Історія справи

Постанова ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №552/6381/17
Ухвала КЦС ВП від 28.05.2018 року у справі №552/6381/17

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 552/6381/17

Провадження № 14-626 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк Михайлівський», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - уповноважена особа Фонду), про визнання права на отримання відшкодування коштів за вкладом і зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року, ухвалене суддею Яковенко Н. Л., і постанову Апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2018 року, прийняту колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі КарпушинаГ.Л., ДорошА.І. та ТриголоваВ.М.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє уповноважена особа Фонду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

1.1. Визнати право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 147 846,56 грн;

1.2. Зобов'язати уповноважену особу Фонду подати додаткову інформацію про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

2. Мотивувала позов такими обставинами:

2.1. 21 квітня 2016 року позивач уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Кредитно-інвестиційний центр» договір, згідно з умовами якого позивач надала у тимчасове користування (позику) кошти цьому товариству як позичальнику, а ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобов'язалося повернути позивачеві отримані кошти та сплатити відсотки.

2.2. На виконання вказаного договору на поточний рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перерахувало кошти у сумі 217 380,13 грн, з яких позивач частково отримала відшкодування у розмірі 52 153,44 грн.

2.3. ПАТ «Банк Михайлівський» не визнає право позивача на відшкодування за вкладом у розмірі 147 846,56 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 8 листопада 2017 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги. Зокрема, визнав за позивачем право у спосіб, передбачений Законом, на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 147 846, 56 грн; зобов'язав уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

4. Мотивував рішення так:

4.1. Право на відшкодування за рахунок Фонду на суму 147 846,56 грн позивач має, оскільки у нього як у вкладника виникло право на виплату гарантованої суми.

4.2. Заперечення ПАТ «Банк Михайлівський» про нікчемність транзакції про переказ коштів, здійснений ТзОВ «Кредитно-інвестиційний центр», є необґрунтованими.

4.3. Частину вимог на суму 52 153,44 грн, які знаходились на рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський», було включено до виплати у межах гарантованої суми; згідно із Законом вказане не надає право зменшити розмір гарантованої державою суми.

5. 9 січня 2018 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

6. 6 березня 2018 року Апеляційний суд Полтавської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін, мотивувавши так:

6.1. Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банку відмовити у проведенні розрахункових і касових операцій за наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

6.2. ПАТ «Банк Михайлівський», проводячи розрахункові операції, зазначені факти не встановило. Отже, операції з перерахування коштів є правомірними та відповідають чинному законодавству України.

6.3. В уповноваженої особи Фонду були відсутні підстави для визнання нікчемними транзакцій (операцій) щодо списання коштів з відкритого у банку поточного рахунку ТзОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» на рахунок позивача, відкритий у цьому ж банку.

6.4. Негативні наслідки невиконання банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку-порушника, а не для його клієнтів. Тому позивач не може нести відповідальність за дії працівників фінансової установи.

6.5. Кошти, надані позивачем для ТзОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» через повіреного - ПАТ «Банк Михайлівський», - це вклад, який був повернутий на поточний рахунок позивача з відсотками. Тому рахунок позивача мав бути включений до переліку тих, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У квітні 2018 року ПАТ «Банк Михайлівський» подало касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з огляду на порушення судами норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

8. 12 грудня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

9. Обґрунтував ухвалу тим, що ПАТ «Банк Михайлівський» оскаржує рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2018 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. ПАТ «Банк Михайлівський» стверджує, що позивач звернувся за правилами цивільного судочинства до суду з позовом, в якому, зокрема, просив зобов'язати вчинити дії уповноважену особу Фонду як суб'єкта владних повноважень. А такий спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

11. Суди першої й апеляційної інстанцій неправильно встановили фактичні обставини справи щодо укладення позивачем з ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 21 квітня 2016 року договору позики. З цього приводу ПАТ «Банк Михайлівський» звертає увагу на таке:

11.1. Київський апеляційний адміністративний суд у постанові від 7 серпня 2017 року у справі № 826/15961/16 встановив факти, які є преюдиційними.

11.2. Суди неправомірно прирівняли до вкладу кошти, які залучені від позивача як позика небанківській фінансовій установі - ТзОВ «Кредитно-Інвестиційний центр», а ПАТ «Банк Михайлівський» не виступало повіреним за договором позивача з вказаним товариством.

(2) Позиція позивача

12. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(1.1) Щодо юрисдикції суду

13. Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

14. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

15. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі). Близький за змістом припис закріплений у пункті 1 частини першої статті 19 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

16. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

17. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). Близький за змістом припис закріплений і в частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

18. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

19. Позивач заявив до ПАТ «Банк Михайлівський»дві позовні вимоги: визнати право на отримання відповідно до Закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду на суму 147 846,56 грн і зобов'язати уповноважену особу Фонду подати додаткову інформацію про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

20. Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також - Закон)установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

21. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

22. Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

23. Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

24. Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі; пункт 7 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій).

25. Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

26. Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

27. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

28. Відповідно до частини першої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

29. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).

30. Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

31. З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника.

32. Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки ВеликоїПалати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17).

33. Отже, ПАТ «Банк Михайлівський» не є учасником відносин з відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду. А враховуючи, що позивач претендує на відшкодування коштів за вкладом у сумі 147 846,56 грн, тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими доводи ПАТ «Банк Михайлівський»про те, що спір стосується публічно-правових відносин стосовно такого відшкодування.

34. Учасниками цих відносин є позивач і Фонд, а не позивач і ПАТ «Банк Михайлівський». Тому суди першої й апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, помилково вважали ПАТ «Банк Михайлівський»належним відповідачем за обома вимогами.

35. Крім того, задовольняючи позов до ПАТ «Банк Михайлівський», суди задовольнили вимогу до уповноваженої особи Фонду, яка не була учасником справи, не заміняє Фонд у спірних правовідносинах і не має самостійної процесуальної дієздатності у цивільному процесі (див. пункти 88-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц).

36. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням, зокрема фізичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції). Аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.

37. Відповідачем є особа чи держава (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції; частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами апеляційної та касаційної інстанцій), до якої звернуті матеріально-правові вимоги позивача.

38. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц(пункт 50); від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц(пункти 37, 54); від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц(пункт 31.4)).

39. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).

40. З огляду на те, що позивач пред'явив позов до неналежного відповідача, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є помилковими.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

41. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

42. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша та друга статті 412 ЦПК України).

43. Зважаючи на надану оцінку аргументам ПАТ «Банк Михайлівський» і висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою частково. А оскільки суди задовольнили позов до неналежного відповідача, рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2018 року слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у позові.

(2.2) Щодо судових витрат

44. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

45. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

46. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, мали би покладатися на позивача. Проте позивач як споживач звільнена від сплати судового збору (див. висновки ВеликоїПалата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц).

47. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

48. Отже, слід компенсувати ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений за подання касаційної й апеляційної скарг у розмірі 1 409,60 грн і 1 408,00 грн відповідно.

Керуючись частиною сьомою, тринадцятою статті 141, частиною першою статті 400, пунктом 3 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 412, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» задовольнити частково.

2. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2018 року скасувати; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3. Судовий збір, сплачений Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи: 38619024) за подання касаційної скарги у сумі 1 409,60 грн і за подання апеляційної скарги у сумі 1 408,00 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоВ.Ю.Уркевич В.С.КнязєвО.Г.Яновська Л.М.Лобойко