Історія справи

Постанова ВП ВС від 13.01.2020 року у справі №826/13961/17
Ухвала КАС ВП від 29.01.2019 року у справі №826/13961/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/13961/17

Провадження № 11-190апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (судді Сорочко Є. О., Безименна Н. В., Ганечко О. М.) у справі № 826/13961/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство), приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу (далі - нотаріус) Малахової Галини Іванівни, нотаріуса Іващенко Марини Миколаївни, треті особи: Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Банк «Золоті Ворота», ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Факторинг Про», ТОВ «Міасин», про визнання протиправними наказу й рішень, зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства, нотаріусів Малахової Г. І. та Іващенко М. М. , у якому з урахуванням уточнень до позову просив:

- визнати протиправним наказ Міністерства від 11 серпня 2017 року № 2591/7, яким відмовлено у задоволенні його скарги на протиправні дії та рішення нотаріусів Малахової Г. І. та Іващенко М. М. ;

- визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 червня 2017 року з індексним номером 35892072, прийняте нотаріусом Малаховою Г. І.;

- визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 червня 2017 року з індексним номером 35934643, прийняте нотаріусом Іващенко М. М.

2. Позов мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу Міністерство порушило вимоги Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV). Крім того, нотаріуси Малахова Г. І. та Іващенко М. М. як суб`єкти владних повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, здійснивши державну реєстрацію прав під час дії арешту на належне позивачу нерухоме майно, також порушили норми Закону № 1952-IV.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 вересня 2018 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 червня 2017 року з індексним номером 35892072 та від 30 червня 2017 року з індексним номером 35934643, прийняті нотаріусами Малаховою Г. І. та Іващенко М. М. відповідно; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та закрив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

5. Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду мотивовано тим, що спір у частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог не є публічно-правовим та з огляду на суб`єктний склад має розглядатися за правилами цивільного судочинства. При цьому суд апеляційної інстанції не надавав оцінку рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним наказу Міністерства від 11 серпня 2017 року № 2591/7, оскільки вказане рішення в цій частині не було оскаржено в апеляційному порядку.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначив, що апеляційний суд неправильно застосував норму статті 17 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду), помилково визначив характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо підсудності спору суду цивільної юрисдикції.

7. На думку скаржника, наявність вже вирішеного судового спору про право виключає наявність ще одного тотожного спору щодо прав на майно між позивачем і третіми особами в цій справі, а тому в цій справі немає спору про право, адже він вже вирішений судами цивільної юрисдикції, існує рішення, яке набрало законної сили (справа № 640/10584/17), а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державних реєстраторів - нотаріусів, які у межах спірних відносин діяли як суб`єкти владних повноважень.

8. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року залишити в силі.

Позиція інших учасників справи

9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Міасин» посилається на те, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорюваний запис.

10. Крім того, твердження скаржника про те, що спір про право вже остаточно вирішено у справі № 640/10584/17 суперечать обставинам справи, оскільки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 грудня 2018 року зупинив дію рішення Київського районного суду міста Харкова від 06 квітня 2018 року та постанови Харківського апеляційного суду від 21 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження.

11. У зв`язку з викладеним ТОВ «Міасин» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року - без змін.

Рух касаційної скарги

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29 січня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 27 лютого 2019 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

13. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Саприкіній І. В.

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 26 травня 1988 року у справі «Екбатані проти Швеції»).

15. 05 червня 2019 року згідно з розпорядженням керівника апарату Верховного Суду № 13/0/30-19, виданого на підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 «Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду», відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та пункту 3.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді Великої Палати Верховного Суду Золотнікову О. С.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

17. Позивач був власником нежитлових приміщень 1-го поверху з № 1 по № 9 загальною площею 135,8 кв. м; 2-го поверху з № 4-1 по 4-16, 3-го поверху з № 5-1 по 5-18, ХVІІ, ХVІІІ загальною площею 498,6 кв. м в літ. «А-3», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірні приміщення), на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27 грудня 2007 року. Реєстраційний номер об`єкта - 100527463101.

18. Між позивачем і ПАТ «Банк «Золоті Ворота» 27 грудня 2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії за № 527.

19. На забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії від 27 грудня 2007 року № 527 між позивачем і ПАТ «Банк «Золоті Ворота» укладено іпотечний договір від 28 грудня 2007 року за № 07-347, відповідно до умов якого позивач передав ПАТ «Банк «Золоті Ворота» в іпотеку вказані приміщення.

20. Між ПАТ «Банк «Золоті Ворота» і ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» 29 грудня 2014 року укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави разом з їх невід`ємними частинами, договорами про внесення змін, договорами забезпечення, поруки тощо, відповідно до умов яких ПАТ «Банк «Золоті Ворота» передало, а ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» отримало права вимоги за іпотечним договором від 28 грудня 2007 року № 07-347, що був укладений на забезпечення виконання зобов`язання позивача за договором про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії від 27 грудня 2007 року № 527.

21. ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» і ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» 22 січня 2015 року уклали договір про надання фінансових послуг факторингу № 01/22.01.2015, за умовами якого ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» передав ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» права вимоги: 11 506 355,78 грн, з яких 9 607 757,59 грн - прострочений кредит, 1 898 598,19 грн - прострочені проценти; заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у формі кредитної лінії від 27 грудня 2007 року № 527, укладеним між ПАТ «Банк «Золоті Ворота» і позивачем; договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави ПАТ «Банк «Золоті Ворота» від 29 грудня 2014 року разом з його невід`ємними частинами, договорами про внесення змін, договорами забезпечення (іпотечними, поруки тощо).

22. Нотаріус Малахова Г. І. 27 червня 2017 року прийняла рішення з індексним номером 35892072 про державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про».

23. Нотаріус Іващенко М. М. 30 червня 2017 року прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 35934643 про реєстрацію права власності за ТОВ «Міасин» на спірні приміщення. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 332, виданий 30 червня 2017 року.

24. Позивач звернувся до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства зі скаргою на вказані рішення та просив їх скасувати.

25. Міністерство 11 серпня 2017 року видало наказ № 2591/7 про відмову в задоволенні скарги позивача з тих підстав, що розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Міністерства, оскільки щодо спірного нерухомого майна наявний судовий спір.

26. Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

27. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

28. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

29. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

30. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

31. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

32. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

33. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

34. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

35. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

36. Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень нотаріусів про державну реєстрацію за ТОВ «Фінансова компанія «Факторинг Про» і ТОВ «Міасин» права власності на спірні приміщення.

37. Отже, між позивачем і третьою особою у справі існує спір про право власності на об`єкти нерухомого майна, що унеможливлює вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства.

38. Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

39. Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

40. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

41. Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, на момент звернення до суду право власності на спірні об`єкти нерухомого майна перейшло до третьої особи у справі, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

42. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

43. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18) та № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18) відповідно).

44. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є правильною.

45. Не є слушними посилання скаржника на порушення права доступу до суду з посиланням на ухвалу Печерського районного суду міста Києва, оскільки позивач має право оскаржити це рішення в апеляційному порядку, долучивши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в цій справі.

46. Велика Палата Верховного Суду не надає оцінки правильності рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним наказу Міністерства від 11 серпня 2017 року № 2591/7, оскільки рішення суду першої інстанції у вказаній частині не було оскаржено в апеляційному порядку, а тому не було предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

48. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків апеляційного суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Д. А. Гудима В. Ю. Уркевич

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. Р. Кібенко