Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 914/3508/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.,- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Стоянцівське"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016у справі№914/3508/15 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Мостиська"до1. Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області 2. Фермерського господарства "Стоянцівське"провизнання недійсним нікчемного договору на управління спадщиною №3 від 09.09.15та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Стоянцівське"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Мостиська"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської областіпровизнання недійсним договору на управління спадщиною №1 від 05.09.14за участю представників за первісним позовом:

позивача: Штендер М.В. (представник за дов. від 22.03.2016 №22/03),

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агрокультура Мостиська" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Стоянцівської сільської ради Мостиського району та ФГ "Стоянцівське" про визнання нікчемного договору №3 від 09.09.2015 недійсним.

ФГ "Стоянцівське" звернулось з зустрічним позовом до ТОВ "Агрокультура Мостиська", третя особа: Стоянцівської сільської ради Мостиського району Львівської області про визнання договору №1 на управління спадщиною від 05.09.2014 недійсним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 у справі №914/3508/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016, позовні вимоги ТОВ "Агрокультура Мостиська" задоволено частково, визнано частково недійсним п. 3 договору на управління спадщиною №3 від 09.09.2015 укладений між Стоянцівською сільською радою та ФГ "Стоянцівське" в частині передачі Стоянцівською сільською радою в управління ФГ "Стоянцівське" земельних ділянок в с. Санники урочище "Стоянецька гора" площею 58,6753 га та земельних ділянок в с. Мистичі урочище "Стоянецька гора" площею 9,3353 га. В задоволенні решти позовних вимог ТОВ "Агрокультура Мостиська" - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ФГ "Стоянцівське" про визнання договору на управління спадщиною №1 від 05.09.2014 укладеного між ТОВ "Агрокультура Мостиська" та Стоянцівською сільською радою недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ФГ "Стоянцівське" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, як зазначається скаржником:

- судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи в частині обставин, що стосується підписання спірного договору №1 на управління спадщиною від 05.09.2014; судом в порушення ст. 41 ГПК України не було призначено судову експертизу;

- судом неповно з'ясовані обставини, на яких грунтується рішення в частині невідповідності площ неуспадкованих земельних ділянок (часток, паїв) площею 58,6753 га, що розташовані в с. Санники урочище "Стоянецька гора" та площею 18, 6706 га, що розташовані в с. Мистичі прийнятому рішенню Стоянцівської сільської ради №311 "Про передачу в управління спадщиною ТОВ "Агрокультура Мостиська" від 05.09.2014 та оскаржуваному договору на управління спадщиною №1 від 05.09.2014;

- висновки судів щодо доведеності укладення сторонами 05.09.2014 спірного договору №1 на управління спадщиною не відповідають дійсним обставинам справи;

- судами неправильно застосована норма матеріального права щодо підписання уповноваженою особою договору №1 про управління спадщиною між Стоянцівською сільською радою та ТОВ "Агрокультура Мостиська" в силу приписів ч.1 ст. 215 ЦК України, зокрема щодо недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу;

- судом апеляційної інстанції винесена ухвала від 02.02.2016 про відкладення розгляду апеляційної скарги у незаконному складі суддів та скеровано лише відповідачу 1 - Стоянцівській сільській раді Мостиського району, чим порушено право інших учасників судового процесу.

У відзиві ТОВ "Агрокультура Мостиська" просить оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2014 Стоянцівською сільською радою прийнято рішення №311 "Про передачу в управління спадщиною ТзОВ "Агрокультура Мостиська" неуспадкованих часток (паїв) площею 58,6753 га, що розташовані в с. Санники урочище "Стоянецька гора" та неуспадкованих часток (паїв) площею 18,6706 га, що розташовані в с. Мистичі.

На підставі цього рішення, 05.09.2014 між ТОВ "Агрокультура Мостиська" та Стоянцівською сільською радою було укладено договір №1 на управління спадщиною терміном до з'явлення спадкоємців або прийняття спадщини, а у випадку визнання спадщини відумерлою - до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Обставини, з якими договір пов'язує припинення його дії, не настали, докази зворотнього не надавались. Договір виконується сторонами.

14.08.2015 Стоянцівською сільською радою було прийнято рішення №361 про укладення з ФГ "Стоянцівське" договору на управління спадщиною неуспадкованими частками (паями), а саме: земельними ділянками загальною площею 133,084 га, з яких 65,2978 га розташовані в с. Стоянці, 58,6753 га - в с. Санники урочище "Стоянецька гора" та 9,3353 га, що розташовані в с. Мистичі.

Такий договір було укладено 09.09.2015 і на його підставі фактично сільська рада передала в управління фермерському господарству земельні ділянки, які перебувають в управлінні ТОВ "Агрокультура Мостиська", зокрема - 58,6753 га - в с. Санники урочище "Стоянецька гора" та 9,3353 га, що розташовані в с. Мистичі (згідно договору №1 від 05.09.2014).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Судом встановлено, що під час дії договору від 05.09.2014 на управління спадщиною Стоянцівською сільською радою було укладено договір №3 від 09.09.2015 щодо передачі аналогічних земельних ділянок неуспадкованих часток (паїв) - ФГ "Стоянцівське", чим порушені майнові права позивача.

Так предметом оскаржуваного ТОВ "Агрокультура Мостиська" договору №3 від 09.09.2015 є не успадковані частки (паї) загальною площею 133,3084 га, з яких: 65,2978 га в с. Стоянці, 58,6753 га - в с. Санники урочище "Стоянецька гора" та 9,3353 га - в с. Мистичі.

В той же час, спірними в оскаржуваному договорі від 09.09.2015 та від 05.09.2014 є земельні ділянки загальною площею 68,0106 га, з яких 58,6753 га - в с. Санники урочище "Стоянецька гора" та 9,3353 га., а не весь договір на управління спадщиною №3 від 09.09.2015, з огляду на що висновок господарського суду попередніх інстанцій про визнання спірного договору від 09.09.2015 частково недійсним, зокрема його п. 3 щодо передачі Стоянцівською сільською радою земельних ділянок в с. Санники урочище "Стоянецька гора" площею 58,6753 га та земельних ділянок в с. Мистичі урочище "Стоянецька гора" площею 9,3353 га, колегія визнає обґрунтованим.

Щодо зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судами встановлено факт виконання ТОВ "Агрокультура Мостиська" умов договору №1 від 05.09.2014, підписаного секретарем Стоянцівської сільської ради та скріпленого відповідною гербовою печаткою, зокрема щодо оплати за користування землею. Стоянцівська сільська рада підтвердила факт виконання своїх зобов'язань з боку відповідача за зустрічним позовом, а також визнала, що приймала такі кошти та розпоряджалася ними.

Отже, в даному випадку схваленням вважається прийняття сільською радою платежів в якості оплати за користування земельними ділянками починаючи з вересня 2014р. по листопад 2015р., з урахуванням чого висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, колегія визнає правомірним.

Доводи скаржника щодо невідповідності вимогам закону ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 з даної справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, спростовуються матеріалами справи, а саме розпорядженням голови суду апеляційної інстанції від 02.02.2016 про внесення змін у склад судової колегії.

Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 у справі № 914/3508/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

О.М. Сибіга