Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 922/5666/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ (далі - Організація),

на рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2015 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016

зі справи № 922/5666/15

за позовом Організації

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нікас 2011", м. Харків (далі - Товариство),

про стягнення 17 853,07 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Сербуль О.Ю.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 17 853,07 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.12.2015 (суддя Бринцев О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 (колегія суддів у складі: Пушай В.І. - головуючий, Могилєвкін Ю.О. і Плужник О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Організація просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, а саме статей 628, 629 Цивільного кодексу України, статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) .

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень у відповідності до норм процесуального права і з правильним застосуванням норм матеріального права, та просить залишити ці рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді справи суди виходили з таких обставин та висновків.

Організацією та Товариством (користувач) укладено договір від 01.10.2012 № КБР-05/10/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів, а Організація надає користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі усіх необхідних майнових прав для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті); користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) Організації відповідно до Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (пункт 2.1);

- користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж, після чого надати Організації акт про виплату роялті згідно з пунктом 2.5 Договору (пункт 2.3);

- користувач зобов'язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Організації звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку № 3 до даного договору, якщо інше не встановлено в додатках до цього договору (пункт 2.4);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.10.2013, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 5.1).

Заклад, в якому користувач здійснює виконання творів, - кафе "НикаС", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 2, площа залу 143 кв.м (додаток № 1 до Договору).

Загальна сума щомісячної винагороди становить 500 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок Організації відповідно до умов Договору.

Організація у позовній заяві зазначила, що внаслідок неналежного виконання Товариством своїх зобов'язань за Договором у частині повного та своєчасного внесення платежів у відповідача утворилася заборгованість за період з 01.10.2012 по 31.08.2015 у сумі 11 000 грн. (оплачено тільки 7 000 грн. за період з 01.10.2012 по 30.11.2013). Окрім заявленої до стягнення суми основної заборгованості, позивач намагається стягнути з відповідача пеню в сумі 1 644,33 грн. за період з 26.11.2013 по 31.08.2015, "інфляційні втрати" в сумі 4 915,01 грн. та 3% річних у сумі 293,73 грн. за період з 26.11.2013 по 31.08.2015.

Відповідно до пункту 3.3 Договору користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити Організацію про припинення використання творів у закладах користувача, зазначених у додатках до цього Договору. У разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

У пункті 5.2 Договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 5.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 3.3 Договору листом від 02.12.2013 № 02/12/1 Товариство повідомило Організацію про припинення використання музичних творів за Договором, на підтвердження чого подані відповідні докази.

Крім того, Товариством подано докази того, що приміщення кафе "НикаС", яке відповідач орендував за договором від 14.08.2013 № 1/13, останній не використовує у зв'язку з пожежою у цьому приміщенні. 02.12.2013 додатковою угодою № 1 до договору оренди достроково розірвано цей договір та пункт 5.1 цього договору викладено у новій редакції зі строком дії договору у період з 01.09.2013 по 02.12.2013.

Оскільки Товариство у відповідності до пункту 3.3 Договору повідомило позивача про припинення виконання фонограм у закладі, в якому останнім здійснювалося таке виконання, то підстави для сплати винагороди, узгодженої сторонами, відсутні.

Оскільки Організацією не доведено, що Товариство прострочило виконання грошового зобов'язання та порушило виконання своїх зобов'язань перед позивачем, то безпідставними є позовні вимоги щодо стягнення 3% річних, "інфляційних втрат" та пені.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 17 853,07 грн. за Договором.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

За приписами ГПК України:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (частини перша і друга статті 43);

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог (частина перша статті 33);

- господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (частина перша статті 34).

Попередні судові інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи та встановлені ними фактичні обставини справи, з'ясувавши, що Товариство відповідно до пункту 3.3 Договору повідомило Організацію про припинення використання творів за Договором, дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для сплати винагороди, узгодженої сторонами у Договорі, та, відповідно, для задоволення позовних вимог Організації.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 зі справи № 922/5666/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій