Історія справи

Ухвала ВП ВС від 25.02.2020 року у справі №9901/28/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/28/20

Провадження № 11-67заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Коваленка Анатолія Анатолійовича, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення від 22 липня 2019 року № 967дс-19, зобов'язання вчинити дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2019 року

(суддя Усенко Є. А.),

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1.24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Коваленка А. А., Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення члена КДКП Коваленка А. А. від 22 липня 2019 року № 967дс-19 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора ОСОБА_2;

- зобов'язати КДКП відкрити дисциплінарне провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1, поданою 12 липня 2019 року, про вчинення прокурором ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 1, 5 частини 1 статті 43 Закону України "Про прокуратуру".

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, прийнятим усупереч вимогам статті 46 Закону України "Про прокуратуру" та таким, що порушує права позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою

від 28 січня 2020 року відмовила у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Судове рішення мотивовано тим, що оскарженню в судовому порядку підлягають рішення КДКП, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження.

Особи, за дисциплінарною скаргою яких КДКП приймає рішення, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і не наділені правом на оскарження відповідних рішень, оскільки такі рішення не створюють для цих осіб жодних прав та обов'язків.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі та у відзиві на неї

5. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року та направити справу до цього ж суду для продовження її розгляду.

6. Скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції з приводу того, що оскаржуване рішення КДКП про відмову у відкритті дисциплінарного провадження стосовно прокурора ОСОБА_2 не порушує прав позивача, оскільки його скарга містила конкретні відомості про вчинення прокурором ОСОБА_2 дисциплінарного проступку, при цьому саме прокурором ОСОБА_2 здійснюється підтримка державного обвинувачення відносно позивача у кримінальній справі.

7. Також ОСОБА_1 указує на те, що законодавство не містить обмежень відносно права особи, яка звернулася до КДКП із дисциплінарною скаргою, на оскарження рішення КДКП про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

8. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Рух апеляційної скарги

9. Ухвалою від 20 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 9901/28/20.

10. Ухвалою від 25 березня 2020 року цю справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

12. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

13. Згідно із частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

14. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

15. За змістом частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

16. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

17. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС).

18. Порядок та підстави здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України "Про прокуратуру".

19. Відповідно до Законом України "Про прокуратуру" (тут і далі - у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

20. За змістом частини 1 статті 45 Закону України "Про прокуратуру" дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

21. Згідно із частиною другою цієї ж статті право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Комісія розміщує на своєму вебсайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

22. Процедура розгляду дисциплінарної скарги відповідно до Закону України "Про прокуратуру" передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

23. Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: 1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;

2) дисциплінарна скарга є анонімною; 3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених Закону України "Про прокуратуру"; 4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених Закону України "Про прокуратуру"; 5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.

24. За частиною 1 статті 50 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

25. Норми такого ж змісту наведено в пункті 148 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення).

26. Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Комісії до ВРП за наявності дозволу Комісії на таке оскарження (частина 10 статті 78 Закону України "Про прокуратуру").

Оцінка висновків суду першої інстанції та аргументів учасників справи

27. Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово вирішувала питання з приводу характеру правовідносин, щодо яких виник спір (постанови від 24 квітня 2018 року у справі № 800/404/17 (провадження № 11-219заі18) від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 (провадження № 11-474заі18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 807/20/18 (провадження № 11-410заі18) та інші).

28. Зроблені у цих постановах висновки зводяться до того, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

29. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають рішення КДКП, прийняті за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має прокурор як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких Комісія приймає рішення у визначеному Законом України "Про прокуратуру" і Положенням порядку, не є суб'єктами дисциплінарного провадження і за Законом України "Про прокуратуру" не наділені правом на оскарження рішень КДКП за результатами дисциплінарного провадження.

30. Стосовно права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, то відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

31. Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення КДКП до ВРП за наявності дозволу КДКП на таке оскарження (частина 10 статті 78 Закону України "Про прокуратуру").

32. Крім того, Законом України "Про прокуратуру" визначено, що дії прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

33. З огляду на зазначене стверджувані позивачем порушення КДКП його суб'єктивних прав унаслідок відмови у відкритті дисциплінарного провадження і незастосування до прокурора заходів дисциплінарного впливу не можна вважати обґрунтованими і такими, що дійсно порушують його індивідуальні охоронювані законом права та/або інтереси.

34. Адже рішення КДКП хоч і прийняте у зв'язку з дисциплінарною скаргою заявника, але не створює для нього жодних юридичних прав та/чи обов'язків, а з огляду на завдання дисциплінарного провадження і правовий статус КДКП у цих правовідносинах рішення цього органу й не може порушувати особистих прав та/або інтересів заявника.

35. Велика Палата Верховного Суду не вважає за потрібне відступати від наведених у зазначених постановах висновків.

36. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки, на переконання Великої Палати Верховного Суду, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини 3 статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

37. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 28 січня 2020 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.

38. Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

39. Відповідно до частини 6 статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

40. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 316, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

від 28 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко Т. О. Анцупова О.

Б. Прокопенко В. В. Британчук В. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. Гриців О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р.

Кібенко О. Г. Яновська