Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 916/1635/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 рокуу справі господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс", м. Київ в особі філії "Інфоксводоканал", м. ОдесадоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Одесапростягнення 2 944, 37 грн.

за участю представників

позивача: Горьова Н.М.,

відповідача: ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі за текстом - ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення 2 944, 37 грн. заборгованості за понадлімітний скид стічних вод.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2016 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" 2 944, 37 грн. боргу та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що факт перевищення щомісячних лімітів приймання стічних вод до системи водовідведення підтверджується звітами з водопостачання за січень 2014 року по листопад 2015 року, у зв'язку з чим позивачем за понадлімітні договірні об'єми стічних вод правомірно здійснено нарахування у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу відповідно до умов Договору, положень Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 року № 632, діючих тарифів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 22.08.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.12.2011 року ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (виробник) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5785/3 (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1.1 якого виробник надає послуги з подачі холодної питної води (далі - води) на об'єкти споживача, а також з прийому стоків холодного та гарячого водопостачання, які скидаються споживачем у систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів. Послуги з постачання холодної питної води надаються в межах встановлених об'ємів - 3 куб. м/міс, в межах нормативів якості по ДСанПін 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною". Послуги з приймання стоків холодного водопостачання надаються в межах встановлених об'ємів - 3 куб. м/міс, в межах показників якості, встановлених для споживача "Правилами приймання стічних вод".

Згідно з п. 1.2 Договору споживач своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційний мереж, споруд, пристроїв та приладів на них у відповідності з Правилами, переліченими в п. 2.1 Даного договору та діючого законодавства.

Відповідно до п. 2.1 Договору сторони зобов'язуються керуватись діючими нормативними актами і, зокрема, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - "Правила водокористування"), Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 року № 30 (далі - "Правила експлуатації"), Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 року № 632 (далі - "Правила приймання стічних вод"), технічними умовами у відповідності до ДСТУ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", іншими нормативними актами, прийнятими в установленому законом порядку.

За умовами п. п. 2.4.9, 2.4.15 Договору споживач зобов'язується: щомісяця, в установленій формі з 19 по останній робочий день місяця в письмовому вигляді надавати відомості про водокористування своїх об'єктів; своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно- очищених стоків та інші платежі, передбачені "Правилами водокористування" та "Правилами приймання стічних вод", та умовами даного Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору облік використаної питної води та скинутих стоків, а також споживання холодної води, що йде на гаряче водопостачання та водовідведення гарячої води, здійснюється за показниками приладів обліку води та стоків, які встановлені на об'єктах споживача.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок виробника.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що Договір діє з 02.12.2011 року по 31.12.2014 року в частині надання послуг водопостачання та водовідведення.

Договір в частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію.

В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення Договір діє до повного погашення заборгованості за даним Договором.

Додатком № 1 до Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 5785/3 від 02.12.2012 року затверджено дислокацію об'єктів, які користуються послугами водопостачання та водовідведення станом на 2011 рік, а саме: назва об'єкту - інтернет-клуб; місцезнаходження об'єкту: АДРЕСА_1; вид господарської діяльності - оренда.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується складеними відповідачем звітами з водопостачання за січень 2014 року (9 куб. м), за лютий 2014 року (10 куб. м), за березень 2014 року (9 куб. м), за квітень 2014 року (9 куб. м), за травень 2014 року (7 куб. м), за червень 2014 року (7 куб. м), за липень 2014 року (13 куб. м), за серпень 2014 року (10 куб. м), за вересень 2014 року (7 куб. м), за жовтень 2014 року (7 куб. м), за листопад 2014 року (8 куб. м), за лютий 2015 року (27 куб. м), за березень 2015 року (14 куб. м), за квітень 2015 року (11 куб. м), за червень 2015 року (21 куб. м), за вересень 2015 року (29 куб. м), за листопад 2015 року (18 куб. м).

За надані послуги з водопостачання та водовідведення відповідач сплачував вартість послуг в однократному розмірі встановленого у Договорі тарифу за скид стічних вод, що підтверджується довідкою про розрахунки з абонентом.

Разом з тим, 06.11.2015 року позивач листом за № 11086ВК-11 повідомив відповідача про необхідність сплати 2 944, 37 грн. за скид об'ємів стічних вод, які перевищують вказані у п. 1.1 Договору ліміти приймання стоків холодного водовідведення.

У відповідь відповідач, посилаючись на те, що Договір укладено з фізичною особою, а не з суб'єктом підприємницької діяльності, вказав на неправомірність нарахування вказаної суми, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за понадлімітний скид стічних вод, розрахованої у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 2.1 Договору сторони зобов'язались керуватись, зокрема, Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.06.2007 року № 632.

Відповідно до п. 4.2 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси у разі повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод місцевим Правилам приймання та умовам укладеного договору, підприємства сплачують за послуги водовідведення за тарифом, установленим згідно з чинним законодавством для відповідної категорії абонентів.

Обсяги стічних вод підприємств, які підлягають оплаті, визначають згідно з Правилами водокористування.

Понадлімітні обсяги стічних вод підприємств (не враховані договором), що надходять до міської каналізації, потребують додаткових витрат матеріальних та енергетичних ресурсів на їх транспортування та очищення. Порядком передбачена сплата збору за понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин у водойми у п'ятикратному розмірі.

Підприємства сплачують Водоканалу за скид об'ємів стічних вод, які перевищують указані в договорі, у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, відповідно до умов договору.

Підприємства, що здійснюють скид та не мають договору (або при закінченні строку його дії), сплачують Водоканалу в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод, відповідно до місцевих Правил приймання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Нарахування заборгованості за скид понадлімітних об'ємів стічних вод у розрахунковий період позивачем здійснено відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" від 13.09.2013 року № 152 (набула чинності з 01.10.2013 року) за тарифом на централізоване водовідведення для інших споживачів - 6, 01 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ); постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" від 13.06.2014 року № 657 (набула чинності з 01.07.2014 року) за тарифом на централізоване водовідведення - 3, 53 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ); постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 26.03.2015 року № 900 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" (набула чинності з 01.05.2015 року) за тарифом - 3, 69 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ), що за період з січня 2014 року по жовтень 2015 року становить 2 944, 97 грн.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, встановивши факт перевищення договірних лімітів приймання стічних вод до системи водовідведення позивача, з урахуванням вищенаведених нормативних положень, дійшли правомірних висновків щодо наявності правових підстав для стягнення 2 944, 37 грн. заборгованості за понадлімітний скид стічних вод.

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 5785/3 від 02.12.2011 року укладено ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" з суб'єктом підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_4, оскільки в п. 8 Договору зазначено, що споживачем за цим Договором є ФОП ОСОБА_4, а відповідно до Додатку № 1 до Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 5785/3 від 02.12.2011 року об'єктом водопостачання та водовідведення є інтернет-клуб з господарською діяльністю - оренда.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року у справі № 916/1635/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець