Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.03.2016 року у справі №910/22728/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 910/22728/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Козир Т.П., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі№ 910/22728/15господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Златобанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім"простягнення 109 620 231 грн. 29 коп. за участю представників: від позивача: від відповідача: Модлінський Н.О., Андрюхін Д.В., Грінцов І.В.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Златобанк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Укртрансхім" про стягнення 109 620 231,29 грн., з яких: 3846244,44 доларів США заборгованості за кредитом, 2340000,00 грн. заборгованості за кредитом, 253211,11 доларів США процентів за користування кредитом в доларах США; 264131,51 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті; 13635825,59 грн. пені, 631606,41 грн. 3% від простроченої суми кредиту, 5000,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань щодо повернення отриманого кредиту та сплати відсотків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/22728/15 (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Укртрансхім" 3593899,80 доларів США заборгованості за кредитом, наданим в доларах США; 2340000,00 грн. заборгованості за кредитом, наданим в національній валюті; 264030,46 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті; 13635825,59 грн. пені, 631606,41 грн. 3% від простроченої суми кредиту, 5000,00 грн. штрафу.

Припинено провадження у справі в частині стягнення 252 344,64 доларів США заборгованості за кредитом, наданому в доларах США; 253211,11 доларів США процентів за користування кредитом в доларах США; 101,05 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано доведеністю неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив із того, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв`язку з чим зобов`язання відповідача частково припинилися на підставі ст.601 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (судді: Сітайло Л.Г.- головуючий, Пашкіна С.А., Баранець О.М.) змінено рішення місцевого господарського суду, викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що 13.05.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк". Положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено заборону на здійснення задоволення вимог кредиторів банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідації останнього, оскільки вчинення таких дій матиме наслідком порушення порядку погашення вимог кредиторів та норм зазначеного закону.

Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції ТОВ "Укртрансхім" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

У касаційній скарзі зазначається, що апеляційним господарським судом не враховано норми п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою встановлено випадки, в яких дозволяється зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації банку.

Також скаржник зазначає, що п.3.1.10 кредитного договору кредитору надано право на договірне списання коштів з будь-якого рахунку позичальника. Таке ж право передбачено п.п. 3.1.2 та 3.1.6 договору банківського вкладу, в т. ч. без отримання додаткової згоди відповідача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 у справі №910/22728/15 (судді: Самусенко С.С. - головуючий, Плюшко І.А., Татьков В.І.) касаційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 18.03.2016 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/22728/15 у зв`язку з відпусткою судді Татькова В.І.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.03.2016 у справі №910/22728/15 визначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Козир Т.П., Плюшко І.А.

Згідно вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.05.2013 між ПАТ "Златобанк" як банком та ТОВ "Укртрансхім" як позичальником укладено кредитний договір № 156/1/13-KLMV.

Відповідно до умов цього договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник - повернути кредит в повному обсязі, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші умови договору.

Судами встановлено, що в період дії договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 159059700,00 грн. та 20327329,81 доларів США.

Відповідач в свою чергу зобов`язання за договором в частині погашення кредиту належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.08.2015 заборгованість відповідача становить 3846244,44 доларів США - за кредитом, наданим в доларах США; 2340000,00 грн. - за кредитом, наданим в національній валюті; 253211,11 доларів США - за процентами за користування кредитом в доларах США; 264131,51 грн. - за процентами за користування кредитом в національній валюті.

Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 №310 у ПАТ "Златобанк" відкликано банківську ліцензію.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 №99 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" із зазначеної дати.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що під час розгляду справи відповідач звернувся до позивача із заявою №1019-2015/1 від 19.10.2015 про залік зустрічних однорідних вимог в рахунок коштів, які знаходяться на поточному рахунку відповідача в гривні №26005300001012, відкритому в ПАТ "Златобанк" відповідно до договору банківського рахунку №12-ЮР від 09.07.2008 (101,05 грн.) та на поточному рахунку відповідача в доларах США №260053000001012, відкритому в ПАТ "Златобанк" відповідно до договору банківського рахунку № 12-ЮР від 09.07.2008 (505 555,75 доларів США).

Згідно ст.601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку вважається таким, що настав.

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

За п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції Закону України від 16.07.2015 № 629-VIII, що діє з 12.08.2015), забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Місцевим господарським судом встановлено факт наявності між сторонами взаємних зустрічних однорідних (грошових) зобов`язань та факт направлення відповідачем заяви про залік зустрічних однорідних вимог, досліджено умови кредитного договору та встановлено, що обмеження, встановлені в абзаці 1 п.8 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на спірні правовідносини.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду про наявність законних підстав для припинення зобов`язань відповідача в частині 252 344,64 доларів США заборгованості за кредитом; 253211,11 доларів США процентів за користування кредитом в доларах США; 101,05 грн. процентів за користування кредитом в національній валюті на підставі ст.601 ЦК України.

Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині стягнення зарахованих сум на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, посилаючись на встановлену Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборону на здійснення задоволення вимог кредиторів банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог під час ліквідації, наведеного вище виключення в законі не врахував.

Доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" знайшли своє підтвердження при касаційному перегляді справи.

Врахувавши встановлений судами факт наявності заборгованості за кредитним договором, що не оспорюється відповідачем, місцевий господарський суд на підставі п.п. 2.1, 2.4, 2.5, 3.4.3, 3.4.4, 4.1, 4.3 кредитного договору, ч 1, ч. 2 ст. 530, ст.ст. 610, 611, ч.2 ст. 625 ЦК України дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Вищий господарський суд України погоджується із рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки воно відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга є обгрунтованою, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а законне рішення господарського суду першої інстанції - залишенню в силі.

За ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати постанову апеляційної інстанції повністю залишити в силі раніше прийняте рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Укртрансхім" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 910/22728/15 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 у справі №910/22728/15 залишити в силі.

Стягнути з ПАТ "Златобанк" на користь ТОВ "Укртрансхім" 87 696 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: Т. Козир

І. Плюшко