Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 912/1693/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Дунаєвської Н.Г.,Самусенко С.С. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду Кіровоградської області від 25 червня 2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2014 рокуу справі№ 912/1693/14господарського судуКіровоградської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 55 033 грн. 17 коп.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "АКБ "Новий" звернулося до господарського суду із позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 55033,17 грн. за кредитним договором №90707/01 від 21.09.2007, з яких 22916,36 грн. основної заборгованості, 22125,74 грн. прострочених відсотків, 9600 грн. простроченої комісії, 283,70 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 107,37 грн. пені за прострочену сплату комісії.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.06.2014 у справі №912/1693/14 (суддя Коротченко Л.С.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 (судді: Величко Н.Л. - головуючий, Іванов О.Г., Подобєд І.М.), позов задоволено повністю за доведеністю позовних вимог.

ФОП ОСОБА_4, не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не застосовано строк позовної давності. Відповідач стверджує, що вона не була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2014 у справі №912/1693/14 касаційну скаргу прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "АКБ "Новий" вважає її необґрунтованою, та просить залишити судові рішення без змін.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 24.11.2014 у зв'язку із закінченням проходження підготовки суддів Плюшка І.А., Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І. у Національній школі суддів України для розгляду справи №912/1693/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2007 між АКБ "Новий" як кредитором та ФОП ОСОБА_4 як позичальником укладено кредитний договір № 90707/01.

За п.1.1 договору кредитор надає позичальникові кредит у розмірі 50000,00 грн. з 21.09.2007 по 20.09.2009 шляхом перерахування коштів на поточний рахунок з ціллю поповнення обігових коштів. Погашення кредиту проводиться позичальником згідно графіку (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору. Термін повернення кредиту 20.09.2009.

Пунктом 1.2 договору встановлено плату за користування кредитом у розмірі 18 % річних, яка проводиться щомісячно не пізніше останнього робочого дні місяця.

Пунктом 1.3 сторони передбачили нарахування комісії за кредитне обслуговування у розмірі 0,3% від суми кредиту, вказаної в пункті 1.1 даного договору. Оплата комісії проводиться щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця.

Відповідно до пунктів 5.4, 5.5 договору за порушення термінів повернення кредиту, вказаних в п. 1.1, 1.5, 4.3 цього договору, відсотків і комісії, вказаних в п.1.3, 1.5, 4.3, позичальник зобов'язується сплатити кредиторові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від неповерненої в строк суми кредиту, відсотків і комісії за кожен день прострочення.

Також встановлено, що сторонами підписано розрахунок погашення заборгованості перед банком по програмі мікрокредитування приватних підприємців, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальникові кредитні кошти в сумі 50000,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок №20637510224601.

Проте відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту виконав не належним чином, частково погасивши кредитну заборгованість, у зв'язку з чим у останнього виник перед банком борг - 22916,36 грн. основної заборгованості, 22125,74 грн. заборгованості по сплаті відсотків за період з 21.09.2007 по 12.05.2014, 9600,00 грн. заборгованість по сплаті комісії за період з 21.09.2007 по 30.04.2014.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки судами встановлено, що відповідачем порушено умови договору щодо повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом, комісії, рішення щодо задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Доводи скаржника щодо пропуску позивачем строку позовної давності та неналежного повідомлення його про розгляд справи у суді першої інстанції спростовано апеляційним господарським судом.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що при розгляді справи судом першої інстанції до винесення рішення суду відповідач не заявляв про сплив позовної давності.

За абзацом 2 пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Так, апеляційною інстанцією встановлено, що суд першої інстанції повідомляв відповідача про розгляд справи за адресою, яка зазначена в кредитному договорі, свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.06.2014 - АДРЕСА_1. Зазначена кореспонденція повернута суду поштовим відділенням у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, за п.4.6 договору у випадку, якщо позичальником змінена юридична адреса, він зобов'язаний повідомити про це кредитора письмово не пізніше як за три дні з моменту настання однієї з перерахованих обставин.

У п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, апеляційною інстанцією правильно визначено за встановленими обставинами, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та що строк позовної давності в даному випадку не підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 912/1693/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко