ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/8171/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.,розглянувши матеріали касаційних скаргКиївської міської ради та Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.07.2015у справі№ 910/8171/15-г Господарського суду міста Києва областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Компані"до- Київської міської ради; - Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація); - Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"провизнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити діїза участю представників: позивачаКравчук Ю.Д.- предст., дов. від 19.03.2015;відповідачів - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) - Завалішина Г.С.- предст., дов. від 25.02.2015;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" про: визнання протиправними дій Київської міської ради щодо прийняття 19.02.2015 рішення про розірвання договору оренди; визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.02.2015 № 156/1021; зобов'язання виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скасувати дії щодо зняття з реєстрації договору оренди. Позовні вимоги вмотивовано статтями 1, 13, 32 Закону України "Про оренду землі" та статтею 93 Земельного кодексу України, в силу яких договір оренди земельної ділянки припиняється з підстав, визначених законодавством, а змінюється відповідно до порядку та підстав, передбачених умовами договору та статтями 626, 651 Цивільного кодексу України; одностороння відмова від договору оренди чи його розірвання, суперечить чинному законодавству та порушує права позивача. Відповідач - Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" - відхилив позовні вимоги, вказавши, що він не є належним відповідачем, позаяк не вчиняв дій, що порушували б права позивача; відповідач - Київська міська рада - відхилив позовні вимоги, посилаючись на свої повноваження як органу місцевого самоврядування приймати рішення з питань, законодавчо віднесених до його повноважень, та на невиконання позивачем обов'язків за договором оренди, що вбачається з відсутності проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті.

Відповідач - Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) письмово позицію по суті спору в суді першої інстанції не виклав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 (суддя Полякова К.В.) позов задоволено частково; визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради № 156/1021 від 19.02.2015 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 12.11.2008 N 72-6-00544 загальною площею 0,70 га, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ" на підставі рішення Київської міської ради від 27 грудня 2007 року N 1555/4388 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення між вул. Протасів Яр та вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва"; у іншій частині у позові відмовлено; з Київської міської ради стягнуто на користь позивача 1218 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 (судді: Отрюх Б.В. - головуючий, Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості; доводи апеляційної скарги відхилено.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Київська міська рада та Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову і рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційні скарги вмотивовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки не було повно та всебічно встановлено істотні обставини справи; суди не звернули увагу на допущені позивачем порушення, які відповідно до умов укладеного договору є підставою для його розірвання; невірно застосовано пункт 5 рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009, зміст якого не стосується та не може обґрунтовувати прийняті судами рішення.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; відповідачі (Київська міська рада та Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 № 1555/4388 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтербуд Компані" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення між вул. Протасів Яр та вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва", затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки та передано останньому в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,70 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення між вул. Протасів Яр та вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31.05.1966 № 763/а "Про відвід земельної ділянки Управлінню підприємств зеленого господарства міськвиконкому для влаштування парку культури та відпочинку в Залізничному районі". На підставі вказаного вище рішення, позивач звернувся до Київської міської ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 7.000 кв.м., кадастровий номер 8000000000:72:213:0048, яка знаходиться між вул. Протасів Яр та вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва (надалі - земельна ділянка).

У зв'язку із відмовою Київської міської ради підписати договір оренди із позивачем, останній звернувся до Господарського суду міста Києва, яким ухвалено рішення від 08.09.2008 у справі № 17/323 про визнання договору оренди вищевказаної ділянки укладеним, а земельну ділянку такою, що передана ТОВ "ІНТЕРБУД КОМПАНІ"; зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про що зроблено запис від 12.11.2008 за № 72-6-00544 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір оренди).

Положеннями пункту 3.1. Договору оренди визначено, що Договір укладено на 10 (десять) років.

Положеннями пункту 5.1. Договору оренди передбачено, що на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. У свою чергу, положеннями пункту 8.4 договору визначено ряд обов'язків орендаря, а саме: приступати до використання Земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору і Акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати Земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату; при зміні функціонального використання об'єкта нерухомості, що розташований на земельній ділянці, у десятиденний термін в письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) витяг з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін та після одержання витягу з технічної документації передати його до податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки; письмово повідомити Орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання земельної ділянки. У випадку, якщо Орендар має намір припинити право користування земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається за згодою сторін або до цього Договору вносяться відповідні зміни з моменту укладання договору оренди земельної ділянки з новим власником об'єктів, які були відчужені; забезпечити вільний доступ до Земельної ділянки представнику контролюючих органів; повернути Земельну ділянку Орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії цього Договору та інше.

Пунктом 11.4 Договору оренди визначено, що припинення договору шляхом розірвання можливе: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли Орендар використовує Земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до пункту 11.5 Договору оренди, Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4. Договору.

Одночасно, розірвання договору в односторонньому порядку забороняється, про що сторони вказали у пункті 11.6 Договору оренди.

Також суди встановили, що 19.02.2015 на пленарному засіданні Київської міської ради (III сесія VII скликання) прийнято рішення № 156/1021, відповідно до якого, керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 9 Земельного кодексу України, статтею 32 Закону України "Про оренду землі", статтею 188 Господарського кодексу України та статтею 416 Цивільного кодексу України, пунктом 8.4 договору оренди земельної ділянки від 12.11.2008 № 72-6-00544 та тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ" не виконано умов пункту 8.4 договору оренди, а саме: за 7 років будівництво об'єкта з моменту державної реєстрації цього договору не розпочато, чим порушено строки завершення забудови земельної ділянки, а також беручи до уваги численні звернення громадськості проти забудови Протасового Яру та зеленої зони м. Києва, Київська міська рада вирішила:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 12.11.2008 N 72-6-00544 загальною площею 0,70 га, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ" на підставі рішення Київської міської ради від 27 грудня 2007 року N 1555/4388 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення між вул. Протасів Яр та вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва";

2. Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, включивши до переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 0,70 га у Солом'янському районі м. Києва;

3. Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "КИІВЗЕЛЕНБУД" здійснити відповідні організаційно-правові заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою площею 0,70 га між вул. Протасів Яр та вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва.

4. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

4.1. Вчинити відповідні дії для зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки від 12.11.2008 № 72-6-00544, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ".

4.2. Проінформувати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ" про прийняття цього рішення.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 156/1021 від 19.02.2015, господарські суди попередніх інстанцій вказали, що Київською міською радою порушено вимоги норм чинного законодавства, а саме положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" щодо розірвання договору у судовому порядку, що є підставою для визнання пункту 1 рішення незаконним та таким що підлягає скасуванню; також матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності необхідної визначеної законодавчо проектної документації на земельну ділянку, що свідчить про безпідставність, необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства внесення відповідних змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста; пункти 3 та 4 оскаржуваного рішення за своєю суттю є послідовними діями відповідних органів внаслідок розірвання договору оренди земельної ділянки, яке за висновками суду є безпідставним.

Також господарські суди вказали, що відповідно до пункту 5 рішення Конституційного суду України № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата; ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Судова колегія відзначає, що статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено право власника в судовому порядку визнавати незаконним та скасовувати правові акти органу місцевого самоврядування, які не відповідають законові та порушують права власника; відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України в порядку положень глави 29 цього Кодексу захищаються також права особи, що має речове право на чуже майно, в тому числі і від власника майна. Вказана норма кореспондує також статті 21 Цивільного кодексу України, за якою суд визнає незаконним та скасовує правові акти індивідуальної дії та нормативно-правові акти, видані, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства та порушують цивільні права або інтереси.

Положення наведених статей стосуються виданих органами місцевого самоврядування правових актів, тобто, актів, що встановлюють юридичні права та обов'язки особи, при цьому підставами для їх скасування є суперечність чинному законодавству та порушення цивільних прав та інтересів особи через прийняття таких актів.

За статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. За статтею 13 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, здійснюють від імені Українського народу права власника щодо об'єктів права власності Українського народу, в тому числі щодо землі, яка знаходиться в межах території України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Водночас, виходячи зі змісту статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу статей 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 Цивільного кодексу України).

Цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено випадки примусового припинення права користування земельною ділянкою, підставою чого є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто, використання з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не відсутність використання; разом з тим, для припинення права з таких підстав також передбачено судовий порядок.

Судова колегія відзначає, що чинним законодавством не передбачено прийняття інших актів при здійсненні місцевою радою представництва територіальної громади у цивільних правовідносинах, ніж рішень органу місцевого самоврядування; відповідач - орган місцевого самоврядування - у межах наданих йому повноважень та у встановленій законодавством формі наділений правом фіксувати волевиявлення ради щодо орендованої земельної ділянки шляхом прийняття про те відповідного рішення, яке підлягає реалізації радою відповідно до умов договору чи положень законодавства.

Однак , ні положення законодавства, ні права орендодавця, визначені статтею 24 Закону України "Про оренду землі", як і умови договору оренди земельної ділянки, не передбачають права орендодавця в даному випадку безпосередньо змінювати чи припиняти договір оренди в односторонньому порядку з припиненням правовідносин сторін шляхом прийняття про це рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, умови укладеного договору оренди, господарські суди дійшли вірного висновку про прийняття Київською міською радою рішення, яким всупереч приписам чинного законодавства змінюються та припиняються взаємні зобов'язання сторін за договором оренди земельної ділянки, здійснюється подальше розпорядження земельною ділянкою, що є об'єктом оренди та передана в орендне користування, змінюється подальший правовий статус цієї земельної ділянки, що порушує права позивача.

Доводи касаційних скарг щодо невірного застосування судами пункту 5 рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 не спростовують прийняття органом місцевого самоврядування спірного рішення всупереч норм чинного законодавства та в порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД КОМПАНІ", як законного користувача земельної ділянки між вул. Протасів Яр та вул. Миколи Амосова у Солом'янському районі м. Києва.

Висновки господарських судів про відмову в решті позовних вимог ґрунтуються на положеннях законодавства, за якими зняття з реєстрації та поновлення реєстрації договору оренди земельної ділянки не належить до кола повноважень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), у зв'язку із чим дії цього органу не порушують будь-яким чином права та законом охоронюваних інтересів позивача; касаційні скарги не містять будь-яких доводів в спростування законності та обґрунтованості судових рішень в цій частині.

Відтак, суди попередніх інстанцій відповідно до достовірно встановлених обставин справи та вірно застосованих норм чинного законодавства дійшли обґрунтованих висновків про невідповідність спірного рішення органу місцевого самоврядування, яким порушується право оренди позивача, наведеним вище положенням законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Київської міської ради та Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015 року у справі № 910/8171/15-г Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2015 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач