Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 917/1590/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2015 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015

зі справи № 917/1590/14

за позовом Товариства

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (далі - Підприємство),

про стягнення 40 404 355,32 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'яв.,

відповідача - Книша М.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано (з урахуванням подальших змін розміру позовних вимог) про стягнення коштів у сумі 40 404 355,32 грн., з яких: 30 057 120,06 грн. основного боргу; 3 172 670,78 грн. пені; 1 250 654,71 грн. - 3 % річних; 5 923 909,77 грн. інфляційних нарахувань.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського Полтавської області від 09.12.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015:

- позов задоволено частково;

- з Підприємства стягнуто на користь Товариства 316 527,90 грн. пені, 1 248 0002,83 грн. - 3% річних, інфляційні нарахування у сумі 5 596 968,63 грн., а також 72 470,49 грн. судового збору;

- у стягненні пені в сумі 2 856 142,88 грн., 3% річних у сумі 2 651,88 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 326 941,14 грн. відмовлено;

- у частині стягнення 30 057 120,06 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 згадані рішення і постанову скасовано в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, а справу в цій частині передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.08.2015 (суддя Кульбако М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 (колегія суддів у складі: Хачатрян В.С. - головуючий, Тихий П.В., Шепітько І.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням господарськими судами вимог статті 617 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України, статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та помилковість, і просить оскаржувані рішення і постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

25.09.2013 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) укладено договір № 75-ТЕ(Р)-24 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір № 75-ТЕ(Р)-24), відповідно до якого:

- продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1);

- продавець передає покупцеві у вересні 2013 року газ в обсязі 62 831 210 тис. куб. м, спожитий покупцем у період січень-серпень 2013 року (пункт 2.1);

- оплата за газ, що передається згідно з пунктом 2.1 Договору № 75-ТЕ(Р)-24, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з дати підписання акта приймання - передачі газу, зазначеного у пункті 3.3 цього договору (пункт 6.1);

- у разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору № 75-ТЕ(Р)-24 покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 7.2);

- цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині поставки газу до 30.09.2013 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1).

Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав, поставив відповідачу протягом січня-серпня 2013 року природний газ в обсязі 62831,21 тис.куб.м на суму 82 258 620,18 грн. про що свідчить акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2013.

За поставлений природний газ відповідач розрахувався таким чином: 25 000 000 грн. - власними коштами до спливу граничного терміну оплати (до 03.10.2013); 62 274,73 грн. власними коштами 11.02.2014; 2 634 824,44 грн. відшкодування заборгованості з різниці в тарифах з державного бюджету України 01.04.2014 згідно з договором про проведення взаєморозрахунків від 11.02.2014 № 77/30; 2 779 185 грн. відшкодування заборгованості з різниці в тарифах з державного бюджету України 27.05.2014 згідно з договором про проведення взаєморозрахунків від 10.04.2014 № 281/30; 21 725 215,95 грн. відшкодування пільг і субсидій з державного бюджету України (з 30.10.2013 по 27.08.2014); 30 057 120,06 грн. відшкодування заборгованості з різниці в тарифах з державного бюджету України 15.10.2014 на підставі договору про проведення взаєморозрахунків.

Суми пені, 3 % річних та "інфляційні" нараховані позивачем на прострочені грошові зобов'язання в сумі 57 258 930,18 грн. (82 258 620,18 грн. - 25 000 000 грн.) за різницею нарахованої суми зобов'язань з сумами оплат, які здійснені відповідачем власними коштами до настання граничного терміну сплати за договором (до 03.10.2013).

Погашення зобов'язання в сумі 57 258 930,18 грн. проводилося відповідачем за рахунок коштів, що виділялися з державного бюджету України на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася та постачалася населенню, та на відшкодування пільг і субсидій, які надаються державою споживачам на оплату послуг Підприємства.

5 434 009,44 грн. перераховано Підприємством на користь Товариства платежами в розмірі 2 634 824,44 грн. - 01.04.2014 та 2 799 185,00 грн. - 27.05.2014.

Дані оплати здійснені на підставі договорів "Про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Остаточний розрахунок за договором за поставлений природний газ у сумі 30 057 120,06 грн. відповідачем проведено 15.10.2014 на підставі договору "Про організацію взаєморозрахунків" (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік") від 02.10.2014 № 569/30, укладеного Товариством та Підприємством разом з Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації (далі - Договір № 569/30).

Предметом Договору № 569/30 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

У зв'язку з укладенням Договору № 569/30 змінено порядок і строк виконання грошового зобов'язання за Договором № 75-ТЕ(Р)-24.

Пунктом 15 Договору № 569/30 сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

На підставі даного договору Підприємством було сплачено Товариству грошові кошти в сумі 30 057 120,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.10.2014 № 8.

Таким чином, договори про організацію взаєморозрахунків у повному обсязі підтверджують, що заборгованість за Договором № 75-ТЕ(Р)-24 в сумі 2 634 824,44 грн., 2 799 185 грн. та 30 057 120,06 грн., яка була предметом розгляду в судовій справі № 917/1590/14, на яку позивачем нараховані спірні суми, є виключно заборгованістю бюджету з різниці в тарифах за 2013 рік, а тому вина Підприємства у виникненні цієї заборгованості повністю відсутня.

Відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 21 725 215,95 грн. за рахунок відшкодування пільг і субсидій з державного бюджету України з 30.10.2013 по 27.08.2014 за такими платежами: 20.10.2013 - 7 742 602,66 грн.; 22.11.2013 - 1687588,76 грн.; 21.02.2014 - 1 770 552,03 грн.; 26.03.2014 - 1 793 109,36 грн.; 17.04.2014 - 1 482 916,22 грн.; 26.05.2014 - 2 100 848,77 грн.; 25.06.2014 - 1 678 659,87 грн.; 23.07.2014 - 1 658 819,47 грн.; 27.08.2014 - 1 790 118,81 грн.

Підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, сторони дійшли згоди про зміну порядку і строків взаєморозрахунків за придбаний природний газ протягом періоду, в якому виникли спірні правовідносини, а тому відсутні правові підстави стверджувати про порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу, що передбачені Договором № 75-ТЕ(Р)-24, та притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення "інфляційних втрат", 3% річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за вказаним договором.

Матеріали справи не містять доказів здійснення оплати за природний газ поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Причиною подання касаційних скарг стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Підприємства "інфляційних втрат", 3% річних та пені.

Попередні судові інстанції з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши той факт, що проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до умов Договору № 75-ТЕ(Р)-24 здійснено Підприємством у порядку та строки, передбачені у договорах про організацію взаєморозрахунків, зокрема, Договором № 569/30, дійшли заснованого на законі висновку про відсутність як порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу, так і підстав для притягнення Підприємства до відповідальності у вигляді стягнення "інфляційних втрат", 3% річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором № 75-ТЕ(Р)-24.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Не може бути прийнято й посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", оскільки в ньому йдеться не про зменшення судом розміру відповідальності, а про невиконання судового рішення, винесеного на користь заявника.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 зі справи № 917/1590/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя Г. Прокопанич