомендованим листом або в Електронний кабінет на офіційну електронну адресу, зазначену при реєстрації в ЄСІТС, чого не було зроблено (наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа не є підтвердженням доставлення цього судового рішення до Електронного кабінету представника відповідача).

Зважаючи на викладене, за відсутності доказів вручення стороні відповідача копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у передбаченому процесуальним законодавством порядку, Полтавський апеляційний суд застосував пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України без достатніх на те правових підстав.

За статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення від 26 липня 2007 року у справі «Волчлі проти Франції»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини та громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи усі обставини справи, що мають істотне значення для прийняття справедливого рішення, Верховний Суд вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про повернення апеляційної скарги, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати і направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Пінчук Юлія Віталіївна, задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 серпня 2022 року скасувати, справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк