ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 907/323/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач)суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Закарпатської областіна постановувід 19.08.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 907/323/15господарського суду Закарпатської областіза позовомЗаступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Іршавської районної державної адміністраціїдо1. Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради; 2. Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_4провизнання недійним Договору оренди нерухомого майна № 235 від 07.05.2013, зобов'язання ФОП ОСОБА_4 звільнити вбудоване нежитлове приміщення, площею 97,45 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є предметом Договору оренди нерухомого майна № 235 від 07.05.2013

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1,2: від прокуратури:не з'явились не з'явились ОСОБА_5 (прокурор відділу Генеральної прокуратури України)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Закарпатської області (суддя Якимчук Л.М.) від 14.05.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Данко Л.С., судді - Галушко Н.А., Орищин Г.В.) від 19.08.2015, у справі № 907/323/15 в позові відмовлено повністю; стягнуто з Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації в доход Державного бюджету України 2 436,00 грн судового збору.

В касаційній скарзі Заступник прокурора Закарпатської області просить скасувати ухвалені по справі судові акти, позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.129 Конституції України, ст.42, п.3 ч.1 ст.84, ст.105 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурор Іршавського району звернувся з позовом до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Відділу освіти Іршавської районної державної адміністрації до відповідача-1 - Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради, відповідача-2 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, про визнання недійсним договору оренди та звільнення займаного приміщення. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що спірний договір укладено в порушення п.5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки майно, яке перебуває у володінні закладу освіти для організації навчального процесу, передане в оренду особі, не задіяній у освітній діяльності.

Судами встановлено таке.

На підставі рішення Іршавської районної ради, тринадцятої сесії шостого скликання, №342 від 23.04.2013 "Про передачу в оренду нежилих приміщень в будівлях спільної власності територіальних громад сіл, міста району" СПД-ФО ОСОБА_4 (відповідач-2 - по справі) передано в оренду вбудоване нежитлове приміщення Довжанської загальноосвітньої школи (далі за текстом - ЗОШ) І-ІІІ ступенів, загальною площею 97,45 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Відділу освіти районної державної адміністрації, з метою реалізації непродовольчих товарів підакцизної групи, строком на 2 роки 11 місяців (п.3 рішення, а.с.131-132, 145-146).

07.05.2013 між Відділом управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради (Орендодавець - за договором, відповідач-1 у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_4 (Орендар - за договором, відповідач-2 у справі) на підставі рішення Іршавської районної ради від 23.04.2013 №342 укладено Договір №235 оренди приміщень, частини будівель та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, міста, району (надалі - Договір) (а.с.17-20, 73-76).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування окреме індивідуально визначене майно вбудоване нежитлове приміщення, площею 97,45 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 будівлі Довжанської загальноосвітньої школи, І-ІІІ ступенів, що знаходиться на балансі Відділу освіти районної державної адміністрації, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 78 097,00 грн.

Майно передається в оренду з метою реалізації непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи (п.1.2. Договору).

Згідно п.2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта передачі майна.

07.05.2013 згідно з Актом приймання-передачі майна в оренду (Додаток №1 до договору оренди №235 від 07.05.2013) (а.с.21), Орендодавець передав, а Орендар прийняв відповідно до умов Договору оренди №235 від 07.05.2013 в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення будівлі Довжанської ЗОШ І-ІІІ ступенів (майно), площею 97,45 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 яке перебуває на балансі відділу освіти районної державної адміністрації в доброму стані.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається районна рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Фактичне користування орендарем предметом договору підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.05.2013.

Орендоване приміщення є спільною власністю територіальних громад сіл, міста району - Іршавської районної ради, на підставі рішення Виконавчого комітету Довжанської сільської ради № 124 від 29.11.2011, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ОСОБА_8 (а.с.24), а також зазначено у п.2.2 спірного договору.

В матеріалах справи є наявним Статут Довжанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Іршавської районної ради Закарпатської області, державна реєстрація якого проведена у встановленому законом порядку (а.с.33-46).

Як вбачається з пункту 1.1 Статуту Довжанська загальноосвітня школа, І-ІІІ ступенів, Іршавської районної ради Закарпатської області, знаходиться у спільній (комунальній) власності територіальних громад сіл, міста, району.

Відповідно до п.1.5. цього Статуту засновником навчального закладу і власником приміщень, будівель, споруд, які є в користуванні навчального закладу, є Іршавська районна рада, а органом управління - Управління освіти, молоді та спорту Іршавської районної адміністрації.

Спірне приміщення використовується СПД-ФО ОСОБА_4 згідно умов Договору під реалізацію непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди виходили із того, що передача в оренду тимчасово вільних цокольних приміщень підвального поверху, які не пов'язані із навчальним та науковим процесом, діючим законодавством не заборонена. Апеляційний суд виходив також із того, що прокурором заявлено позов в інтересах неналежного позивача, який не є ані власником, ані розпорядником спірного майна.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно із ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відповідно до п.2 статті 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.08.2010 №796 до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Як встановлено судами, передане в оренду приміщення по АДРЕСА_1 знаходиться у об'єкті освіти, яким є Довжанська загальноосвітня школа, І-ІІІ ступенів, отже за статусом є державним навчальним закладом, який законом в цілому заборонено використовувати не за призначенням.

З огляду на викладені положення законодавства загальноосвітній державний заклад може надавати платні послуги по передачі в оренду приміщень виключно з метою досягнення передбачених у статті 5 Закону України "Про загальну середню освіту" завдань, якими є виховання громадянина України; формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду; виконання вимог Державного стандарту загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої освіти і трудової діяльності; виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина; реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй; виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_7 використовує приміщення під реалізацію непродовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, що не є здійсненням освітньої діяльності з метою досягнення вищенаведених у ст.5 Закону України "Про загальну середню освіту" завдань.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відповідність спірного Договору оренди вимогам чинного законодавства.

Стосовно висновку апеляційного суду щодо пред'явлення прокурором позову в інтересах неналежного відповідача, то касаційна інстанція не погоджується з таким, оскільки виходить із того, що прокурором пред'явлено позов не на захист інтересів прав власника майна, а в у сфері освітньої діяльності з метою забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері освіти, яка є пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства (ч.1 ст.4 Закону України "Про освіту").

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у зв'язку із визнанням недійсним Договору оренди нерухомого майна №235 від 07.05.2013 відповідач-2 зобов'язаний звільнити приміщення, що є предметом вказаного договору.

Відповідно до ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Таким чином, враховуючи, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судами першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак вказаним обставинам судами попередніх інстанцій була дана неправильна юридична оцінка, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі заступника прокурора Львівської області, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, п.2 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2015у справі №907/323/15 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №235 від 07.05.2013, укладений між Відділом управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою (Приватним підприємцем) ОСОБА_4 щодо надання в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного майна - вбудованого нежитлового приміщення, площею 97,45 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 78097,00 грн.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу (Приватного підприємця) ОСОБА_4, що діє на підставі виписки з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №212830, виданої 23.10.2012, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, інд.код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Іршавським РВ УМВС України в Закарпатській області 14.02.1997, звільнити вбудоване нежитлове приміщення, площею 97,45 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 78097,00 грн, яке є предметом договору оренди нерухомого майна №235 від 07.05.2013.

Стягнути з Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста району виконавчого апарату Іршавської районної ради (90100, м. Іршава, вул. Шкільна, 7) в доход бюджету 1644,30 грн (одну тисячу шістсот сорок чотири грн тридцять коп.) судового збору.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_4 (діє на підставі виписки з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №212830, виданої 23.10.2012, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, інд.код НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Іршавським РВ УМВС України в Закарпатській області 14.02.1997) в доход бюджету 4 932,90 грн (чотири тисячі дев'ятьсот тридцять дві грн дев'яносто коп.) судового збору.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

І.Ходаківська