П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 800/578/17

Провадження № 11-747заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання незаконним та скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 липня 2019 року (судді Уханенко С. А., Данилевич Н. А., Кашпур О. В., Радишевська О. Р., Шевцова Н. В.),

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до КДКП про визнання незаконним і скасування рішення від 1 листопада 2017 року № 236дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 » (далі - рішення КДКП) у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року, відмовлено в задоволенні позову.

8 травня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року,у якій просить скасувати це рішення та прийняти нове - про задоволення його позову до КДКП.

Заяву (з урахуванням додаткових пояснень, викладених у клопотанні про усунення недоліків заяви про перегляд від 3 червня 2019 року) обґрунтував тим, що однією з підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади стало встановлене КДКП порушення порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2016 рік у частині незазначення ним інформації про те, що його дружина ОСОБА_2 є співвласником та кінцевим бенефіціарним власником одного з товариств (розмір внеску до статутного капіталу 25 000 000 грн).

Проте за результатами здійснення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації за 2016 рік Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) у рішенні від 21 листопада 2018 року № 2682 не встановило порушення ОСОБА_1 порядку подання декларації в зазначеній частині.

Таким чином, за доводами заявника, відсутність порушення ним порядку подання декларації за 2016 рік є істотною для справи обставиною, яка існувала на час розгляду справи, але яку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не досліджував і не давав їй відповідної правової оцінки, а заявнику про цю обставину не було і не могло бути відомо на час розгляду справи.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 2 липня 2019 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Цигарьов Олександр Олександрович, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року та залишив це рішення в силі.

За висновками цього суду, рішенням НАЗК від 21 листопада 2018 року не встановлено нових обставин, а надано оцінку достовірності задекларованих заявником відомостей з висновком, зокрема, про відсутність недостовірних відомостей у розділі 9 декларації.

Разом з тим обставини щодо незазначення ОСОБА_1 в декларації за 2016 рік інформації про корпоративні права його дружини, які стали однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, були відомі учасникам судового процесу та досліджувалися Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з наданням відповідної правової оцінки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, вказані ОСОБА_1 в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не є нововиявленими, оскільки вони не є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення, а стосуються надання цим фактам певної оцінки.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Цигарьов О. О., подав апеляційну скаргу, у якій з підстав порушення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду норм матеріального та процесуального права просить скасувати постановлену ним ухвалу. Скаржник також просить задовольнити його позов про скасування рішення КДКП у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 наводить доводи, аналогічні доводам заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, та зазначає, що при проведенні НАЗК повної перевірки достовірності поданої ним декларації за 2016 рік не встановлено порушення ним порядку її подання в частині незазначення інформації про те, що його дружина ОСОБА_2 є одним зі співзасновників та кінцевим бенефіціарним власником одного з товариств. Тому позивач вважає, що незазначення ним у декларації за 2016 рік вказаної інформації не є порушенням порядку подання такої декларації та не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так, ОСОБА_1 стверджує, що на час розгляду справи за його позовом до Комісії та ухвалення рішення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року цей суд не врахував зазначених обставин, які не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 , що, на його думку, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Скаржник вважає, що рішення НАЗК від 21 листопада 2018 року № 2682 не можна вважати новою обставиною чи обставиною, яка змінилася після ухвалення рішення по суті його позову, оскільки це рішення є формою фіксації відповідних висновків НАЗК за результатами проведеної перевірки минулого періоду та не впливає на правову оцінку того, чи діяв ОСОБА_1 з дотриманням чи з порушенням порядку подання декларації за 2016 рік. Нововиявленими ОСОБА_1 вважає обставини, установлені цим рішенням, та правові висновки щодо них, зокрема те, що незазначення скаржником відомостей про наявність у його дружини корпоративних прав не є порушенням порядку подання декларації.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, а листом від 7 жовтня 2019 року повідомив, що з набранням чинності Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» до 1 вересня 2021 року зупинено дію положень Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ), які регламентують роботу КДКП. Крім того, її голова та члени вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - достроково припиненими. Тому подати відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та забезпечити участь представника Комісії в цій справі неможливо.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 800/578/17 було рішення КДКП, яким на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

У цьому рішенні КДКП визнала, що ОСОБА_1 вчинив низку дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VІІ, а саме:

- незважаючи на імперативні приписи частини другої статті 41 Цивільного процесуального кодексу України, протягом 2015-2017 років на підставі довіреності брав участь як представник своєї дружини ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом прокурора Балаклійського району Харківської області в інтересах держави в особі Служби автомобільних доріг у Харківській області до Балаклійської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішень сесії Балаклійської міської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0987 га за ОСОБА_2 ;

- усупереч вимогам статті 19 Закону № 1697-VІІ та пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку проведення таємної перевірки доброчесності прокурорів в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 16 червня 2016 року № 205, без поважних причин не подав до 1 лютого 2017 року до підрозділу внутрішньої безпеки власноруч заповнену анкету доброчесності прокурора або, якщо не мав можливості подати її в зазначений строк через перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову непрацездатність, перебування за межами України та з інших поважних причин, що підтверджуються документально, не подав її протягом 30-ти календарних днів з дати закінчення строку дії зазначених обставин;

- у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2016 рік (розділ 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї») не зазначив інформацію, передбачену пунктами 5, 51 частини першої статті 46 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції», про те, що його дружина є співвласником та кінцевим бенефіціарним власником одного з товариств (розмір внеску до статутного капіталу 25 000 000 грн).

На підставі наведеного КДКП дійшла висновку, що неодноразове порушення прокурором вимог законодавства свідчить про те, що він не виконує вимоги щодо професійної відповідності, загальновизнані світовою спільнотою прокурорів обов`язки прокурора, ігнорує вимоги закону, що для прокурора є неприпустимим, і вирішила, що вчинення ОСОБА_1 декількох дисциплінарних проступків у своїй сукупності носить характер грубого порушення, що є підставою для застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Зазначила також, що дисциплінарний проступок щодо несвоєчасного подання анкети доброчесності прокурора сам по собі становить грубе порушення.

У рішенні від 12 березня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду погодився з позицією відповідача, зокрема й у частині обставин щодо неповного заповнення ОСОБА_1 декларації за 2016 рік, указавши, що ОСОБА_1 мав фактичну можливість на законних підставах і незалежно від інших джерел походження відобразити у своїй декларації відомості про корпоративні права дружини. Оскільки він цього не зробив, то його посилання на зазначення відомостей в обсязі, наданих йому дружиною, та на відсутність інших способів їх отримання не дає підстав вважати їх правомірними.

При цьому, відхиляючи аргументи позивача, суд зазначив, що непритягнення ОСОБА_1 до адміністративної чи кримінальної відповідальності за подання суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей стосовно майна або іншого об`єкта декларування [стаття 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)] або за порушення вимог закону щодо подання декларації про майно особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування [стаття 3661 Кримінального кодексу України (далі - КК)], не свідчить про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

За результатами здійснення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації за 2016 рік НАЗК прийняло рішення від 21 листопада 2018 року № 2682, у якому встановило, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації зазначив недостовірні відомості в розділах 3 («Об`єкти нерухомості») та 11 («Доходи, у тому числі подарунки»). У розділах 1, 2, 4-9, 10, 12-16 декларації за наявною інформацією недостовірних відомостей не встановлено.

У підсумку НАЗК вирішило, що ознак правопорушень, передбачених статтею 1726 КУпАП і статтею 3661 КК, не встановлено; точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел; наявності конфлікту інтересів не встановлено; ознак незаконного збагачення не встановлено.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною другою статті 361 КАС передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

При цьому наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову(частина шоста статті 361 КАС).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами для визначення відповідної обставини нововиявленою, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 361 КАС,є те, що, по-перше, вона існувала на час розгляду справи; по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

Тобто обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишалися невідомими учасникам справи та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Водночас обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами.

Як установив суд попередньої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на час ухвалення рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2019 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення КДКП та на час перегляду цього рішення Великою Палатою Верховного Суду 20 листопада 2018 року рішення НАЗК щодо невстановлення порушення ОСОБА_1 порядку подання декларації не існувало.Рішення НАЗК не могло бути враховане Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду при ухваленні судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Тому таке рішення НАЗК не можна вважати нововиявленою обставиною.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що невстановлення за наслідками проведеної НАЗК повної перевірки достовірності поданої ОСОБА_1 декларації за 2016 рік порушення порядку подання такої декларації в частині незазначення інформації про те, що дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є одним зі співзасновників та кінцевим бенефіціарним власником одного з товариств, не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС ще й тому, що не спростовує фактів, які були покладені в основу судового рішення.

Таким чином, рішення НАЗК не є нововиявленоюобставиною і не дає підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року.

За таких обставин висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 12 березня 2018 року є правильним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко Т. О. АнцуповаН. П. Лященко С. В. БакулінаВ. В. Пророк В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська