ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 5011-2/13783-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М. Воліка І.М. (доповідача), Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги1) Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", 2) Асоціації українських банків в особі Третейського суду при Асоціації Українських банків,на ухвалувід 15.08.2013господарського суду міста Києва та на постанову від 10.02.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 5011-2/13783-2012господарського суду міста Києва за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"провидачу виконавчого документа на рішення третейського судуу третейській справі за позовом № 310/12 Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали"третя особа Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд"прозвернення стягнення на предмет іпотекиВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаНовиков О.Є. (дов. від 17.12.213 № 08.42-186/84-3254); Степанюк Д.О. (дов. від 04.12.2013 № б/н);відповідачаСлесарчук О.П. (дов. від 12.04.2014 № б/н);третьої особине з'явились;скаржникаЖуков А.М.(дов. від 22.10.2012 № 26);Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 10.04.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя -- Демидова А.М., судді - Волік І.М., Кролевець О.А.

В слуханні справи оголошувалась перерва з 15.04.2014 до 22.04.2014

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до господарського суду із заявою про видачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 11.07.2012 по справі № 310/12 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестжитлобуд" (ТОВ "Інвестжитлобуд") про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-2/13783-2012 (суддя Домнічева О.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 (колегія суддів: Авдеєв П.В. - головуючий, судді - Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.), заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11.07.2012 у справі № 310/12, що розглядалася третейським судом у складі: третейський суддя - В.М. Ярошовець, - задоволено; видано наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11.07.2012 у справі № 310/12; присуджено до стягнення з ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 1609,50 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 у справі № 5011-2/13783-2012, касаційну скаргу ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2012 та ухвалу господарського суду міста Києва від 23.10.2012 у справі № 5011-2/13783-2012 скасовано; справу № 5011-2/13783-2012 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2013 у справі №5011-2/13783-2012 (суддя Сташків Р.Б.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 (колегія суддів: Новиков М.М. - головуючий, судді - Зубець Л.П., Мартюк А.І.), відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 11.07.2012 у справі № 310/12.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норм матеріального та процесуального права, оскільки з урахувавнням положень Закону України "Про третейські суди" та Закону України "Про іпотеку" надано невірну правову оцінку правовідносинам сторін, які склалися з задоволення грошової вимоги банку за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який буде реалізовано в процесі примусового виконання судового рішення, тобто вирішуючи третейський спір, судом не було вирішено питання про перехід права власності на нерухоме майно, і зазначене, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Також, з касаційною скаргою звернулася особа, яка не брала участі у справі - Асоціація українських банків в особі Третейського суду при Асоціації українських банків з посиланням на те, що господарськими судами вирішено питання про права скаржника без залучення його до участі у розгляді справи, а тому просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014, з пістав порушення норм процесуального та матеріального права, і прийняти нове рішення про задоволення заяви банку про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.

Крім цього, Третейський суд при Асоціації українських банків у додаткових поясненнях до касаційної скарги зауважив, що приймаючи рішення у третейській справі № 310/12 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", за участю третьої особи - ТОВ "Інвестжитлобуд" про звернення стягнення на предмет іпотеки, третейський суд з урахуванням пункту 7 частини 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", в редакції Закону України № 1076-VІ від 05.03.2009, розглянув справу в межах своєї компетенції, оскільки вимоги кредитора до майнового поручмителя є грошовими вимогами. Водночас, розглядаючи даний третейський спір судом враховано висновки викладені у господарських справах № 3/196 та № 5011-2/11885-2012, в яких господарськи суди зробили висновки, що стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно не відноситься до категорії спорів щодо нерухомого майна.

Відповідач - ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали" у запереченні на касаційну скаргу позивача просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, скаржника та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що заявник ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до господарського суду з заявою про видачу наказу на виконання рішення третейського суду, яким задоволено грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення кредитної заборгованості у сумі 2 852 024,93 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №730/008-ОК2С/1 від 06.03.2008 - нерухоме майно, що належить на праві власності - ТОВ "Городоцький завод "Будматеріали", а саме: прохідну, загальною площею 100 кв.м.; будівлю цегельного заводу, загальною площею 3202,6 кв.м.; трансформаторну підстанцію, загальною площею 11,5 кв.м., що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 88, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, з початковою ціною реалізації, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В силу приписів ст. 1227 ГПК України, питання видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається господарським судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення третейського суду подається до господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

Відповідно до частини 3 та 4 ст.1229 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 12210 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди", який кореспондується з пунктом 2 частини 1 ст.12210 ГПК України, компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Таким чином, прийняття третейським судом рішення у справі, яка не підвідомча третейському суду відповідно до закону, є підставою для відмови у видачі виконавчого документа на виконання такого рішення.

У пункті 11 частини 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

За встановленого та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішенням третейського суду від 11.07.2012 по справі № 310/12 звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно.

Водночас, положеннями частини 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, у рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008 визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

У листі Верховного Суду України від 11.02.2009 "Практика застосування судами Закону України "Про третейські суд" зазначено, що якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується "судом", "у судовому порядку", "на підставі рішення суду" тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що нормами спеціального Закону України "Про іпотеку", не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення третейського суду, а отже зазначені спори підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

Таким чином, рішення третейського суду на виконання якого позивач просить видати виконавчий документ, прийнято у справі, що не підвідомча третейському суду відповідно до закону, а зазначене відповідно до пункту 2 частини 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди", пункту 2 частини 1 ст.12210 ГПК України, є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарський суди повно встановили обставини даної справи, дали їм вірну юридичну оцінку та правильно застосували норми матеріального права.

При цьому судом касаційної інстанції відхиляються посилання скаржника на ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.10.2011 у справі № 3/196 (залишену без змін судами вищих інстанцій), якою припинення провадження у справі з підстави, що між сторонами спору існує третейське застереження, з огляду на положення ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та пункту 11 частини 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", яким визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Щодо касаційної скарги Третейського суду при Асоціації українських банків, яку подано на підставі ст. 107 ГПК України, то колегія суддів вважає, що скаржник не є особою, права якої порушено судовими рішеннями попередніх інстанцій, а тому дійшов висновку про необхідність припинення касаційного провадження, виходячи з наступного.

Так, з правового аналізу норми на підставі якої скаржником подано касаційну скаргу, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, в порядку передбаченому ст. 107 ГПК України, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків особи, яка його оскаржує, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. При цьому рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як вбачається з оскаржуваних судових актів скаржник не є стороною у спірних правовідносинах, і ухвалене рішення ніяким чином не впливає на права та обов'язки Третейського суду при Асоціації українських банків, та не порушує цивільні права та законні інтереси скаржника.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне припинити касаційне провадження за касаційною скаргою Третейського суду при Асоціації українських банків на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у даному випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 63 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 ГПК України".

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції, а отже і задоволення касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Касаційне провадження за касаційною скаргою Асоціації українських банків в особі Третейського суду при Асоціації Українських банків - припинити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.08.2013 у справі № 5011-2/13783-2012 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

О.А. Кролевець