Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 990/1/22

Провадження № 11-126заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року (судді Білак М. В., Загороднюк А. Г., Соколов В. М., Радишевська О. Р., Уханенко С. А.) у справі № 990/1/22 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, про визнання протиправним і скасування Указу Президента України від 21 серпня 2021 року № 378/2021 у частині,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21 серпня 2021 року № 378/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 серпня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 378/2021) у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 20 серпня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а саме пункту 1 додатка 1.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що Указ Президента України від 21 серпня 2021 року № 378/2021 в оскаржуваній частині є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий не у спосіб, визначений Конституцією та законами України, підписаний з протиправним використанням повноважень, ухвалений необґрунтовано, упереджено, свавільно, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу верховенства права та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 травня 2024 року заяву представника Служби безпеки України задовольнив та закрив провадження у справі.

4. Суд першої інстанції мотивував власні висновки тим, що на час розгляду цієї справи ОСОБА_1 виключений з переліку фізичних осіб, до яких застосовують обмежувальні заходи (санкції), на підставі рішення РНБО від 12 травня 2023 року, уведеного в дію Указом Президента України від 12 травня 2023 року № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Указ № 279/2023).

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що немає вагомих підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача є неможливим без визнання оскаржуваного Указу у відповідній частині протиправним.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

6. ОСОБА_1 , не погодившись із таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою і такою, що винесена внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права.

7. На думку заявника, оскаржуваною ухвалою про закриття провадження в цій справі суд фактично позбавив позивача права на захист та поновлення порушених прав і свобод у період з моменту прийняття Указу № 378/2021 до моменту прийняття Указу № 279/2023, який оскаржується позивачем в іншій справі, що суперечить та не відповідає завданням і основним засадам адміністративного судочинства.

8. Заявник вважає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що немає вагомих підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваного Указу протиправним, оскільки після того як Указом № 279/2023 виключено пункт 1 додатка 1 до рішення РНБО від 20 серпня 2021 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині застосування санкцій до позивача повного відновлення його прав не відбулося.

9. Якщо дотримуватися такої процесуальної процедури, яка передбачає, що до будь-якої фізичної та/або юридичної особи спочатку на підставі одного указу Президента України застосовуються санкції, а потім на підставі іншого указу Президента України скасовується попередній його указ і вводиться новий, тоді обмеження прав особи та їх порушення здійснюється державою постійно та безстроково. Періодичне скасування суб`єктом видання акта і одночасне застосування нового без поновлення прав особи є зловживанням наданими суб`єкту владними повноваженнями.

10. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст викладених у відзивах на апеляційну скаргу доводів

11. У відзиві на апеляційну скаргу представниця Президента України зазначила, що висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідають обставинам справи, а ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

12. Представниця Президента України наголосила на тому, що внаслідок внесення змін Указом № 279/2023 до рішення РНБО від 20 серпня 2021 року, уведеного в дію Указом № 378/2021, оскаржена в цій справі частина Указу № 378/2021 про введення в дію санкцій щодо ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 додатка 1 до рішення РНБО від 20 серпня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» більше не спричиняє для позивача юридичних наслідків.

13. Водночас правильним є висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що з огляду на зміст позовних вимог, їх обґрунтування і характер спірних правовідносин немає вагомих підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання оскаржуваного Указу (в окресленій вище частині) протиправним.

14. У зв`язку з викладеним представниця Президента України у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року - без змін.

15. 11 липня 2024 року до Великої Палати Верховного Суду від Служби безпеки України надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому представник Служби безпеки України зазначив, що не погоджується з викладеними в апеляційній скарзі доводами, вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене без порушень норм процесуального права та з урахуванням релевантної судової практики.

16. Представник Служби безпеки України зазначив, що позивача виключено з переліку осіб, до яких застосовані санкції Указом № 378/2021, а правомірність застосування введених в дію Указом № 279/2023 санкцій до позивача вирішується у справі № 990/307/23 і не є предметом спору у справі № 990/1/22, відповідачем виправлені оскаржувані порушення у цій справі, а суд позбавлений можливості надавати оцінку застосовуваним обмежувальним заходам у зв`язку з прийняттям нового указу.

17. З огляду на викладене представник Служби безпеки України просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року про закриття провадження - без змін.

Рух апеляційної скарги

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 25 червня 2024 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

від 27 травня 2024 року, а ухвалою від 10 липня 2024 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зважаючи на зміст оскаржуваної ухвали, характер спірних правовідносин та предмет доказування в цій справі, а також на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

19. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, зокрема й право на розгляд справи.

20. За змістом статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

21. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (стаття 55 Конституції України).

22. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року

№ 19-рп/2011, здійснюючи офіційне тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, виклав висновки про те, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

25. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. На підставі частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

27. Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції керувався пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, яким передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і водночас немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

28. Суд першої інстанції встановив, що Указом № 378/2021, який набрав чинності 26 серпня 2021 року (з дня опублікування в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» № 163), введено в дію рішення РНБО від 20 серпня 2021 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з пунктом 1 додатка 1 якого до позивача на підставі Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VIІ «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII) строком на три роки застосовано такі обмежувальні заходи: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) обмеження торговельних операцій; 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) повна заборона заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів; 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (позбавлення військових звань, спеціальних звань, класних чинів).

29. Указом № 279/2023 уведено в дію рішення РНБО від 12 травня 2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб, зокрема до позивача (пункт 32 додатка 1).

30. Пунктом 3 зазначеного рішення РНБО у зв`язку із застосуванням персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення, пункт 1 додатка 1 до рішення РНБО від 20 серпня 2021 року, яким до позивача застосовані санкції, виключено.

31. Натомість цим же рішенням РНБО, уведеним у дію Указом № 279/2023, до ОСОБА_1 застосовані такі санкції:1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 10) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 11) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 12) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (позбавлення військових звань, спеціальних звань, класних чинів).

32. Отже, рішенням РНБО від 12 травня 2023 року, уведеним у дію Указом № 279/2023, припинено застосування до позивача санкцій, запроваджених на підставі рішення РНБО від 20 серпня 2021 року, з одночасним покладенням на позивача нових обмежувальних заходів (заборона на набуття у власність земельних ділянок) та повторним застосуванням тих самих видів санкцій (за винятком заборони видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави та припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави).

33. За змістом пункту 3 рішення РНБО від 12 травня 2023 року підставою для виключення позивача з переліку осіб, до яких застосовуються санкції за попереднім рішенням цього ж органу від 20 серпня 2021 року, є уведення нових персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення, а не припинення існування підстав для застосування санкцій до позивача чи досягнення мети їх застосування та прийняття РНБО рішення про скасування санкцій.

34. Метою застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) законодавець визначив захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави (частина перша статті 1 Закону № 1644-VII).

35. На переконання Великої Палати Верховного Суду, видання уповноваженим органом кожного наступного акта індивідуальної дії про вжиття санкцій незалежно від того, чи припиняється застосування попередніх обмежувальних заходів щодо такої особи, вочевидь підтверджує те, що, на думку суб`єкта владних повноважень, мета застосування санкцій не досягнута, а тому в осіб, до яких такі обмежувальні заходи застосовані, залишається право оспорювати як наявність підстав, так і строки та види застосованих обмежувальних заходів.

36. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що підставою для закриття провадження у справі за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України є таке виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних у позові порушень, унаслідок якого права позивача поновлюються в тому обсязі, в якому вони існували до прийняття оскаржуваного рішення чи вчинення/невчинення оскаржуваних дій, а предмет спору, як і підстави судового захисту, відсутні, бо немає підстав уважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

37. Подібний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 27 серпня 2024 року у справі № 800/162/16, конкретизувавши свої висновки, наведені у постановах від 10 серпня 2023 року у справі № 9901/74/21 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 9901/80/21.

38. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що на момент пред`явлення ОСОБА_1 позову у цій справі Указ № 378/2021 та застосовані Президентом України санкції зберігали свою чинність, тому обставину виключення ОСОБА_1 з переліку осіб, які піддаються санкціям на підставі Указу № 378/2021, у зв`язку із уведенням в дію Указом № 279/2023 іншого переліку санкцій відносно позивача вже під час розгляду цієї справи, необхідно розглядати в контексті того, чи відбулося відновлення прав позивача до того обсягу, в якому вони існували до прийняття оскаржуваного Указу.

39. Тобто та обставина, що під час розгляду цієї справи позивача виключено з переліку осіб, до яких застосовуються санкції на підставі оскаржуваного ним Указу № 378/2021, повинна оцінюватись насамперед з огляду на підстави такого виключення, які наведені у пункті 3 рішення РНБО від 12 травня 2023 року, уведеного у дію Указом № 279/2023, а саме: у зв`язку із застосуванням персональних спеціальних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

40. На переконання Великої Палати Верховного Суду, у цій справі відсутні підстави для висновку про неіснування предмета спору внаслідок скасування Указу № 378/2021 самим суб`єктом владних повноважень, оскільки аналогічні обмеження накладені наступним Указом.

41. Здійснення судом оцінки дій суб`єкта владних повноважень за зверненням особи, тобто розгляд справи по суті, незважаючи на певні зміни у спірних правовідносинах, пов`язані з виданням Президентом України Указу № 279/2023 про введення в дію рішення РНБО від 12 травня 2023 року, в цій ситуації забезпечує правову визначеність у відносинах між позивачем та державою в питанні наявності підстав застосування до позивача обмежувальних заходів у період від прийняття Указу № 378/2021 (21 серпня 2021 року) до виключення позивача з переліку осіб, до яких застосовуються санкції на підставі цього Указу (12 травня 2023 року).

42. Отже, на переконання Великої Палати Верховного Суду, виключення позивача з переліку осіб, до яких застосовуються санкції на підставі рішення РНБО від 20 серпня 2021 року, з одночасним накладенням на нього тих самих та додаткових санкцій на інший період не є усуненням чи виправленням оскаржуваних у позові порушень у контексті пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки відповідно до частини сьомої статті 5 Закону № 1644-VII рішення про скасування санкцій приймає орган, що ухвалив рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, у разі якщо застосування санкцій привело до досягнення мети їх застосування.

43. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду констатує відсутність підстав для закриття провадження у цій справі за пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки не відбулося таке виправлення суб`єктом владних повноважень тих порушень, про які йдеться у позовній заяві, унаслідок якого права позивача поновлюються в тому обсязі, в якому вони існували до прийняття оскаржуваного рішення.

44. У такому висновку Велика Палата Верховного Суду не оцінює, чи дійсно суб`єкт владних повноважень під час ухвалення рішення про накладення санкцій допустив ті порушення, на які посилався позивач, оскільки вирішує винятково процесуальне питання наявності підстав для закриття провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

45. За змістом пунктів 3, 4 частини першої статті 321 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

46. Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з порушенням норм процесуального права та безпідставно вважав, що відповідач виправив ті порушення, про які йдеться у позовній заяві, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

47. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

48. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не ухвалює рішення по суті спору, а направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266 308 311 315 320 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2024 року скасувати, а справу № 990/1/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов С. О. Погрібний І. А. Воробйова О. В. Ступак Ж. М. Єленіна І. В. Ткач Л. Ю. Кишакевич О. С. Ткачук В. В. Король В. Ю. Уркевич О. В. Кривенда Є. А. Усенко Н. В. Шевцова

Постанову на підставі частини третьої статті 321 КАС України оформила суддя Ступак О. В.