Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2018 року у справі №822/53/18
Постанова ВП ВС від 03.07.2019 року у справі №822/53/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 822/53/18

Провадження № 11-518апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів: Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мрія Поділля» на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (суддя Салюк П. І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року (судді Сапальова Т. В., Граб Л. С., Біла Л. М.) у справі № 822/53/18 за позовом ТОВ «Мрія Поділля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Відділ Держгеокадастру в Городоцькому районі Хмельницької області, до державного реєстратора Комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Кметя Володимира Леонідовича (далі - державний реєстратор), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ «Агрохолдинг 2012», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , про визнання протиправними та скасування рішень і

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ТОВ «Мрія Поділля» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38193690, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38190793, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38193073, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38192520, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38188887, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38189474, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38191866, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38190207, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38187939, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38191340, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38196787, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38194339, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38196415, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38197106, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38195276, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38185756, від 17 листопада 2017 року;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38197458, від 17 листопада 2017 року.

Вимоги мотивувало тим, що без розірвання договорів оренди земельних ділянок (паїв), укладених між позивачем та третіми особами - власниками земельних ділянок (паїв) у жовтні 2008 року, державний реєстратор 17 листопада 2017 року всупереч вимогам Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснив державну реєстрацію права на ці самі земельні ділянки, що призвело до подвійної державної реєстрації речових прав на один і той же предмет.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 24 квітня 2018 року провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки порушений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже стосується спору про право.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 05 вересня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Судове рішення обґрунтовував тим, що державний реєстратор Комунального підприємства «Бюро нерухомості «Поділля» Кметь В. Л. 17 листопада 2017 року провів державну реєстрацію користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ТОВ «Агрохолдинг 2012», про що здійснив перелічені вище реєстраційні дії.

На думку ТОВ «Мрія Поділля», відповідач фактично здійснив подвійну реєстрацію договорів оренди землі з тими самими фізичними особами щодо належних їм земельних ділянок, проте з різними юридичними особами.

Далі суд зазначив, що хоча ТОВ «Мрія Поділля» стверджує, що не заявляє позовних вимог про визнання свого права на користування земельними ділянками, однак по суті порушує питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких відбулись реєстраційні дії. Своєю чергою, це може призвести до спору щодо права позивача та третьої особи на земельні ділянки на підставі договорів користування ними, які кожен з них уклав з власниками земельних паїв і на які вони будуть посилатися, коли звернуться до суду за розв`язанням спору.

Послався суд і на те, що спірні правовідносини у цій справі пов`язані з виконанням/невиконанням умов договорів оренди та правомірністю/неправомірністю укладення цих цивільно-правових угод, на підставі яких здійснювалася реєстрація права.

ТОВ «Мрія Поділля» не погодилось із зазначеним судовим рішенням і звернулось із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та помилковість висновків про те, що спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, просить судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду.

На обґрунтування своєї позиції скаржник в основному вказує на публічно-правовий характер цього спору, оскільки він виник та пов`язаний зі здійсненням державним реєстратором владних управлінських функцій у зв`язку з виконанням повноважень та завдань, покладених на нього законом. Наполягає на тому, що ТОВ «Мрія Поділля» не заявляло вимог, пов`язаних з недійсністю договорів емфітевзису, поновленням свого права на нерухоме майно чи земельну ділянку, на якій воно розташоване, чи усунення перешкод в користуванні ними.

На касаційну скаргу ТОВ «Агрохолдинг 2012» надіслало відзив, у якому зазначило, що спірні відносини, пов`язані із переходом права власності на земельні ділянки до інших власників шляхом спадкування, підлягають вирішенню за нормами цивільного та земельного законодавства. Тому просить судові рішення залишити без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 листопада 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі. У зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції відповідно до частини шостої статті 346 КАС ухвалою від 20 травня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи і вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зі змісту позовної заяви і доданих до неї матеріалів вбачається, що 17 жовтня 2008 року ТОВ «Мрія Поділля» та ОСОБА_17 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_12 , ОСОБА_21 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_7 , ОСОБА_22 , спадкоємцем якого і третьою особою є ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_9 , ОСОБА_24 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_4 , ОСОБА_25 , спадкоємцем якого і третьою особою є ОСОБА_5 , ОСОБА_26 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , спадкоємцем якого і третьою особою є ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_16 , ОСОБА_30 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_11 , ОСОБА_31 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_13 , ОСОБА_32 , спадкоємцем якої і третьою особою є ОСОБА_3 , уклали договори оренди земельних ділянок (паїв), які належать орендодавцям на підставі державних актів, терміном на 10 років. Договори оренди були зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права приватної власності на зазначені земельні ділянки. На підставі цих же рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор вніс записи про реєстрацію права оренди зазначених земельних ділянок на підставі договорів оренди від 01 березня 2008 року між ТОВ «Мрія Поділля» та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_31 , ОСОБА_23 , ОСОБА_33 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_22 , ОСОБА_32 .

Із позовної заяви видно також, що 17 листопада 2017 року державний реєстратор провів державну реєстрацію права користування цими самими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзіс) за ТОВ «Агрохолдинг 2012».

ТОВ «Мрія Поділля» не погодилось із такими рішеннями державного реєстратора і звернулося до суду із цим позовом.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.

Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою юридичною особою, за якою відповідач зареєстрував аналогічне право на ті самі земельні ділянки.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірні земельні ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняті відповідачем оскаржувані рішення про державну реєстрацію стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Визнання протиправними та скасування рішень щодо державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за третьою особою - ТОВ «Мрія Поділля» є захистом прав позивача на земельні ділянки від їх порушення іншою юридичною особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ «Агрохолдинг 2012» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються окрім вимог про скасування оспорюваних рішень також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийняті оспорювані рішення.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 січня 2019 року у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження в цій справі. Оскільки спір у справі не є публічно-правовим, то має вирішуватися судами за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правові висновки судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ «Мрія Поділля».

Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Поділля» залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська