Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №904/6229/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 904/6229/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк М. Малетича, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс"на постановувід 11.01.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/6229/15за позовомПублічного акціонерного товариства завод "Павлоградхіммаш"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс"простягнення 332 495,76 грн у судове засідання представники сторін не з'явились,заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство завод "Павлоградхіммаш" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 212632,31 грн, 47763,63 грн пені, 2569,06 грн 3% річних, 69530,76 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 (суддя Ю.Фещенко), залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 (колегія суддів: О. Іванов, І. Подобєд, І. Кузнецова), позовні вимоги задоволено частково шляхом присудження до стягнення 212 632,31 грн недоплаченого страхового відшкодування, 46 260,64 грн пені, 62 954,53 грн інфляційних втрат, 2 429,25 грн 3% річних. У решті у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

05.11.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альянс" (страховик) та Публічним акціонерним товариством заводом "Павлоградхіммаш" (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 23.0015868.03 (далі - Договір), предметом якого є страхування транспортного засобу - "Toyota Venza", 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить Публічному акціонерному товариству заводу "Павлоградхіммаш".

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 годин 09.11.2013 до 24:00 год. 08.11.2014.

20.10.2014 о 23:40 годині на вул. Космічній в районі будинку 30 в м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та транспортного засобу "Mazda-3", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9452775 та довідкою № 007761 від 20.10.2014 (а.с.22).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було, зокрема, пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Toyota Venza".

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5, водія транспортного засобу "Mazda-3", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже, вина ОСОБА_5 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена у судовому порядку.

Відповідно до матеріалів справи позивачем 20.10.2014 повідомлено про настання страхового випадку, що мав місце 20.10.2014 о 23 год. 40 хв. в телефонному режимі та транспортовано евакуатором пошкоджений автомобіль "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на станцію технічного обслуговування ТОВ фірма "Алмаз Мотор, ЛТД". Як зазначає відповідач у своїх поясненнях, о 02 год. 30 хв. 21.10.2014, це відбулося без узгодження, але і без заперечень на це з боку страховика, так як дана станція є офіційним представником марки "Toyota". Після чого представником страхувальника було надано заяву про настання страхового випадку, зареєстрованої за №11898 від 27.10.2014 із наданням копії посвідчення водія ОСОБА_4 серія НОМЕР_3, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, серія НОМЕР_4 від 06.11.2012, копії довідки ВДАІ з місця ДТП № 007761 від 20.10.2014, передбачених умовами пункту 16 договору.

Після отримання від страхувальника копій необхідних документів, підтверджуючих факт настання страхового випадку, страховик, з метою встановлення обсягу збитку звернувся до оцінювача ОСОБА_7, який діє на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ № 307-ПК від 27.03.2014, для з'ясування вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Toyota Venza".

Як зазначає відповідач, на огляді пошкодженого автомобіля, що проводився на території станції технічного обслуговування ТОВ фірма "Алмаз Мотор, ЛТД" присутній представник страхувальника - ОСОБА_8 (а.с. 116 на звороті). При цьому, позивач заперечує факт присутності його представника, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи довідку, підписану головою правління Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш" - ОСОБА_4 та начальником УП - ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_8 працював на підприємстві в період з 17.06.2010 водієм автотранспортних засобів, але 13.01.2014 був звільнений з підприємства за власним бажанням. Отже, ОСОБА_8 не є працівником Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш".

За завою відповідача суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_7 складений звіт № 010412/75 про проведення оцінки вартості шкоди, спричиненої власнику автомобіля Toyota Venza, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту склала 389376,64 грн; ринкова вартість зазначеного автомобіля склала 403 123,00 грн.

Відповідно до калькуляції від 06.01.2015 № 11898 вартість відновлювального ремонту внаслідок пошкодження транспортного засобу - автомобіля "Toyota Venza" складає 389 376,64 грн.

При цьому, відповідачем отримана комерційна пропозиція від 20.01.2015, в якій ОСОБА_10 пропонував придбати залишки пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля "Toyota Venza" 2012 року випуску за 260 700 грн.

Так, 23.01.2015 листом № 22 страховиком надіслано страхувальнику інформацію щодо координат покупця залишків пошкодженого автомобіля, страховий акт та угоду про визначення розміру страхового відшкодування (повідомлення про вручення від 06.02.2015). Однак, вказані документи не підписані зі сторони позивача.

30.01.2015 страховиком отримано заяву про виплату страхового відшкодування від 06.01.2015, та на її підставі здійснено виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок страхувальника у розмірі 81 300,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2080 від 03.02.2015.

Факт виплати свідчить про те, що позивачем дотримані умови договору, що визначають процедуру звернення із відповідною заявою до відповідача.

Розрахунок суми страхового відшкодування здійснений відповідачем наступним чином: 380 000,00 грн (страхова сума) - 260 700,00 грн (вартість залишків ТЗ після ДТП) - 38 000,00 грн (франшиза 10% від страхової суми) = 81 300,00 грн (страхове відшкодування).

Зазначений розрахунок здійснений відповідачем з огляду на таке.

Оскільки відповідно до даних звіту № 010412/75 ринкова вартість транспортного засобу - "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 403 123,00 грн, а вартість відновлювального ремонту складає 389 376,64 грн, то враховуючи умови пункту 18.4 договору, відповідачем вказаний автомобіль визнано конструктивно загиблим та здійснені подальші дії з урахуванням вищезазначеного пункту договору.

А саме, відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на підставі пункту 18.4.1 в розмірі страхової суми за договором, але не більше ринкової вартості ТЗ (ДО) на день настання страхового випадку до моменту його настання, яка відповідно до пункту VII розділу 1 договору складає 380 000,00 грн. При цьому, у зв'язку з тим, що пошкоджений транспортний засіб не було передано відповідачу, то ним вказана сума зменшена на:

- суму, яка була запропонована відповідачу в оплату (купівлю) залишків автомобілю (260 700,00 грн);

- згідно з пунктом VII розділу 1 договору на 38 000,00 грн - безумовної франшизи за ризиком повної конструктивної загибелі, що становить 10% від страхової суми на момент укладання договору.

Отже, відповідачем була визначена сума страхового відшкодування у розмірі 81 300 грн. 00 коп. та, відповідно, 03.02.2015 вказана сума була сплачена позивачу.

Однак, відповідно до пункту 17.8 Договору вибір документів, що підтверджують розмір збитків і на підставі яких проводиться розрахунок та виплата суми страхового відшкодування, здійснюється виключно страховиком. При цьому, навіть якщо застосовуються документи, зазначені в пункті 17.7.1, страховик може вимагати проведення автотоварознавчої експертизи та складання акту, зазначеного в пункті 17.7.2 договору. Проведення експертизи та отримання акту, зазначеного в пункті 17.7.2, є обов'язковим при повній конструктивній загибелі транспортного засобу, а також за наявності обставин, що надають страховику можливість після виплати страхового відшкодування скористатись правом вимоги до осіб, відповідальних у настанні збитків.

Згідно з пунктом 17.7.2 акт (висновок) автотоварознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою організацією відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України і діючої на дату настання події. Вибір експертної організації здійснюється страховиком або має бути погоджено з ним страхувальником або уповноваженою ним особою. Витрати на послуги експертів сплачуються страховиком.

Таким чином, звіт № 010412/75 від 20.10.2014 не може вважатися актом (висновком) автотоварознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою організацією відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України, що підтверджується наданими відповідачем сертифікатом № 17068/14 від 17.10.2014, кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача від 29.05.2008, посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача від 27.03.2014.

Відповідач, розуміючи свій обов'язок за договором щодо підтвердження факту повної конструктивної загибелі транспортного засобу, саме актом (висновком) автотоварознавчої експертизи, вищезазначену експертизу не провів.

Водночас, позивачем подана заява про проведення автотоварознавчого дослідження, з метою визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу - автомобілю "Toyota Venza".

За результатами вказаного дослідження складений висновок № 1012/14/14 експертного дослідження по визначенню вартості матеріальних збитків від 16.12.2014 та встановлено наступне:

ринкова вартість автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 416 540,22 грн;

вартість відновлювального ремонту автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 293 932,31 грн.

Під час огляду транспортного засобу присутній представник відповідача - ОСОБА_11, при цьому, будь-яких зауважень чи заперечень з приводу обраного позивачем судового експерта не висловлено. Доказів зворотного до матеріалів справи сторонами не надано. Підпис представника відповідача також вчинено без будь-яких застережень.

Отже, висновок № 1012/14/14 від 16.12.2014 є належним доказом підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.10.2014.

Кваліфікація експерта, що проводив автотоварознавчу експертизу, підтверджена належними доказами, а висновок № 1012/14/14 від 16.12.2014 складений у відповідності до умов пунктів 17.7.2 та 17.7.3 Договору.

На теперішній час транспортний засіб "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 проданий позивачем третій особі, а отже, його огляд та дослідження на теперішній час є неможливим.

Таким чином, враховуючи висновки, викладені у висновку № 1012/14/14 від 16.12.2014, транспортний засіб "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не може вважатися повністю конструктивно (фактично) загиблим, в розумінні пункту 18.4 Договору, оскільки згідно з вказаним висновком, ринкова вартість автомобілю "Toyota Venza", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 416 540,22 грн, а вартість відновлювального ремонту становить 293 932,31 грн, тобто менше 80 % від дійсної ринкової вартості ТЗ та/або на день настання страхового випадку.

Отже, вказана обставина також підтверджує неправомірність здійсненого відповідачем розрахунку страхового відшкодування (його прядок, методика, застосовані величини), а також свідчить про правомірність позовних вимог позивача в цій частині.

Умови пункту 18.3 Договору передбачають, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок настання ризиків "Збиток - ДТП", "Збиток - ПДТО" та "Збиток - Стихійні лиха та ІТП" (крім випадку повної конструктивної загибелі ТЗ чи ДО) розмір страхового відшкодування визначається у розмірі збитку, який підлягає відшкодуванню згідно умов договору, за вирахуванням франшизи, передбаченої договором.

Розрахунок страхового відшкодування повинен здійснений у відповідності до умов пункту 18.3 Договору, враховуючи часткову виплату, наступним чином: 293 932,31 грн (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) - 81 300,00 грн (сума виплаченого страхового відшкодування) = 212 632,31 грн.

При цьому, умовами Договору страхування не передбачено зменшення суми страхового відшкодування на вартість пошкодженого транспортного засобу чи суми його реалізації, в разі не визнання застрахованого автомобіля фізично знищеним.

Враховуючи вказане, суди дійшли висновку про присудження до стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 212 632,31 грн.

Водночас, щодо заявлених пені, 3 % річних та інфляційний втрат, судами зазначено наступне.

У пункті 18.18 Договору сторони передбачили, що при порушенні строку здійснення страхової виплати страховик сплачує штраф (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що відповідачем його зобов'язання за договором порушені, позивачем нарахована пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем в період з 03.02.2015 по 01.07.2015 в сумі 47 763,63 грн.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по червень 2015 року у загальному розмірі 69 530,76 грн та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 03.02.2015 по 01.07.2015 у сумі 2 569,06 грн.

Однак, пунктом 18.15 Договору строк виплати страхового відшкодування за ризиками "Збиток-ДТП", "Збиток-ПДТО" та "Збиток-Стихійні лиха та ІТП" складає 15 робочих днів після одержання страховиком всіх необхідних документів та складання страхового акту, з врахуванням умов, зазначених в пункті 18.10 Договору.

Так, страховий акт було складено 22.01.2015, а отже граничний строк виплати страхового відшкодування є 12.02.2015.

Отже, розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. За результатами здійсненого судами (з урахуванням вказаного вище) розрахунку, до стягнення підлягають інфляційні у розмірі 62 954,53 грн за період прострочення з березня 2015 року по червень 2015 року, пені в сумі 46 260,64 грн та 3 % річних у сумі 2 429,25 грн за період прострочення з 13.02.2015 по 01.07.2015, оскільки прострочення оплати страхового відшкодування з боку відповідача мало місце.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до п. 17.8 Договору проведення автотоварознавчої експертизи є обов'язковим при повній конструктивній загибелі транспортного засобу, а також за наявності обставин, що надають страховику можливість після виплати страхового відшкодування скористатись правом вимоги до осіб, відповідальних у настанні збитків.

Акт (висновок) автотоварознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою організацією відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України і діючої на дату настання події (пункт 17.7.2 Договору).

З огляду на положення п. 17.7.2 Договору, висновок судів попередніх інстанцій про те, що оцінка транспортного засобу, яка здійснена ОСОБА_7 і на яку посилається відповідач, не є належним доказом, є обґрунтованим, оскільки відповідачем не підтверджено, що ОСОБА_7 отримана експертна спеціальність 12.2 за підвидом судової експертизи - автотоварознавча експертиза (наказ Міністерства Юстиції України від 09.08.2005 № 86/5).

Водночас, судами прийнятий як належний доказ наданий позивачем висновок автотоварознавчої експертизи № 1012/14/14 від 16.12.2014, здійсненої ОСОБА_12

Однак, відповідно до п. 17.7.2 Договору, вибір експертної організації здійснюється страховиком або має бути погоджено з ним страхувальником або уповноваженою ним особою, з огляду на що, судами помилково у якості належного доказу прийнятий висновок автотоварознавчої експертизи, експерт здійснення якої вибраний позивачем самостійно, тобто не у відповідності до п. 17.7.2 Договору.

Тобто, висновок автотоварознавчої експертизи, наданий позивачем здійснений не у відповідності до положень Договору, а висновок наданий відповідачем не є висновком автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Водночас, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що пошкоджений транспортний засіб реалізований третій особі, що унеможливлює здійснення судової експертизи у процесі вирішення даного спору.

Враховуючи вказане та з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає таке.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з наданим відповідачем висновком ринкова вартість транспортного засобу становить 403 123,00 грн.

З наявної у матеріалах справи копії довідки рахунка-фактури від 20.03.2015 вбачається, що транспортний засіб реалізований третій особі за 189 066,41 грн, що позивачем не заперечується.

При цьому, колегією суддів не приймається до уваги вартість пошкодженого транспортного засобу, яка наведена у комерційній пропозиції від 20.01.2015 ОСОБА_10 (260 700,00 грн), оскільки усвідомлюючи з урахуванням результатів експертизи ОСОБА_7 повну конструктивну (фактичну) загибель автомобіля, відповідач не реалізував передбачене п. 18.4.1 Договору право на отримання всіх прав на пошкоджений транспортний засіб з метою його продажу за запропоновану ОСОБА_10 ціну.

З огляду на вказане, сумою збитку, який зазнав страхувальник, має бути визначена ринкова вартість транспортного засобу зменшена на суму, за яку позивачем реалізований третій особі транспортний засіб після страхового випадку, що становить 214 059,59 грн (403 123,00 грн - 189 066,41 грн).

Враховуючи те, що відповідачем виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 81 300,00 грн, то сума страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення, становить 132 759,59 грн (214 059,59 грн - 81 300,00 грн).

Відповідно, до перерахунку підлягають і заявлені позивачем суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, за результатом якого, колегія суддів Вищого господарського суду України доходить висновку про присудження до стягнення 28883,39 грн пені, 48425,93 грн інфляційних втрат та 1516,73 грн 3 % річних за період з 13.02.2015 по 01.07.2015.

Враховуючи вказане, рішення та постанову слід змінити, частково їх скасувавши із прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 904/6229/15 скасувати в частині присудження до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" на користь Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш" 79872,72 грн страхового відшкодування, 17377,35 грн пені, 14528,60 грн інфляційних втрат, 912,52 грн 3 % річних.

У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

У решті рішення та постанову залишити без зміни.

Розподіл судових витрат здійснити наступним чином.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" на користь Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш" 4255,96 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства заводу "Павлоградхіммаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альянс" 2568,27 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 2872,77 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

М. Малетич

С. Могил