Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 5011-75/9989-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивача Клюй О.О., дов. від 16.04.14відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) 2) Самойленко М.В., дов. від 31.12.13Генеральної прокуратури УкраїниБоднарчук В.М., посв. №023013 від 22.11.13розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної фінансової інспекції Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.13у справі№5011-75/9989-2012 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністраціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:1.Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області 2. Державна фінансова інспекція Українипростягнення безпідставно одержаних коштів в сумі 120 454,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж" про стягнення коштів у сумі 120454,80 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що перевіркою Державної фінансової інспекції України встановлено завищення відповідачем вартості виконаних підрядних робіт за договором підряду про закупівлю робіт за державні кошти.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2013 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 (судді: Дикунська С.Я. - головуючий, Алданова С.О., Коршун Н.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що факт завищення вартості робіт матеріалами справи не підтверджено, роботи прийняті без зауважень та оплачені позивачем у повному обсязі. Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 525, 526, 627, 629, 632, 837, 844, 1212 Цивільного кодексу України, статей 189, 317 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 1212 Цивільного кодексу України. Заявник вважає, що судами не були досліджені усі обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Серед іншого, заявник зазначає, що факт завищення вартості виконаних підрядних робіт встановлено актом ревізії.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, присутніх у судових засіданнях, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж" 120454,80 грн. безпідставно отриманих відповідачем шляхом завищення вартості робіт за договором підряду, що встановлено актом ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 25.11.2010 між Головним управлінням житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Термобудмонтаж" (виконавець) було укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання в рамках реалізації Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки № 41-11. Згідно з пунктом 1.1 договору виконавець зобов'язується у 2010 році виконати замовникові роботи з реконструкції та технічного переоснащення систем теплопостачання згідно з додатками 3, 4, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи. Виконавець повинен виконати роботи, передбачені цим договором, у відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами (розділ ІІ договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна договору становить 2855010,00 грн з урахуванням 1,875 % на утримання Служби технічного нагляду згідно ДБН 1.1-1-2000 від суми глав 1- 9 кошторисної вартості об'єкта. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.2 договору). Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником виконаних робіт на підставі актів виконаних робіт (форми № КБ-2в, № КБ-3), складених за кошторисними нормативами, по мірі надходження коштів з державного бюджету.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 628 Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За приписами статті 843 Кодексу у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).

Дослідивши матеріали справи, господарські суди установили, що зобов'язання, які виникли між сторонами на підставі договору №41-11 від 25.11.2010 були виконані сторонами належним чином. Зокрема, судами установлено, що відповідачем виконано всі роботи за договором, що підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) за грудень 2010 року №1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2010 року, які підписано сторонами без заперечень. 28.12.2010 роботи були оплачені замовником у повному обсязі, що сторонами не заперечується. При цьому судами установлено, що підрядник повідомляв замовника робіт про здороження матеріалів та обладнання, одночасно зазначав, що дотримується своєї тендерної пропозиції й ціна договору не збільшиться.

Ураховано судами і те, що інших доказів, аніж акт ревізії, в підтвердження позовних вимог позивачем не надано.

Наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави унормовано Главою 83 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до частини 3 статті 1212 названого Кодексу положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, кошти, які прокурор просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за виконані роботи за договором №41-11 від 25.11.2010, а відтак спірні кошти набуто за наявності правової підстави, яка не відпала, а тому не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.10.13 у справі №5011-75/9989-2012 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко