Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 910/25152/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Міністерства оборони Українина постановувід 21.05.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№910/25152/14 господарського суду м. Києваза позовомКонцерн "Техвоєнсервіс"доМіністерства оборони Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Державна казначейська служба Україниза участю: Військової прокуратури Київського гарнізонупростягнення 529000,00 грн.за участю представників:

позивача: Байди О.Г., дов. від 15.01.2015 №1;

відповідача: Глазунова М.Ю., дов. від 05.12.2014 №220/1009/д;

третьої особи: не з'явився;

Генеральної прокуратури України: прок. відділу Ягодвіка С.М., посв. №029902, дійсне до 30.08.2019;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2015 (судді Т. Васильченко, О. Грєхова, В. Ломака), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (судді Б. Отрюх, А. Тищенко, Ю Михальська) позов задоволено, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Концерну "Техвоєнсервіс" 529000 грн. 00 коп. основного боргу та 10580 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Міністерство оборони України - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову суперечить приписам ст. 526 ЦК України та ч.4 ст. 612 ЦК України.

Представники Міністерства оборони України та Генеральної прокуратури України в судовому засіданні просили задовольнити касаційну скаргу. Натомість, представник Концерну "Техвоєнсервіс" просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

19.07.2013 між Міністерством оборони України, в особі начальника Центрального автомобільного управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України Сергія Олександра Петровича (замовник) та Концерном "Техвоєнсервіс", в особі Генерального директора Кужавського Миколи Сергійовича (виконавець) укладено договір №342/4/6/1 про надання послуг за кошти Державного бюджету, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2013 році надати послуги замовникові з технічного обслуговування та ремонтування інших автотранспортних засобів (послуги капітального ремонту автомобільної техніки та спеціальної автомобільної техніки Збройних Сил України, двигунів та агрегатів до неї) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги (п. 1.1 договору).

Календарним планом надання послуг, який є додатком №1 до договору від 19.07.2013 №342/4/6/1, затверджено обсяг продукції, виконавця, кількість одиниць, термін виконання та вартість послуг.

Відповідно до п. 1.2 договору за цим договором підлягає капітальному ремонту 10 од. автомобільної техніки Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець повинен надати замовнику передбачені цим договором послуги з технічного обслуговування та ремонтування інших автотранспортних засобів (капітальний ремонт автомобільної техніки) у відповідності до вимог стандартів (ГОСТ 18505-73, ГОСТ 18506-73, ГОСТ 22581-77), ремонтної документації (ГОСТ 2.602-68) та технічних умов на капітальний ремонт визначених цим договором зразків автомобільної техніки.

Контроль за якістю наданих послуг здійснюється відділом технічного контролю виконавця та 1347 військовим представництвом Міністерства оборони України. Приймання послуг 1347 ВП МО України здійснюється відповідно до вимог "Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2009 №1107, вимог стандартів та ремонтної документації. На прийняті послуги, 1347 ВП МО України видає посвідчення, яким підтверджується відповідність наданих послуг вимогам, зазначеним у договорі (п. 2.2 договору).

Відповідно до розділу 3 договору ціна договору становить 605000,00 грн., яка може бути зменшена за взаємною згодою сторін без зміни кількості та якості послуг, але не може бути збільшена виконавцем при виконанні договору. В ціну послуг з капітального ремонту автомобільної техніки включена вартість запасних частин, нових автомобільних шин та витратних матеріалів, які необхідні для проведення ремонту.

Розрахунки з виконавцем здійснюються за фактично надані послуги протягом двадцяти банківських днів, за умови надходження коштів на ці видатки на рахунки Міністерства оборони України, відповідно до наданих виконавцем рахунків при наявності документів: виконаних нарядів (накладних) на ремонт автомобільної техніки (копії нарядів у разі їх часткового виконання), копії довіреностей про отримання автомобільної техніки після капітального ремонту, акти приймання-передавання автомобільної техніки, акти приймання-передавання наданих послуг, посвідчення 1347 ВП МО України (п.п. 4.1, 4.2 договору).

При цьому, п.п. 5.2.1, 5.2.2 договору визначено, що про готовність автомобільної техніки, згідно з календарним планом надання послуг з капітального ремонту автомобільної техніки, виконавець письмово повідомляє замовника, який у термін десяти робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття до виконавця представників замовника для приймання автомобільної техніки. Приймання автомобільної техніки після проведення ремонту здійснюється власними силами та засобами представника замовника зі складу виконавця у відповідності з вимогами нормативно-технічної документації на здачу автомобільної техніки в ремонт та її видачу з ремонту та оформлюється актом приймання-передавання автомобільної техніки, який підписується уповноваженими особами виконавця і представника замовника та складається у 4-х примірниках.

За умовами п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

12.03.2014 позивач звернувся до начальника Центрального автомобільного управління Озброєння Збройних Сил України з повідомленням про направлення до філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Черкаський автомобільний ремонтний завод" представників для приймання автомобілів та двигунів згідно договору №342/4/6/1 від 19.07.2013 після ремонту.

На виконання умов даного договору, позивач надав визначені договором послуги на загальну суму 529000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, довіреностями на отримання матеріальних цінностей, а також актами приймання-передавання автомобільної техніки, які підписаними без заперечень та скріплені печатками.

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання в частині оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за надані послуги в сумі 529000,00 грн.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а посилання відповідача на те, що 1347 військове представництво Міністерства оборони України до перевірки якості послуг та обґрунтованості понесених виконавцем фактичних витрат з капітального ремонту не залучалося та відповідного посвідчення не видавало, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність посвідчення 1347 військового представництва Міністерства оборони України щодо якості наданих послуг не може звільнити відповідача від обов'язку оплати наданих послуг, виходячи з закріплених в п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України приписів, якими встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Під час розгляду справи, жодних доказів надання позивачем неякісних послуг, або не відповідності вартості наданих послуг умовам договору та погодженим розцінкам, суду не надано, як і не надано доказів звернення до позивача після отримання техніки з ремонту ще в березні 2014 року з будь-якими претензіями щодо якості виконаного ремонту.

В актах приймання-передавання автомобільної техніки №№12,14,16,18 від 04.03.2014, №№12,4,6,8,10 від 18.03.2014, які підписані без зауважень повноважними представниками сторін, зазначено, що капітальний ремонт виконано якісно та у повному обсязі, двигун/автомобільна техніка випробуваний/на та перевірений/на, технічний стан двигуна/автомобільної техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу після капітального ремонту (т.2, арк. 5-13).

Суди дійшли висновку про те, що так як факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем то позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 529000,00 грн. є обґрунтованими.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій слушно наголошено на тому, що спірний договір є договором про надання послуг.

В силу вимог ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено, що сторонами п.п. 4.1,4.2 договору погоджено, що розрахунки з виконавцем здійснюються при наявності документів: виконаних нарядів (накладних) на ремонт автомобільної техніки (копії нарядів у разі їх часткового виконання), копії довіреностей про отримання автомобільної техніки після капітального ремонту, актів приймання-передавання автомобільної техніки, актів приймання-передавання наданих послуг, посвідчення 1347 ВП МО України.

Судами також встановлено, що на виконання умов даного договору, позивач надав визначені договором послуги на загальну суму 529000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, довіреностями відповідача на отримання матеріальних цінностей, а також актами приймання-передавання автомобільної техніки, які підписаними без заперечень та скріплені печатками позивача та відповідача.

Тобто, судами встановлено, що надані позивачем послуги прийняті відповідачем у порядку, визначеному договором. Колегія суддів відхиляє доводи Міністерства оборони щодо того, що обов'язок відповідача сплатити кошти за проведені ремонтні роботи, в силу вимог ч.4 ст. 612 ЦК України не настав.

Так, вказаною нормою врегульовано, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Однак, як вже було зазначено, судами встановлено, що позивач свої зобов'язання по договору від 19.07.2013 №342/4/6/1 виконав, а відповідач таке виконання прийняв. Те, що, на думку відповідача, позивач здійснив ремонті роботи неналежним чином, не є підставою для звільнення відповідача від оплати таких послуг. Більше того, сторони погодили розміри санкцій за порушення строків проведення ремонту чи порушення умов договору щодо якості виконання ремонту (п.7.3 договору від 19.07.2013 №342/4/6/1). Міністерство оборони України не позбавлено права звернутися до суду із окремим позовом про стягнення зазначених санкцій, за умов, що мали місце порушення, про які неодноразово згадує відповідач.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що послуги по договору від 19.07.2013 №342/4/6/1 були надані позивачем, та прийняті відповідачем без жодних зауважень та застережень, доказів оплати таких послуг відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно досліджено обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 526,612 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 залишити без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015.

Головуючий, суддяВ. Овечкін судді:Є.Чернов В. Цвігун