Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 909/653/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського судувід16.02.2015за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі№909/653/13Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"простягнення суми

за участю

- позивача:Єршова С.В. (довіреність від 18.04.2014р.)- відповідача:Нищей Н.Ю. (довіреність від 19.06.2014р.),

В С Т А Н О В И В:

На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 про стягнення з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - боржник) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - стягувач) заборгованості, пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, 15.07.2013 було видано наказ №867, який пред'явлено до виконання до відповідного підрозділу Державної виконавчої служби України.

Позивач в листопаді 2014 року подав до Господарського суду Івано-Франківської області скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - ВДВС), де просив визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови від 23.10.2014 про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13; визнати незаконною та скасувати постанову від 23.10.2014 про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13; зобов'язати ВДВС поновити виконавче провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13.

Вимоги обґрунтовані тим, що ВДВС неправильно застосував положення п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 у справі №1-26/2012, незаконно зупинив виконавче провадження, хоча зупиненню згідно названих вище нормативних актів підлягало виконавче провадження лише щодо стягнення заборгованості, що підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату - до 01.01.2013, в той час коли заборгованість відповідача з пенею, трьома відсоткам річних, інфляційними втратами у стягнутому розмірі на вказану дату не підтверджена.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 (суддя Цюх Г.З.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., Бойко С.М., Бонк Т.Б.), в задоволенні скарги відмовлено.

В касаційній скарзі стягувач просить скасувати вказані вище ухвалу та постанову і прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального права і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу боржник просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вона є законною і обґрунтованою.

Представник ВДВС у письмовому клопотанні просив відкласти розгляд касаційної скарги посилаючись на неможливість своєї участі при її розгляді, однак клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 1118 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом другим частини першої статті 107 цього Кодексу, тобто на ухвалу місцевого господарського суду після її перегляду в апеляційному порядку та постанову апеляційного господарського суду, ухвалену за результатами апеляційного розгляду, а згідно частині першій статті 106 вказаного Кодексу це судові рішення про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби (п.21), розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.

Ухвалу про прийняття касаційної скарги у даній справі до провадження постановлено 07.04.2015, отже останнім днем процесуального строку розгляду касаційної скарги є 22.04.2015, що унеможливлює відкладення її розгляду, а відтак і унеможливлює задоволення вказаного клопотання, тому правових підстав для його задоволення немає.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 позов стягувача задоволено, присуджено до стягнення на користь останнього з боржника 15131242,49 грн. основного боргу, 680074,76 грн. пені, 136014,95 грн. інфляційних, 41074,33 грн. 3% річних та 68820 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вказана заборгованість виникла внаслідок порушення умов договору №12-373-БО купівлі-продажу природного газу, оскільки боржник не здійснив оплату коштів за отриманий природний газ.

На виконання цього рішення суду 15.07.2013 видано наказ за №867.

Судами також встановлено, що боржник має статус підприємства паливно-енергетичного комплексу та внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Наказом Міністерства палива та енергетики України №568 від 10.11.2005 затверджено Перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Товариство вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.10.2014 зупинено виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу господарського суду до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на підставі п.15 ч.1 ст.37, ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись із такими діями та постановою державного виконавця про зупинення виконавчого провадження, стягувач звернувся до місцевого господарського суду із вказаною вище скаргою.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, якою у задоволенні скарги було відмовлено, суд апеляційної інстанції виходив із того, що: сума заборгованості боржника, що виникла внаслідок порушення умов договору №12-373-БО купівлі-продажу природного газу, та яка присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2013 у справі №909/653/13, підпадає під визначення заборгованості, передбаченої п.1.4 ст.1 Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» та не підпадає під види заборгованості, передбачені п.3.7 ст.3 вказаного Закону, у зв'язку із стягненням яких виконавче провадження не зупиняється; достатньою та необхідною умовою для зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів незалежно від дати виникнення боргу, є факт внесення підприємства до відповідного Реєстру. Відтак цей суд дійшов до висновку про те, що твердження скаржника про те, що оскільки сума заборгованості, присуджена до стягнення за рішенням суду у даній справі, не підтверджена учасниками розрахунків станом на 01.01.2013, а тому не підпадає під визначення заборгованості, не дають підстав для задоволення скарги.

Отже виходячи із правової природи заборгованості, присудженої до стягнення рішенням господарського суду, та підтвердженого факту включення боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про правомірність дій державного виконавця Відділу ПВР ДВС України щодо винесення на підставі п.15 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» постанови від 23.10.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області №867 від 15.07.2013 року, та відсутністю підстав для визнання незаконної вказаної постанови.

Однак такі висновки судів є незаконними виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно з ч.3 ст.1212 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Вказаному положенню законодавства Конституційним Судом України було дано офіційне тлумачення в рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 у справі №1-26/2012.

Так у названому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23 червня 2005 року N 2711-IV з наступними змінами, треба розуміти так, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Отже, внесення юридичної особи до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є самодостатньою підставою для зупинення виконавчого провадження. Для застосування п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" обставини внесення до Реєстру повинні поєднуватись з характеристикою заборгованості боржника у виконавчому провадженні, що передбачена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", така заборгованість має бути визначена за цим Законом.

Метою Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (далі - Закон N 2711-IV) є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості (преамбула вказаного Закону).

Частиною 2 статті 2 Закону N 2711-IV чітко визначено, що його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону N 2711-IV до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону N 2711-IV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні Закону N 2711-IV, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 606-XIV) щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження, про що безпосередньо вказано у п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче впровадження".

Згідно пункту 3.1. Закону N 2711-IV для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно підпункту 3.2.1. цього Закону для внесення до Реєстру підприємство паливно-енергетичного комплексу протягом одного місяця з дня набрання чинності цією статтею подає до розрахункового центру підтверджувальні документи, у тому числі: копію рішення органу управління підприємства щодо участі у процедурі погашення заборгованості; копію установчих документів; копії наявних ліцензій; копію балансу підприємства та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; довідку, складену підприємством у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період. Підтверджувальні документи підписуються або засвідчуються уповноваженою особою підприємства. Повноваження особи, яка подає підтверджувальні документи, встановлюються відповідно до вимог законодавства. Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у підтверджувальних документах, несуть учасники розрахунків.

Однак згідно пункту 1.4 статті 1 Закону N 2711-IV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату.

Положеннями пункту 1.8 статті 1 Закону N 2711-IV визначено, що розрахункова дата - це дата фіксації учасниками розрахунків сум кредиторської та дебіторської заборгованостей, що належать до погашення з використанням передбачених цим Законом механізмів. Розрахунковою датою встановлюється 1 січня 2013 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 1 липня 2011 року.

З приписів наведених норм права вбачається, що обов'язковою умовою застосування до відповідача передбачених Законом N 2711-IV процедур та, відповідно, застосування п. 15 ст. 34 Закону України "Про виконавче впровадження" щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження, є необхідним фіксація учасниками розрахунків сум заборгованості, визначеної у наказі господарського суду, примусове стягнення за яким було зупинено, у відповідності із наведеними положеннями Закону N 2711-IV, та підтвердження цієї суми учасниками розрахунків на розрахункову дату.

Отже висновки судів попередніх інстанцій про те, що не підтвердження учасниками розрахунків станом на 01.01.2013 суми заборгованості, присудженої до стягнення за вказаним рішенням суду, не впиває на правомірність зупинення виконавчого провадження, є незаконними.

За вказаних обставин оскільки, як вбачається із встановлених судами обставин справи, така заборгованість учасником розрахунків на розрахункову дату не підтверджена, враховуючи що по справі не вимагається збирання нових або дослідження зібраних доказів, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення прийняти нове.

Частиною четвертою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Частиною шостою вказаної статті визначено, що якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, з ВДВС на користь стягувача підлягають стягненню сплачені суми судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.2, 11110 ч.1, 11111, 1212 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 у справі Господарського суду Івано-Франківської області №909/653/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задовольнити.

Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 23.10.2014 про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13.

Визнати незаконною та скасувати постанову від 23.10.2014 про зупинення виконавчого провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України поновити виконавче провадження ВП №39527923 з виконання наказу №867 Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2013 у справі №909/653/13.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1218 (тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити Господарського суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський