Історія справи

Постанова ВП ВС від 12.12.2024 року у справі №990sсgс/16/24
Постанова ВП ВС від 12.12.2024 року у справі №990sсgс/16/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 990SCGC/16/24

Провадження № 11-168сап24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Кривенди О. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Губської О. А., Короля В. В., Мазура М. В., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Іванової Н. П.,

скаржника ОСОБА_1 ,

представника скаржника - адвоката Семенка Б. М.,

представника Вищої ради правосуддя Ізвєкова К. В.,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24, прийняте за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24, і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у скарзі вимог

1. 25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24 «Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 » (далі - Спірне рішення).

2. Цим рішенням ВРП погодилася з висновком її Третьої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ), а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

3. Водночас ВРП, як зазначено в її рішенні, виключила встановлену Третьою Дисциплінарною палатою у діях судді ОСОБА_1 таку кваліфікуючу ознаку дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ,як відповідність способу життя судді його статусу.

4. Крім того, не погодившись із видом застосованого Дисциплінарною палатою до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення (сувора догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), ВРП змінила її рішення та застосувала до цього судді дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

5. ОСОБА_1 вважає Спірне рішення незаконним у зв`язку з відсутністю у ньому обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а також наявністю процедурних порушень, які обумовлюють його скасування.

6. Скаржник зазначає, що дозвіл Національному антикорупційному бюро України (далі - НАБУ) на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 (далі - Рішення № 283/3дп/15-24) було надано ухвалою цього дисциплінарного органу від 14 лютого 2024 року, тобто через чотирнадцять днів після ухвалення зазначеного рішення. Проте такий дозвіл, якщо він наданий, відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 50 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ) мав міститися у Рішенні № 283/3дп/15-24.

7. Крім того, ОСОБА_1 твердить, що згідно з пунктом 13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (далі - Регламент ВРП), рішення Дисциплінарної палати має відповідати вимогам частини восьмої статті 50 Закону № 1798-VІІІ. При ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення Дисциплінарної палати, зокрема в разі, якщо рішення ухвалено не одноголосно та/або якщо ухвалене рішення не збігається з позицією доповідача. За наслідками розгляду дисциплінарної справи щодо нього, як зазначає ОСОБА_1 , Дисциплінарна палата за пропозицією доповідача ухвалила рішення одноголосно.

8. Посилається ОСОБА_1 і на те, що за приписами пунктів 14.1 та 14.2 Регламенту ВРП право оскаржити до Ради рішення Дисциплінарної палати не пізніше десяти днів із дня його ухвалення має суддя, а також за наявності дозволу Дисциплінарної палати - скаржник. Питання про надання скаржнику дозволу на оскарження рішення Дисциплінарної палати вирішується під час ухвалення нею рішення у дисциплінарній справі.

9. Вважає, що під час ухвалення Рішення № 283/3дп/15-24 Третя Дисциплінарна палата ВРП вирішила не надавати дозвіл НАБУ на його оскарження, оскільки згадки про надання такого дозволу у цьому рішенні немає.

10. Мовить про те, що надання у незаконний спосіб Третьою Дисциплінарною палатою ВРП дозволу НАБУ на оскарження Рішення № 283/3дп/15-24 безпосередньо вплинуло на зміст Спірного рішення, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.

11. У скарзі ОСОБА_1 йдеться і про те, що за змістом Спірного рішення підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності стали обставини множинності його дій щодо позапроцесуального спілкування (позапроцесуальних взаємовідносин), які полягали в обговоренні справи № 552/2083/22 з адвокатом ОСОБА_4 та справи № 553/4670/22 - із суддями ОСОБА_3 і ОСОБА_45 .

12. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/2/24 (провадження

№ 11-14сап24), скаржник наголошує, що ВРП не надала належної оцінки кожному з наведених вище епізодів, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками дисциплінарного проступку, визначеними законом.

13. Так, ОСОБА_1 зауважує, що не перебував у процесуальному статусі судді в справі, яку, на думку ВРП, він обговорював з іншими суддями.

14. Крім того, твердить про те, що НАБУ, подаючи дисциплінарну скаргу на його дії в частині спілкування із суддями ОСОБА_3 та ОСОБА_45. по справі № 553/4670/22, кваліфікувало такі дії судді як втручання у процес здійснення правосуддя іншими суддями та вимагало притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

15. Проте Третя Дисциплінарна палата ВРП не відкрила дисциплінарне провадження щодо наявності в діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого зазначеною нормою, оскільки аргументи НАБУ не знайшли свого підтвердження на стадії попередньої перевірки дисциплінарної скарги.

16. ОСОБА_1 вважає, що ВРП неправомірно вдалася до перекваліфікації дій, що полягали в обговоренні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_45. справи № 553/4670/22, - безпідставно кваліфікувала такі дії як позапроцесуальне спілкування (позапроцесуальна взаємодія) з іншими учасниками процесу й іншими суддями та, як наслідок, необґрунтовано констатувала наявність у вказаних діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Неправильна кваліфікація його дій, на думку ОСОБА_1 , призвела до незаконного притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

17. До того ж ОСОБА_1 наголошує, що Спірне рішення ґрунтується на припущеннях, оскільки висновки ВРП щодо розмови судді та адвоката ОСОБА_4 суперечать дійсному змісту цієї розмови та матеріалам справи.

18. У скарзі мовиться і про неналежне, на думку ОСОБА_1 , мотивування Спірного рішення, оскільки зміст розмов судді, які досліджувала ВРП, та його поведінка під час цих розмов не свідчать про вчинення будь-яких протиправних дій.

19. ОСОБА_1 також висловлює сумнів у законності складу ВРП, який розглядав його скаргу на Рішення № 283/3дп/15-24, вважаючи, що член Ради Маселко Р. А. упереджено ставиться до нього.

20. У скарзі йдеться про те, що Маселко Р. А. неодноразово публікував негативну інформацію щодо ОСОБА_1 , а тому підлягав відводу, проте заявлений суддею на засіданні Ради, яке відбулося 29 лютого 2024 року, відвід цьому члену ВРП задоволений не був.

21. Також ОСОБА_1 вважає, що дисциплінарне стягнення до нього застосовано без урахування принципу пропорційності. На думку скаржника, ВРП не врахувала позитивну характеристику судді, надмірне навантаження, відсутність дисциплінарних стягнень, багаторічний стаж роботи.

22. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) 19 листопада 2020 року (провадження № 11-1239сап19), зазначає, що ВРП не врахувала та належним чином не мотивувала необхідності застосування до ОСОБА_1 саме найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення судді з посади.

23. З огляду на викладене скаржник вважає Спірне рішення протиправним та просить його скасувати.

Рух скарги

24. 25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати зі скаргою на Спірне рішення.

25. Ухвалою Великої Палати від 21 серпня 2024 року задоволено заяву судді Великої Палати Мартєва С. Ю. про самовідвід, відведено цього суддю від участі в розгляді цієї справи, а іншою ухвалою, постановленою цього ж дня, відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на Спірне рішення.

26. 29 серпня 2024 року Велика Палата відмовила ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про зупинення дії Спірного рішення.

27. Ухвалою від 18 вересня 2024 року суддя Великої Палати Кривенда О. В. призначив справу за цією скаргою до розгляду в судовому засіданні на 10 жовтня 2024 року. 10 жовтня 2024 року розгляд справи відкладено на 07 листопада 2024 року. 07 листопада 2024 року розгляд справи відкладено на 12 грудня 2024 року.

Позиція ВРП

28. У відзиві на скаргу ОСОБА_1 ВРП зазначає про відсутність передбачених статтею 52 Закону № 1798-VIII підстав, з яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути скасоване.

29. Зокрема, посилається на те, що Спірне рішення було прийнято повноважним складом ВРП та підписано всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні.

30. Щодо заявленого скаржником відводу члену ВРП Маселку Р. А. зазначає, що заява про відвід була вирішена у встановленому законом порядку і ухвалою ВРП від 29 лютого 2024 року № 616/0/15-24 у її задоволенні відмовлено. Тому доводи скаржника щодо неповноважності складу ВРП є безпідставними та не заслуговують на увагу.

31. Не погоджуючись із доводами скаржника щодо надання дозволу НАБУ на оскарження Рішення № 283/№дп/15-24, ВРП зауважує, що надання Дисциплінарною палатою такого дозволу належить до дискреційних повноважень Дисциплінарної палати і не може бути підставою для визнання протиправним Спірного рішення.

32. Щодо визначених законом підстав та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Рада, зокрема, твердить, що з аналізу змісту розмови між суддею ОСОБА_1 та адвокатом, яка відбулася 20 жовтня 2022 року, вбачається, що суддя сам зателефонував адвокату ОСОБА_4., уточнив прізвище особи, яке попередньо йому вже називали. При цьому адвокат чітко назвав прізвище цієї особи, статтю, за якою, ймовірно, притягнули до відповідальності цю особу, зазначив, що справа перебуває у провадженні ОСОБА_1 , попросив його «глянути». Суддя ОСОБА_1 погодився, жодного подиву щодо прізвища не виявив. Отже, на думку ВРП, суддя ОСОБА_1 спілкувався з особою, яка не була учасником провадження, погодився на те, щоб переглянути матеріали справи в інтересах цієї особи, що безпосередньо передбачало їх вивчення та дослідження, отримання інформації, яка виходить за межі побутового спілкування, та не узгоджувалося із завданнями судочинства, принципом незалежності судді, свідчить про недотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

33. Позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_4 , мовиться далі у відзиві ВРП, відбувалося 20 жовтня та 11 листопада 2022 року, що підтверджується копіями протоколів негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД), дозволи на проведення яких надано завчасно уповноваженим на те слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.

34. Стосовно розмови, що відбулася 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 між цим суддею, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_45. (яку викликав суддя ОСОБА_1), під час якої вказані особи обговорювали матеріали справи № 553/4670/22 про адміністративне правопорушення щодо сина судді ОСОБА_3, ВРП зазначила таке.

35. Обставини цієї розмови підтверджуються копією протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 03 лютого 2023 року, що здійснювалися стосовно судді ОСОБА_1 у його службовому кабінеті, який знаходиться в адміністративній будівлі Полтавського апеляційного суду. З цього протоколу вбачається, що спілкування між суддями відбулось явно за межами особистого та, крім того, стосувалося огляду матеріалів справи особами, які не є її учасниками. Суддя ОСОБА_45. сказала судді ОСОБА_1, що перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе, суддя ОСОБА_1 просив йому зателефонувати після цього. Отже, суддя ОСОБА_1, на думку ВРП, мав зацікавленість у розгляді цієї справи.

36. ВРП зазначає, що обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 у справі щодо ОСОБА_6 набули значного суспільного резонансу та розголосу. 03 січня 2023 року інтернет-видання «Полтавщина» оприлюднило статтю «Скарга потрапила на розгляд головному, рішення хороше: подробиці підкупу полтавських суддів у справі п`яного керування». Обставини, про які йдеться у зазначеній статті, мають негативний вплив на авторитет не лише судді ОСОБА_1 , суду, який він очолював, а й судової системи в цілому.

37. На переконання ВРП, установлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема в обговоренні суддею ОСОБА_1 матеріалів справи № 552/2083/22 з адвокатом ОСОБА_4 та справи № 553/4670/22 із суддями ОСОБА_3 , ОСОБА_45., і щодо того, що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, свідчить про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

38. У відзиві на скаргу йдеться про те, що, обираючи вид дисциплінарного стягнення, ВРП урахувала, зокрема, значний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, його характеристику. З огляду на те, що ОСОБА_1 обіймав посаду голови Полтавського апеляційного суду, та зважаючи на умисний характер його дій та їх наслідки - підрив авторитету правосуддя, Рада дійшла висновку, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний поступок єдино можливим є застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади. Тому, на думку ВРП, доводи скаржника про непропорційність застосованого до нього дисциплінарного стягнення є безпідставними.

39. ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а Спірне рішення - без змін.

Встановлені обставини справи

40. До ВРП 21 листопада 2023 року (вх. № 456/0/13-23) надійшла скарга НАБУ за підписом директора Кривоноса С. Ю. на дії судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 з підстав допущення ним поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

41. У скарзі йшлося про те, що Перший підрозділ детективів Головного підрозділу детективів НАБУ здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 52022000000000196 від 28 липня 2022 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 15, частиною третьою статті 369 КК України.

42. Досудовим розслідуванням установлено, що адвокат ОСОБА_8 отримав неправомірну вигоду від ОСОБА_6 , повідомивши йому, що грошові кошти призначаються судді / голові Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 за скасування рішення суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності в судовій справі № 552/2083/22.

43. Скаржник зазначив, що у провадженні судді ОСОБА_1 перебувала справа № 552/2083/22 про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 08 вересня 2022 року, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

44. За результатами апеляційного розгляду цієї справи суддя ОСОБА_1 постановою від 15 листопада 2022 року задовольнив апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_8, скасував постанову суду першої інстанції, провадження у справі стосовно ОСОБА_6 закрив у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

45. НАБУ зазначило, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52022000000000196 було отримало дані про позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_4 щодо обставин судової справи № 552/2083/22.

46. Крім того, під час здійснення досудового розслідування встановлено, що 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_45. , під час якої вказані особи обговорювали можливість втручання у процес здійснення правосуддя суддею Рубіжанського міського суду Луганської області (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) ОСОБА_9 , у провадженні якої перебували матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА_3 - ОСОБА_10 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, з метою вплинути на ухвалення нею рішення щодо непритягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності.

47. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 20 грудня 2023 року № 1352/3дп/15-23 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; неповідомлення суддею ВРП та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок).

48. Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.

49. Постановою Київського районного суду міста Полтави від 08 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

50. Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_6 та його захисник оскаржили її в апеляційному порядку. 26 вересня 2022 року до провадження судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі автоматизованого розподілу судових справ між суддями надійшли вказані вище апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника на постанову суду першої інстанції від 08 вересня 2022 року.

51. Постановою судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 від 15 листопада 2022 року вказані апеляційні скарги задоволено. Постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2022 року скасовано, провадження у справі щодо ОСОБА_6 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

52. Із копій протоколів НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25 жовтня, 08 грудня 2022 року (містять позначку про розсекречення), які здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л. І. від 29 вересня 2022 року у межах кримінального провадження № 52022000000000196, детективи НАБУ зафіксували розмову адвоката ОСОБА_4 та судді ОСОБА_1, які обговорювали можливу зустріч у період із 13 по 20 жовтня 2022 року. 20 жовтня 2022 року (позначка часу 10:57:07) відбувся діалог судді ОСОБА_1 з адвокатом ОСОБА_4 тривалістю 28 секунд, який вказує на факт позапроцесуального обговорення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 , яка перебувала у провадженні судді ОСОБА_1 (викладено мовою оригіналу): « Об'єкт (відповідно до протоколу ідентифіковано як номер мобільного телефону адвоката ОСОБА_4). - Алло.

Чоловік (відповідно до протоколу ідентифіковано як номер судді ОСОБА_1 ) - Алло, ОСОБА_4. Привет.

ОСОБА_4 - ОСОБА_1, ну нема нічого ще.

ОСОБА_1 - Ага, Слышишь, а ти мне скажи ще такий вопрос: а там ти якусь фамілію мені харківську казав отам.

ОСОБА_4 - Не харковську - в тебе сто тридцята.

ОСОБА_6. ОСОБА_1 - У?

ОСОБА_4 -

ОСОБА_6. ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , да?

ОСОБА_4 - Угу. Глянь.

ОСОБА_1 - Хорошо. Всё, добро».

53. Крім того, за змістом указаних протоколів, 11 листопада 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 домовляються зустрітися у приміщенні Полтавського апеляційного суду та під час розмови завуальовано обговорюють матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 . Зокрема, ОСОБА_4 зауважує в розмові (викладено мовою оригіналу): « От так, угу «улітки», як положено, ми там...все…», « ОСОБА_12 », на що ОСОБА_1 відповів: «Ну я ж собі...».

54. 14 листопада 2022 року адвокат ОСОБА_4 в розмові з адвокатом ОСОБА_7 (копія протоколу НСРД від 08 грудня 2022 року) згадує завуальовано «Рагульку», «Ракушку» та зауважує, що « ну то все там тоже нормально ».

55. Постановою детектива НАБУ від 01 березня 2023 року кримінальне провадження № 52022000000000196в частині за фактом кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). Як зазначено в постанові, переконливих доказів для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не здобуто.

56. Третя Дисциплінарна палата ВРП також установила, що 28 вересня 2022 року до провадження судді Рубіжанського міського суду Луганської області (відряджена до Ленінського районного суду міста Полтави) ОСОБА_9 надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП (справа № 553/4670/22).

57. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 24 вересня 2022 року о 21:45 в місті Полтаві на вулиці Олександра Бідного, 2 водій ОСОБА_10 керував транспортним засобом BMWx5, д. н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджувалось висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння № 441, проведеного цього самого дня лікарем Комунального підприємства «Полтавський обласний центр залежностей Полтавської обласної ради».

58. Постановою судді ОСОБА_9 від 27 березня 2023 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

59. Не погодившись із вказаною постановою, адвокат Щербак Т. О. в інтересах ОСОБА_10 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

60. 07 квітня 2023 року вказана апеляційна скарга надійшла до провадження Полтавського апеляційного суду. Втім постановами суддів Полтавського апеляційного суду від 20 квітня, 05, 09, 18, 22, 24, 26 травня, 01, 12, 14 червня, 12, 28 липня, 02 серпня 2023 року їх (суддів) відведено від розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки вони працюють разом із суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3, а особа, притягнута до адміністративної відповідальності, є його сином.

61. Постановою судді ОСОБА_3 від 04 серпня 2023 року задоволено його самовідвід від розгляду апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_10 , який притягається до адміністративної відповідальності, є його сином. Надалі ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року задоволено подання Полтавського апеляційного суду, матеріали справи № 553/4670/22 передано до Харківського апеляційного суду.

62. Постановою Харківського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 - адвоката Щербак Т. О. задоволено частково, постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 27 березня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП скасовано, ухвалено нову постанову, якою матеріали у справі про адміністративне правопорушення повернуто до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Полтавській області для належного оформлення та усунення недоліків.

63. 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 відбулася розмова між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_45., під час якої вони обговорювали втручання у процес здійснення правосуддя суддею ОСОБА_9 .

64. Зокрема, дані протоколу проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 03 лютого 2023 року, що здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л. І. від 26 жовтня 2022 року (містить відмітку про розсекречення такого протоколу), свідчать про те, що в кабінеті судді ОСОБА_1 відбулась розмова такого змісту (викладено мовою оригіналу, для стенограми використовувались перші літери прізвищ суддів):

« Г. - Слишеш, ти мені скажи по малому ж ще не розсматрювала ця в суде, нє?

Т. - Нє.

Г. - А на коли воно?

Т. - Ну ми отложили його. На ІНФОРМАЦІЯ_1.

Г. - Ааа, це ж вона буде ця ж командірована, да?

Т. - Да. З Луганська чи откуда вона.

Г. - Ну вона комунікабельна чи ні?

Т. - Хрєн його знає, я пішов з ОСОБА_15 общаться, воно знаєш не удобно вроде би счас, я пішов до ОСОБА_46. ОСОБА_46 каже: «Вони всі одінакові».

Г. - ОСОБА_16 ?

Т. - 3 ОСОБА_17 я не розмовляв.

Г. - Ну ОСОБА_17 я так поняв вона з ними там шось з ними в контакті, давай

... Г. - Ало, ОСОБА_21 добрий день. Ти на роботі чи нє? Угу. В наших краях не будеш? Угу. Ну дивись под'єзжай, бо тут надо тебе койшо спросить. Хороше добро. Угу, давай, угу ( ОСОБА_1 закінчив розмову по телефону). Счас вона приїде. Задамо вопрос. Та я думаю вона з ними должна буть ето, бо ОСОБА_17 вона ж... ».

65. Як видно із протоколу проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 03 лютого 2023 року, судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1, ОСОБА_47 та суддя Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_45. обговорювали матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_10 та, зокрема, суддю ОСОБА_9 (викладено мовою оригіналу, для стенограми використовувались перші літери прізвищ суддів):

« Г. - ОСОБА_17, присажуйся.

К. - Ага.

Г. -

Слишеш. К. - Да.

Г. - Дивись, єсть у вас там девушка одна з фамілієй

ОСОБА_48. К. - Ой єсть, ОСОБА_24 .

Г. - Вона яка? Комунікабельна чи так сєбє?

К. - Та, вот еті такі ж якісь інтересні. Вони то вроді й нічо, ну такі якісь р'яні вони. Ото

ж. Г. - Ну дивись суть заключається в чому. У ОСОБА_27 в малого там сто тридцята. Ну сто тридцята.

К. - Ну як всігда, да?

Г. - Шось ето самое, немає там ні степені, ні проміллє.

Т. - І в протоколі ознак нема. І чого зупинили не зрозуміло. Ну казали, що поступив телефонний звонок, що там десь вони, хтось дзвонив...

К. - Tiпa випивав?

Т. -

Да. К. - Ну це як всігда, стукачі.

Т. - Да. І в протоколі не вказано за якими ознаками алкогольного сп'яніння

... К. (перебиває) Ну я попробую. Я попробую.

Г. - Угу. Ну і поняла, тут же ж в принципі не надо на біле чорне. Воно ж ...

К. - А вона його призначила?

Т. - Вона його перепризначила на ІНФОРМАЦІЯ_1.

К. - Ну потому шо дєл багато. Да, харашо. ІНФОРМАЦІЯ_1 - день рождєнія мого малого. Ну вобщем тоді я їй скажу.

Т. - А в мого зятя тоже

27. К. - Ну ото ж бачите, ми такі зімні всі. То хорошо. Да, я тоді побалакаю. В мене з нею контакт єсть.

Г. - Ну да ...

К. - Нічого как би щось там такого політичного.

Г. - По большому счоту ти ж знаєш ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем.

К. - Да, да. Та нє, я думаю, шо...

Г. - Підтримати. Тєм болєє ти ж понімаєш, це діти, і

... К. - Та ну о чєм ви говоріте. Мені об'яснять вобще не надо.

Г. - ОСОБА_17 , ну я ж знаю, шо тобі, так сказать. Я ж почему і говорю, шо просто шо...

К. - В любом случае, єслі б там шось і було, то нада помогти, та і всьо, мовчки. Тєм болєє з їхніми протоколами, то це ж там.

Т. - Там протокол і висновок. У висновку алкогольне сп'яніння, проміллє не вказано.

Г. - Ну з хлопцями вдвойом бутилку пива...

К. - Ну конечно.

Г. - ...їхали додому, раз і

всьо. К. - І побачили.

Т. - Він же не пив, він в мене не пив. Оце ж уже года два як він не пив. А це ж...

К. - (перебиває) Ну фамілія та ж у сина?

Т. -

Да. К. - Ваша ж фамілія?

Т. - Да. Моя ж. А то ж розвівся, розвівся з...

К. - І началось, да?

Т. - І поїдем, каже, ми пива попили (декілька слів). І, каже, без п'ятнадцяти десять вже було...

К. - (перебиває) Бармени отож дзвонят. Ви поняли, ото ж хтось отам, оце ж забігайловках.

Т. - Каже, я тільки виїхав. Возле третьой поліклініки були вони там. Каже, я тільки виїхав, тут тобі доганяють і тормозять.

К. - Та нє, я думаю, шо да. Ну ви ж там пояснення, все ж понаписували ж оце?

Т. - Там ніяких пояснень нема.

К. - Нє, ну счас от, в справу. Шоб було б же, щоб же з чогось починати...

Г. - Там же ОСОБА_37 занімається цим вопросом.

К. - А

ОСОБА_37? Г. Да. К. - Я поняла.

Хорошо. Г. - Ви ж з ним в нормальних? Чи нє?

К. - Нє, нормально, нормально. Не, просто ото ж такий же ж гусь, що може ж не написать толком нічого такого. Ну тоесть просто надо, щоб там, щас же ж практіка, шо єслі нема. Нова ж практика, єслі не було підстав для зупинки - це саме основне. Єслі не було направлення, вобще не виписано направлення, на освідєтєльствованіє - це то же ж грубейшее нарушеніє. Ну а по тим же ж оцим, там надо ж дивиться вобще ж відео: чи був за кермом чи не був.

Т. - Каже, я їхав. Діска нема копії. Єсть протокол. Ну каже, там протокол. Оце висновок, що в стані сп'яніння.

К. - А давайте я гляну.

Г. - Да.

Глянеш. К. - Гляну матеріали. Мені і діска не нада, я гляну даже сам матеріал.

Подивлюся. Г. - Хорошо, ти тоді со мной свяжешся, да?

К. - Да. Та я думаю, що ми поможем. Ну не переживайте, я... ».

Короткий зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП

66. У рішенні Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 вказано, що в діях судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки він допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

67. Ухвалюючи таке рішення, Третя Дисциплінарна палата ВРП виходила із того, що, на її переконання, аналіз змісту розмови між суддею ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_4 , яка відбулась 20 жовтня 2022 року, вказує на те, що суддя ОСОБА_1 сам зателефонував адвокату ОСОБА_4 , уточнив прізвище особи, яке попередньо, як убачається зі змісту розмови, йому вже називали.

68. При цьому адвокат чітко вказав прізвище особи, статтю, за якою, ймовірно, притягнули цю особу до адміністративної відповідальності, зазначив, що справа перебувала у провадженні ОСОБА_1 , попросив його «глянути». Суддя ОСОБА_1 відповів ствердно, жодного подиву щодо прізвища не виявив, що вбачається зі звукозапису розмови, наданого НАБУ.

69. Третя Дисциплінарна палата ВРП констатувала, що зазначена розмова відбулась у робочий день та в робочий час судді ОСОБА_1 і не стосувалася будь-яких побутових питань, а мала безпосереднє відношення до обставин конкретної справи, що перебувала у провадженні судді.

70. Хоча зміст розмови і не вказує на те, що суддя ОСОБА_1 зобов'язався ухвалити те чи інше рішення, як-от задовольнити апеляційну скаргу або скасувати судове рішення, однак саме він ініціював спілкування з особою, яка не була учасником провадження, погодився переглянути такі матеріали в інтересах цієї особи, що безпосередньо передбачало їх вивчення та дослідження, отримання інформації, що, на переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, виходить за межі побутового спілкування та не узгоджується із завданнями судочинства, принципом незалежності судді.

71. Та обставина, що адвокат ОСОБА_4 не був учасником цієї справи та не здійснював у ній представництва, не спростовує позапроцесуального спілкування ОСОБА_1 , оскільки навіть за цих умов розголошення третій особі будь-яких відомостей, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків, якщо такі відомості не підпадають під ознаки публічної інформації, не узгоджуються з нормами суддівської етики. Крім того, надання такої інформації явно не узгоджувалося з вимогами статті 6 Закону № 1402-VІІІ, згідно з якою звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

72. Водночас, оскільки встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини чітко й переконливо не вказують, що саме за результатом позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА_4 суддя ОСОБА_1 ухвалив судове рішення, яким скасував постанову судді Київського районного суду міста Полтави від 31 січня 2022 року та закрив провадження у справі щодо ОСОБА_6 , Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про те, що в діях судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

73. Що стосується розмови, яка відбулася 16 листопада 2022 року у службовому кабінеті судді ОСОБА_1 між ним, суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та суддею Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_45. , Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила таке.

74. Із протоколів проведення НСРД вбачається, що судді обговорюють не лише перебіг справи про притягнення до адміністративної відповідальності сина судді ОСОБА_3 , а й особистісну характеристику судді ОСОБА_9 , у провадженні якої перебувала ця справа, чи вона комунікабельна, чи хтось має до неї підхід. ОСОБА_1 підшукував особу, яка могла налагодити спілкування із суддею ОСОБА_9, що, на думку дисциплінарного органу, вказувало на його зацікавленість у вирішенні питання на користь свого колеги ОСОБА_3 .

75. Крім того, згідно із протоколами проведення НСРД суддя ОСОБА_45. сказала судді ОСОБА_1 , що перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе, суддя ОСОБА_1 просив йому зателефонувати після цього, що вказує на узгодженість послідовності їх дій.

76. Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що син судді ОСОБА_3 як учасник судового провадження чи його представник не були позбавлені можливості ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 268 КУпАП, самостійно з'ясувати, чи необхідно подати додаткові докази, чи містять матеріали, складені уповноваженою на те особою, недоліки, та підготувати відповідну позицію захисту.

77. За таких обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП вважала, що визначені процесуальним законодавством механізми виключали потребу в з'ясуванні «об'єктивної інформації» щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за сприяння судді ОСОБА_1, він не мав права використовувати своє посадове становище ні як голова апеляційного суду, ні як суддя суду апеляційної інстанції в інтересах колег та не повинен був дозволяти цього іншим, тому критично оцінила твердження судді ОСОБА_1, що метою спілкування була необхідність з'ясування отримання об'єктивної інформації у справі про адміністративне правопорушення.

78. Третя Дисциплінарна палата ВРП зауважила, що суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VІІІ).

79. На переконання Третьої Дисциплінарної палати ВРП, із зафіксованого НАБУ позапроцесуального спілкування з адвокатом ОСОБА_4 та згодом із суддями ОСОБА_3 , ОСОБА_45. вбачається, що суддя ОСОБА_1 не дотримався норм, визначених Законом № 1402-VІІІ, Кодексом суддівської етики, Бангалорськими принципами поведінки суддів щодо підтримання високих стандартів поведінки суддів, цінностей правосуддя та впевненості суспільства у чесності та непідкупності судових органів; незалежності; невикористання свого посадового становища в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

80. Така поведінка судді ОСОБА_1 , на думку дисциплінарного органу, не відповідає принципам верховенства права, безсторонності та неупередженості і з точки зору розсудливого спостерігача викликає сумнів у справедливому та об'єктивному здійсненні судового розгляду, оскільки створює уявлення про можливість впливу на розгляд справи третіми особами - суддями.

81. Крім того, Третя Дисциплінарна палата ВРП нагадала про те, що 03 січня 2023 року в інтернет-виданні «Полтавщина» (fhttps://poltava.to/news/69448/) оприлюднено статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій автор публікації з покликанням на ухвалу Вищого антикорупційного суду у справі щодо одного із підозрюваних у кримінальному провадженні № 52022000000000196 аналізує зміст судового рішення у справі щодо ОСОБА_6 , ухваленого суддею ОСОБА_1, та цитує ухвалу слідчого судді, яка містить покликання на обставини щодо спілкування адвоката із суддею у справі про адміністративне правопорушення.

82. Отже, обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_4 , на думку дисциплінарного органу, набули значного суспільного резонансу та розголосу в засобах масової інформації, викликали негативну оцінку громадськості щодо моральних та етичних принципів і якостей особи судді, який від імені України уповноважений владою здійснювати правосуддя, що мало негативний вплив на авторитет судової влади, що, з-поміж іншого, вказує, що допущення суддею ОСОБА_1 такої поведінки призвело до настання негативних наслідків, зокрема підриву авторитету судової влади.

83. За таких обставин Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, оскільки він допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та застосувала до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Короткий зміст рішення ВРП

84. ВРП Спірним рішенням змінила Рішення № 283/3дп/15-24 та застосувала до судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

85. Установивши правильність висновків Третьої Дисциплінарної палати ВРП про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, ВРП не в повній мірі погодилась із висновком дисциплінарного органу щодо кваліфікації дій судді.

86. Так, Третя Дисциплінарна палата кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

87. Водночас Рада зазначила, що пунктом 77 Висновку № 3Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) передбачено, що у кожній країні закон або базові правові положення, які застосовуються до суддів, повинні визначати в якнайточнішому формулюванні ті порушення, які можуть призвести до застосування дисциплінарних санкцій.

88. За наведених обставин ВРП дійшла висновку про необхідність виключення встановленої Третьою Дисциплінарною палатою у діях судді ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, як відповідність способу життя судді його статусу.

89. Також ВРП зазначила, що згідно із частиною четвертою статті 109 Закону № 1402-VІІІ дисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (попередження; догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

90. Відповідно до пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

91. Згідно зі статтею 115 Закону № 1402-VІІІ вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

92. Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

93. На переконання ВРП, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема, в обговоренні суддею ОСОБА_1 матеріалів справи № 552/2083/22 із адвокатом ОСОБА_4 та справи № 553/4670/22 із суддями ОСОБА_3 , ОСОБА_45. , і що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, свідчить про допущення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VІІІ.

94. ВРП, урахувавши, зокрема, значний стаж роботи судді ОСОБА_1 на посаді судді, його характеристику, а також з огляду на те, що суддя ОСОБА_1 обіймав посаду голови Полтавського апеляційного суду, зважаючи на умисний характер дій судді та наслідки вчинених діянь - підрив авторитету правосуддя, дійшла висновку, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний проступок єдино можливим є застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VІІІ у виді подання про звільнення судді з посади.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

95. Велика Палата, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, дослідивши наведені в скарзі на рішення ВРП доводи, виходить з такого.

96. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

97. З метою усунення прогалин у національному законодавстві, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VIII, який визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП.

98. Статтею 1 цього Закону передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

99. Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати з числа членів ВРП.

100. Главою 4 розділу II Закону № 1798-VIII визначено порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів. Так, частинами першою, сьомою та восьмою статті 49 цього Закону передбачено, що розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники.

101. У засіданні Дисциплінарної палати заслуховуються доповідач, суддя, скаржник, їх представники, свідки та інші особи, які були викликані або запрошені взяти участь у засіданні.

102. Учасники дисциплінарної справи мають право подавати докази, надавати пояснення, заявляти клопотання про виклик свідків, ставити запитання учасникам дисциплінарної справи, висловлювати заперечення, заявляти інші клопотання або відводи, ознайомлюватися з матеріалами справи. Для ознайомлення можуть надаватися матеріали, які безпосередньо пов`язані зі скаргою, з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних щодо знеособлення персональних даних.

103. Відповідно до частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

104. Згідно із частинами першою, третьою та десятою статті 51

Закону № 1798-VIII право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

105. Скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

106. За результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП має право:

1) скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження;

2) скасувати частково рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

3) скасувати повністю або частково рішення Дисциплінарної палати про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності судді та ухвалити нове рішення;

4) змінити рішення Дисциплінарної палати, застосувавши інший вид дисциплінарного стягнення;

5) залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

107. На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

108. Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

109. Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

110. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

111. У пункті 123 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов`язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (див. пункт 29 рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії» та пункт 42 рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (див. пункти 44-47 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства» та пункт 43 згаданого рішення у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства»).

112. Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

113. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

114. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

115. Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам статті 52 Закону № 1798-VIII.

116. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

117. Згідно з положеннями частини другої статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

118. Як убачається з матеріалів справи, на засіданні ВРП 27 червня 2024 року при розгляді скарги судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 були присутні 12 членів ВРП, і згідно з ксерокопією рішення воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні.

119. Дотримано й вимог частини восьмої статті 51 Закону № 1798-VIII, якими встановлено неможливість участі у розгляді скарги на рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді тих членів ВРП, які брали участь у прийнятті цією Дисциплінарною палатою оскаржуваного рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

120. Отже, рішення прийнято повноважним складом ВРП.

121. На підставі пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути скасовано також у випадку, якщо суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП.

122. З копії матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що ОСОБА_1 та його адвокат Кравець Р. Ю. були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги (лист від 14 червня 2024 року № 19832/0/9-24). Зазначену інформацію оприлюднено й на офіційному вебсайті ВРП.

123. 27 червня 2024 року в засіданні ВРП взяв участь суддя ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кравець Р. Ю., яким було надано можливість підтримати наведені у скарзі доводи, надавши пояснення та відповіді на запитання, чим забезпечено право скаржника на участь у розгляді його питання.

124. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 56 засідання ВРП від 27 червня 2024 року і не оспорюються скаржником.

125. Ураховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку про відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

126. Оцінюючи Спірне рішення щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата виходить з того, що визначальним критерієм правомірності оскаржуваного рішення відповідача є встановлення дисциплінарним органом обставин, що свідчать про наявність у діях судді ознак істотного дисциплінарного проступку як підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади.

127. Статтею 115 Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

128. Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

129. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 зазначеного Закону за наслідками дисциплінарного провадження до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

130. Пунктом 1 частини восьмої статті 109 цього Закону визначено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

131. Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду (пункт 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII).

132. Предметом оскарження до ВРП було рішення її ТретьоїДисциплінарної палати від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчиненнядисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, - допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

133. ВРП, установивши правильність висновків її Третьої Дисциплінарної палати про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, пославшись на пункт 77 Висновку № 3 КРЄС, дійшла висновку про необхідність виключення встановленої Третьою Дисциплінарною палатою у діях судді ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки дисциплінарного проступку, як відповідність способу життя судді його статусу.

134. Крім того, пославшись на вимоги частини четвертої статті 109 Закону № 1402-VIII та взявши до уваги обставини, які підлягають урахуванню під час обрання виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини п`ятої статті 50 Закону № 1798-VIII, ВРП дійшла висновку, що за вчинений суддею істотний дисциплінарний проступок єдино можливим є застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII у виді подання про звільнення судді з посади.

135. Зазначені порушення, про що йшлося вище, полягали у тому, що мало місце позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1: 20 жовтня та 11 листопада 2022 року - з адвокатом ОСОБА_4 щодо справи № 552/2083/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 ; 16 листопада 2022 року - з суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_45. щодо справи № 553/4670/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_10 .

136. Відповідно до статті 2 Закону № 1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

137. Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 вказаного Закону суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

138. У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має уникати позапроцесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу, а також будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя, та не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. Суддя повинен виконувати свої професійні обов'язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику, а також здійснювати судочинство в межах та порядку, визначених процесуальним законом, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

139. У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що суддя повинен виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки суддів з метою укріплення суспільної довіри до судових органів, поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов'язків. Спосіб дій та поведінка судді мають підтримувати впевненість суспільства в чесності та непідкупності судових органів.

140. У пункті 22 Висновку № 3 КРЄС зазначено, що методи, які використовуються суддями для вирішення спорів, повинні завжди викликати довіру. Поведінка суддів у їхній професійній діяльності розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Повноваження, надані суддям, тісно пов'язані з цінностями правосуддя, справедливості та свободи. Стандарти поведінки, що застосовуються до суддів, випливають із цих цінностей і є передумовами довіри до відправлення правосуддя.

141. У пунктах 49, 50 вказаного Висновку, зокрема, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки; завжди обирати такий підхід, який є безстороннім та виглядає таким ззовні, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості, та демонструвати увагу до всіх осіб, які беруть участь у судовому процесі або на яких такий процес впливає, з рівноправним ставленням до сторін, підтримуючи баланс між сторонами та забезпечуючи чесний розгляд для кожної зі сторін.

142. Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає, найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством, що повинно стверджуватися суддями у спосіб неухильного дотримання норм законодавства під час розгляду справ з метою забезпечення права на справедливий суд та захисту прав та свобод особи.

143. Складаючи присягу, зміст якої визначений статтею 57 Закону № 1402-VIII, суддя урочисто присягає об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

144. Пунктом 3 частини першої статті 106 цього Закону визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

145. Згідно із частиною дев'ятою статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнано, зокрема, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

146. Факти позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 з іншими особами, про які йшлося вище, були ретельно перевірені та досліджені як Третьою Дисциплінарною палатою так і ВРП.

147. Так, у межах кримінального провадження № 52022000000000196 детективи НАБУ зафіксували розмову адвоката ОСОБА_4 та судді ОСОБА_1 , яка стосувалася справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_6 .

148. Зазначене підтверджується копіями протоколів за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25 жовтня 2022 року, аудіо-, відеоконтролю особи від 08 грудня 2022 року, які здійснювалися на підставі ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_42 від 29 вересня 2022 року, та протоколу за результатами проведення НСРД, аудіо-, відеоконтролю особи від 18 листопада 2022 року, які здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_43 від 12 жовтня 2022 року, протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 03 лютого 2023 року, які здійснювалися на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Задорожної Л. І. від 26 жовтня 2022 року.

149. Крім того, у протоколі за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25 жовтня 2022 року зафіксована коротка розмова між адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , у якій уточняється прізвище « ОСОБА_12 ».

150. Як зазначено у протоколі за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи від 08 грудня 2022 року, в розмові між цими адвокатами ОСОБА_4 згадує завуальовано «Рагульку», «Ракушку» та зауважує, що «ну то все там тоже нормально...».

151. Аналіз змісту розмови між суддею ОСОБА_1 та адвокатом, яка відбулась 20 жовтня 2022 року (протокол за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 25 жовтня 2022 року), свідчить про те, що суддя ОСОБА_1 сам зателефонував адвокату ОСОБА_4 , уточнив прізвище особи, яке попередньо йому вже називали. При цьому адвокат чітко вказав йому прізвище цієї особи, статтю, за якою, ймовірно, притягнули до відповідальності цю особу, зазначив, що справа перебуває у провадженні ОСОБА_1 , попросив його «глянути». Суддя ОСОБА_1 погодився, жодного подиву щодо прізвища не виявив.

152. Велика Палата погоджується з висновками ВРП про те, що ОСОБА_1 , спілкуючись з особою, яка не була учасником провадження, зголосився переглянути матеріали справи в інтересах цієї особи, що безпосередньо передбачало їх вивчення та дослідження, отримання інформації, яка виходить за межі побутового спілкування, та не узгоджувалося із завданнями судочинства, принципом незалежності судді, що свідчить про недотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

153. ВРП обґрунтовано критично поставилася до доводів ОСОБА_1 про відсутність даних про розголошення третій особі будь-яких відомостей та пояснень судді, що мова йшла про запити та звернення, які надходили з приводу переданих харківських справ, та що із цієї розмови не вбачається, що суддя дав згоду «глянути», адже «хорошо, все, добро» свідчить виключно про завершення розмови без надання будь-яких обіцянок.

154. Встановлено, що під час розмови на прохання адвоката ОСОБА_4 «Глянь» була відповідь судді ОСОБА_1 «Хорошо. Всё, добро», що складається із двох ствердних слів, які є згодою на прохання, а не просто фразою на завершення розмови.

155. Позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_4 відбувалося 20 жовтня та 11 листопада 2022 року, що підтверджується копіями протоколів НСРД, дозволи на проведення яких надано завчасно на підставі ухвал слідчих суддів Вищого антикорупційного суду та підтверджується звукозаписом розмови, наданим НАБУ.

156. Не викликають сумніву у Великої Палати і висновки ВРП щодо позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 16 листопада 2022 року з суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА_3 та Ленінського районного суду міста Полтави ОСОБА_45. щодо справи № 553/4670/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_10 .

157. Факт цього спілкування підтверджується копією протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 03 лютого 2023 року (на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_42 № 1695т від 26 жовтня 2022 року), що здійснювалися стосовно судді ОСОБА_1 у його службовому кабінеті, який знаходиться в адміністративній будівлі Полтавського апеляційного суду.

158. Суддя ОСОБА_1 не заперечував, що мало місце його спілкування з приводу справи стосовно сина одного із суддів, де йшлося про обмін юристів думками щодо обставин справи, при цьому жоден із суддів не сказав образливого чи такого, що могло б вплинути на репутацію судді / судової влади. Вказував, що матеріалами справи не підтверджується, що огляд матеріалів відбувся в позапроцесуальний спосіб.

159. З приводу цього варто зауважити, що статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

160. Принцип верховенства права передбачає застосування норм Конвенції, яка є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

161. Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (пункт 1).

162. У пункті 11 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів визначено, що зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом.

163. Аналіз розмови між суддями ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_45. свідчить про те, що ця розмова виходить за межі особистого спілкування, вона стосувалася огляду матеріалів справи особами, які не є її учасниками. Суддя ОСОБА_45. пообіцяла ОСОБА_1 , що на його прохання перегляне матеріали, які перебували у провадженні іншої судді, запевняла, що допоможе, а ОСОБА_1 просив йому зателефонувати після цього.

164. Велика Палата погоджується із висновком ВРП про зацікавленість судді ОСОБА_1 у розгляді справи № 553/4670/22.

165. ВРП та її дисциплінарний орган звернули увагу й на те, що обставини позапроцесуального спілкування судді ОСОБА_1 у справі щодо ОСОБА_6 набули значного суспільного резонансу та розголосу.

166. ІНФОРМАЦІЯ_4 інтернет-видання «Полтавщина» (ІНФОРМАЦІЯ_2) оприлюднило статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3», у якій ідеться про таке.

167. «У загальнодоступних матеріалах справи щодо обрання запобіжних заходів адвокатам та юристу апеляційне оскарження за участі ОСОБА_1 згадується наступним чином: "...адвокат повідомив свідку, що апеляційна скарга потрапила на розгляд "головному" в Полтавському апеляційному суді, і тому у справі "все буде добре". З розмови стало зрозуміло, що вказаний адвокат чи хтось з його знайомих безпосередньо спілкується з суддею, оскільки було зазначено, що "там уже все домовлено", а потім цей адвокат повідомив, що особисто не знайомий з суддею, а з ним спілкується якийсь "дядя" ...Пізніше цей адвокат вказав на необхідність передачі другої частини коштів для судді 10 листопада 2022 року, а також зазначив, що після зустрічі він комусь повідомить, як зрозумів свідок, можливо "дяді", який спілкується з суддею, що все нормально"...».

168. ВРП дійшла обґрунтованого висновку про те, що обставини, про які йдеться у зазначеній статті, безумовно, мають негативний вплив на авторитет не лише судді ОСОБА_1 , суду, який він очолював, а й судової системи в цілому.

169. Закон № 1798-VIII наділяє Дисциплінарні палати Ради (ВРП) виключними повноваженнями щодо здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів та ухвалення рішень про притягнення або про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності на підставі власної оцінки дисциплінарним органом доказів, наданих / отриманих у межах дисциплінарного провадження, їх чіткості та переконливості для підтвердження існування підстави дисциплінарної відповідальності судді. Стандарт доказування вчинення дисциплінарного проступку в дисциплінарному провадженні суттєво відрізняється від стандарту доказування вчинення кримінального правопорушення в суді.

170. Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (ВРП) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

171. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

172. ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

173. Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).

174. З огляду на викладене ВРП належним чином оцінила вказані вище докази в їх сукупності, надала відповіді на всі доводи скарги судді ОСОБА_1 та дійшла правильного висновку про те, що в діях судді ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме: допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

175. Що стосується обрання ВРП виду дисциплінарного стягнення слід зазначити таке.

176. Згідно із частиною четвертою статті 109 Закону № 1402-VIIIдисциплінарні стягнення, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (попередження; догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; сувора догана - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців), не застосовуються у разі вчинення суддею проступків, визначених пунктами 3, 10-12, 14, 15 частини першої статті 106 цього Закону.

177. Відповідно до пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

178. Згідно зі статтею 115 Закону № 1402-VIII вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді.

179. Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

180. Як зазначила ВРП, з висновком якої погоджується і Велика Палата, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи відомості не залишають сумніву щодо наявності позапроцесуальних взаємовідносин, які полягали, зокрема, в обговоренні суддею ОСОБА_1 матеріалів справи № 552/2083/22 з адвокатом ОСОБА_4 та справи № 553/4670/22 із суддями ОСОБА_3 , ОСОБА_45. і що така поведінка судді порушує норми суддівської етики та стандарти поведінки, викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, свідчить про вчинення істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев'ятої статті 109 Закону № 1402-VIII.

181. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону № 1402-VIII підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

182. Згідно з пунктом 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

183. Частиною другою статті 109 Закону № 1402-VIII та частиною п`ятою статті 50 Закону № 1798-VIII передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

184. ВРП правильно кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 як вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ(допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

185. Обираючи вид дисциплінарного стягнення, ВРП, як зазначено у Спірному рішенні, не оминула увагою, зокрема, значний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, його характеристику. Проте, зважаючи на умисний характер його дій, підрив авторитету правосуддя, враховуючи, що цей суддя обіймав посаду голови апеляційного суду, ВРП застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.

186. Велика Палата вважає, що висновок ВРП про застосування до судді ОСОБА_1 зазначеного дисциплінарного стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивованим.

187. З доводами скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість та незаконність ухвали Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2024 року про надання НАБУ дозволу на оскарження рішення від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 у зв`язку з порушенням процедури її прийняття Велика Палата не може погодитись, оскільки, враховуючи вимоги частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, зазначені обставини не можуть бути підставою для скасування Спірного рішення.

188. Велика Палата у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 11-2сап21 (пункти 204-207) зазначила, що нормами Закону № 1798-VIII та статті 266 КАС України не передбачено можливості здійснення судового контролю за рішеннями чи діями дисциплінарних органів ВРП.

189. Це обумовлено тим, що за змістом положень Закону № 1798-VIII ВРП, переглядаючи у пленарному складі рішення її дисциплінарних органів про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, має повну юрисдикцію, тобто здатна повною мірою виправити допущені дисциплінарним органом помилки, якщо такі мали місце.

190. Отже, лише рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути предметом судового контролю (частина сьома статті 266 КАС України) і за результатами його перегляду суд може або скасувати таке рішення ВРП, або залишити його без змін. При цьому у випадку його скасування ВРП розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VIII(частина восьма статті 266 КАС України, частина третя статті 52 Закону № 1798-VIII).

191. Таким чином, недоліки як процедурного, так і сутнісного характеру, допущені Дисциплінарною палатою ВРП, очевидно, не є предметом судового контролю, не можуть бути підставою для скасування судом рішення ВРП, яка має повну юрисдикцію при перегляді рішень її дисциплінарних органів та здатна повною мірою їх усунути, натомість предметом судового контролю, за змістом наведених правових норм, є саме рішення ВРП. У протилежному випадку, надання судом оцінки діям і рішенням дисциплінарних органів ВРП свідчило б про підміну судом ВРП та втручання у її виключні повноваження, а також нівелювало б передбачену законом процедуру повторного перегляду ВРП дисциплінарної справи у випадку скасування її рішення судом.

192. До того ж Третя Дисциплінарна палата ВРП, надавши НАБУ 14 лютого 2024 року дозвіл на оскарження свого рішення, 29 лютого цього року поновила строк на оскарження цього рішення і ОСОБА_1 .

193. Необґрунтованими є і доводи скаржника щодо неповноважності складу ВРП, який ухвалив Спірне рішення.

194. Так, у скарзі йдеться про те, що член Ради Маселко Р. А. не може бути безстороннім, оскільки у період з 2018 по 2019 роки неодноразово публікував інформацію з негативними судженнями стосовно судді ОСОБА_1, а також після ухвалення Спірного рішення на своїй сторінці у фейсбук опублікував повідомлення, що завдяки його пропозиції до судді ОСОБА_1 було застосовано стягнення у виді подання про звільнення з посади.

195. Так, з матеріалів дисциплінарної справи видно, що ухвалою ВРП від 29 лютого 2024 року № 616/0/15-24 відмовлено у задоволенні заяви представника судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про відвід члена ВРП Маселка Р. А. від участі в розгляді клопотання судді ОСОБА_1 про поновлення строку для оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

196. Це рішення обґрунтоване тим, що ВРП не встановила, що член ВРП Маселко Р. А. особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

197. Не можна погодитися і з доводами про те, що ВРП не мала права кваліфікувати дії ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, оскільки НАБУ просило притягнути його до дисциплінарної відповідальності за пунктом 8 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

198. Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» завданням оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України.

199. Одним з обов'язків підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, установлених пунктом 4 частини першої статті 7 вказаного Закону, є обов'язок інформувати відповідні державні органи про відомі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законодавства, пов'язані зі службовою діяльністю посадових осіб.

200. Ураховуючи, що під час досудового розслідування детективи НАБУ встановили обставини, які могли бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, цей орган звернувся з відповідною дисциплінарною скаргою до ВРП, яка дала належну оцінку діям судді і кваліфікувала їх відповідно до закону.

201. У судовому засіданні представник скаржника як на підставу для скасування Спірного рішення послався і на те, що, на його думку, ВРП та її Дисциплінарна палата під час здійснення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 не мали права використовувати протоколи проведення НСРД (далі - протоколи НСРД) і дані матеріалів кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 52022000000000196 від 28 липня 2022 року, про яке йшлося вище.

202. Велика Палата звертає увагу на те, що хоча дисциплінарне провадження й ґрунтувалося, зокрема, на матеріалах, отриманих від органів досудового слідства, але оцінювалися ці матеріали ВРП та її Дисциплінарною палатою лише в аспекті того, чи були в діях ОСОБА_1 ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

203. Згідно з практикою ЄСПЛ не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі «Х. проти Австрії» (X. v. Austria) про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі «С. проти Сполученого Королівства» (C. v. the United Kingdom) про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Рінґвольд проти Норвегії», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

204. Висновок щодо можливості використання матеріалів НСРД під час дисциплінарного провадження щодо судді міститься, зокрема, у постанові Великої Палати від 13 травня 2021 року (справа 11-197сап20).

205. Варто зауважити, що факти спілкування та зміст розмов з адвокатом ОСОБА_4 щодо обставин справи № 552/2083/22 та суддями ОСОБА_3 і ОСОБА_45. щодо обставин справи № 553/4670/22, дані про які містять протоколи НСРД, не заперечує і сам ОСОБА_1 , який лише не погоджується з висновками, яких дійшли ВРП та її Дисциплінарна палата за наслідками аналізу цих розмов.

206. Інші доводи та міркування, викладені у скарзі, також не спростовують правильності висновків ВРП.

Висновки Великої Палати Верховного Суду

207. На підставі частини восьмої статті 266 КАС України Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін.

208. Оскільки ВРП прийняла оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, врахувала всі обставини, що мають значення для прийняття рішення і дійшла обґрунтованого висновку про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24, Велика Палата Верховного Суду вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 266 344 350 355 356 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24 «Про зміну рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 31 січня 2024 року № 283/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_1 » залишити без задоволення.

2. Рішення Вищої ради правосуддя від 27 червня 2024 року № 1995/0/15-24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач О. В. Кривенда

Судді: О. О. Банасько С. О. Погрібний

О. Л. Булейко О. В. Ступак

І. А. Воробйова І. В. Ткач

М. І. Гриців О. С. Ткачук

О. А. Губська Є. А. Усенко

В. В. Король Н. В. Шевцова

М. В. Мазур