Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 922/1778/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Циркон"на рішенняГосподарського суду Харківської області від 02.06.2015та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2015у справі№ 922/1778/15 Господарського суду Харківської областіза позовомПриватного підприємства "Циркон"доПублічного акціонерного товариства Банк "Меркурій"провизнання припиненим зобов'язання за договором

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Приватне підприємство "Циркон" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" про визнання припиненим зобов'язання за укладеним між позивачем та відповідачем договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013 в порядку статті 606 Цивільного кодексу України у зв'язку із поєднанням кредитора і боржника в особі Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Ільїн О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду І та постанова суду апеляційної інстанцій обґрунтовані встановленими судами обставинами щодо неможливості застосування статті 606 Цивільного кодексу України до правовідносин, що існують між сторонами, оскільки застосування такої підстави припинення зобов'язання як поєднанням боржника і кредитора в одній особі можливе лише за умови, що в одному і тому ж зобов'язанні (правовідношенні) одна і та ж особа виступає і кредитором і боржником. Натомість між позивачем та відповідачем існує два різних правовідношення, а саме: кредитне, що виникло на підставі договору від 31.10.2013 №02/1-25К-80, та депозитне, що виникло на підставі договору від 31.10.2013 №977, і звертаючись із позовом, підприємство не надало належних доказів переходу прав боржника до кредитора, чи навпаки, за жодним із згаданих зобов'язань.

Не погодившись з рішенням першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статі 606 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.10.2013 між ПП "Циркон" (позивальником) та ПАТ Банк "Меркурій" (кредитором) укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії в національні валюті України № 02/1-25К-80, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національні валюті України та надає кредитні кошти за рахунок Кредитної лінії (кредиту) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання (а.с. 8-10).

Згідно з п. 1.2 зазначеного договору, ліміт наданої позивачеві Кредитної лінії складає 49 500 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, кредитор надає кредит позивальнику шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку № 20629334977 на поточний рахунок позичальника № 26000300977 в АТ Банку "Меркурій", код банку 351663.

Пунктом 1.3 договору невідновлювальної кредитної лінії в національні валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013 встановлено розмір фіксованої процентної ставки за користування кредитом, а саме: 20,23 % річних з 31.10.2013 та 20,9% річних з 01.12.2013.

В п. 1.4 договору невідновлювальної кредитної лінії в національні валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013 сторони визначили кінцевий термін повернення заборгованості за кредитною лінією - 28.10.2014.

Також, 31.10.2013 між ПП "Циркон" (вкладником) та ПАТ Банк "Меркурій" (банком) укладено Договір банківського вкладу (депозиту) "класичний" № 977, за умовами якого банк прийняв від вкладника грошові кошти у формі вкладу (депозиту) в сумі 49 500 000,00 грн. на вкладний (депозитний) рахунок № 26107300977 та зобов'язався виплачувати вкладнику суму вкладу на умовах повернення, визначених цим договором, а також нараховані на вклад проценти, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році із розрахунку 20,9% річних (а.с. 11).

Відповідно до п. 1.2 договору банківського вкладу (депозиту) "класичний" № 977 від 31.10.2013 р., термін повернення вкладу - 28.10.2014.

Згідно п. 2.5 зазначеного договору, вкладник має право одержати суму вкладу у повному розмірі або частково у будь-який час.

В розділі 3 договору банківського вкладу (депозиту) "класичний" № 977 від 31.10.2013 передбачено право вкладника на дострокове повернення вкладу, за письмовою заявою вкладника, наданою банку за 5 банківських днів.

Крім цього на виконання п. 4.1 договору невідновлювальної кредитної лінії в національні валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013, з метою забезпечення зобов'язань позичальника перед кредитором за цим договором, між сторонами укладено Договір застави майнових прав № 02/2-08-98 від 31.10.2013 (а.с 12).

За умовами п. 1.2 Договору застави майнових прав № 02/2-08-98 від 31.10.2013, для забезпечення своїх зобов'язань за Кредитним договором (договір невідновлювальної кредитної лінії в національні валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013) заставодавець (ПП "Циркон") передає у заставу заставодержателю (ПАТ Банк "Меркурій") право вимоги грошової суми у розмірі 49 500 000,00 грн., які розміщені на депозитному рахунку згідно з договором банківського вкладу (депозиту) "Класичний" № 977 від 31.10.2013, укладеного між ПП "Циркон" та ПАТ Банк "Меркурій".

Відповідно до п. 5.3.9 договору невідновлювальної кредитної лінії в національні валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013, у випадку невиконання Позичальником зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, Банк має право звернути стягнення на предмет застави.

Вкладник (ПП "Циркон") 19.02.2014 за вих. № 5 направив на адресу Банку (ПАТ Банк "Меркурій") лист-вимогу, в якому просив розірвати Договір банківського вкладу (депозиту) № 977 від 31.10.2013 та не пізніше п'яти банківських днів з дня отримання цього листа-вимоги (до 28.02.2014) перерахувати кошти на рахунок № 20629334977, відкритий у ПАТ Банк "Меркурій", в якості погашення заборгованості за Кредитним договором. Зазначений лист-вимогу отримано Банком 20.02.2014, що підтверджується відповідним вхідним штампом АТ Банк "Меркурій" (а.с. 13).

ПАТ Банк "Меркурій" залишив лист-вимогу ПП "Циркон" без виконання.

Предмет позову у справі становить вимога ПП "Циркон" визнати припиненим зобов'язання за договором невідновлювальної кредитної лінії в національній валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013 в порядку статті 606 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 606 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Зазначена підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін.

Отже, поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі наявне в разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної в законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватись для юридичних осіб - при реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб - при спадковому правонаступництві в разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. При такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення.

З огляду на викладене слід зазначити, що стаття 606 Цивільного кодексу України застосовується судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме в такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін.

Як встановлено судами, у правовідносинах, що склалися між сторонами у даній справі, не відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі оскільки між позивачем та відповідачем існують два різних правовідношення, а саме: правовідношення, що виникло на підставі договору невідновлювальної кредитної лінії в національні валюті України № 02/1-25К-80 від 31.10.2013 (кредитне правовідношення), та правовідношення, що виникло на підставі договору банківського вкладу (депозиту) "Класичний" № 977 від 31.10.2013 (депозитне правовідношення).

Наведені обставини виключають застосування до спірних правовідносин статті 606 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову. Обґрунтованих доводів на спростування наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга не містить.

Згідно з приписами пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Циркон" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 у справі № 922/1778/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець