Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 820/11297/15 Провадження № 11-1043апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

Головуючого судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» до Харківської міської ради, Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про скасування рішення

за касаційними скаргами Харківської міської радита ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (суддя Зінченко А. В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року (судді Зеленський В. В., Чалий І. С., П'янова Я. В.),

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило скасувати рішення Червонозаводської районної в м. Харкові ради від 21 жовтня 2008 року № 492 та рішення реєстратора від 5 листопада 2008 року про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок (літ. «А-4») за адесою: АДРЕСА_1 (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, б/н, 30 жовтня 2008 року, Червонозаводська районна у м. Харкові рада).

У ході розгляду справи суди встановили такі фактичні обставини.

14 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № PML-706/121/2008, згідно з умовами якого для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором

№ ML-706/121/2008 ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2007 року в справі № 2-4404/07, зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17 січня 2008 року відповідно до витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 10867685, номер запису П-9-11514 в книзі 1.

Указаний договір 14 липня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Науменко О.М. та зареєстрований у реєстрі за № 939. На підставі цього договору накладено заборону відчуження зазначеної в договорі квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3

Згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфеля від 29 червня 2010 року, нотаріально посвідченим договором про відступлення права вимоги від 1 липня 2010 року, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило право вимоги за вищевказаним кредитним та іпотечним договорами на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Таким чином, на момент пред'явлення цього позову позивач є іпотекодержателем нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_3

При цьому 21 жовтня 2008 року рішенням виконавчого комітету Червонозаводської районної в м. Харкові ради № 492 «Про надання нової поштової адреси та видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок літ. «А-4» по АДРЕСА_1 нову поштову адресу: АДРЕСА_1; оформити та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «А-4» загальною площею 106,7 кв.м, житловою площею 65,6 кв.м по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 5 листопада 2008 року проведено реєстрацію за ОСОБА_3 права власності за реєстраційним номером 10867685, на житловий будинок (літ. «А-4») за адресою: АДРЕСА_1 номер запису П-9-11514 в книзі 1 на підставі свідоцтва про право власності від 30 жовтня 2008 року, виданого Червонозаводською районною у м. Харкові радою.

Не погодившись із цим рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав недійсним рішення Червонозаводської районної в м. Харкові ради № 492 від 21 жовтня 2008 року; скасував рішення реєстратора про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Харківська міська рада, не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у справі, оскільки цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 вересня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС у редакції Закону № 2147-VIII.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 29 жовтня 2018 року прийняла та призначила до касаційного розгляду зазначену справу на 19 грудня 2018 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС у редакції Закону № 2147-VIII.

При цьому 5 листопада 2018 року до Великої Палати Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги ОСОБА_3 з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року, якою відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, у якій вона просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 29 жовтня та 15 листопада 2018 року прийняла до провадження та призначила цю справу.

Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи щодо оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга Харківської міської ради підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у редакції Закону № 2147-VIII, якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, направленим на поновлення порушеного відповідачем права власності на нерухоме майно.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_3,яка не брала участі у судах першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому що спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про закриття провадження у цій справі, оскільки спір у ній не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а стосується житлових відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

За правилами статті 354 КАС у редакціїЗакону № 2147-VIII, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга Харківської міської ради підлягає повному задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 частковому задоволенню. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року в адміністративній справі № 820/11297/15 слід скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити повністю, касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. АнтонюкЛ.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. ГудимаІ.В. Саприкіна В.І. ДанішевськаО.М. Ситнік О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. КнязєвВ.Ю. Уркевич О.Г. Яновська