ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року Справа № 917/1345/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014у справі№ 917/1345/14 господарського суду Полтавської областіза позовомпублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"допублічного акціонерного товариства "Велика круча"простягнення 12291,10 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Борецька О.Л., дов. від 09.04.2014

від відповідача: Близнюк І.Ф., дов. від 15.01.2014

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Велика круча" про стягнення 11 148,79 грн заборгованості за поставлений природний газ, 398,26 грн пені, 128,29 грн трьох відсотків річних та 615,76 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач неналежним чином (не в повному обсязі та несвоєчасно) виконав договірні зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2014 (суддя Бунякіна Г.І.) у позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (колегія суддів у складі: Фомін В.О. - головуючий, Крестьянінов О.О., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2014 - без змін.

При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна сума заборгованості є сумою питомих виробничо-технологічних витрат природного газу, розрахованих позивачем відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу при укладенні договору на постачання природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 264 від 30.05.2003, а при укладенні договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 8-ПК-П від 03.01.2014 сторонами не було досягнуто згоди щодо врахування вказаної суми при обліку газу.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 03.01.2014 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством "Велика Круча" (споживач, відповідач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №8-ПК-П (далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачувати постачальнику вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору та додатку № 2 до договору договірний обсяг постачання природного газу споживачу протягом 2014 року склав 23,100 тис куб.м3, з розподілом вказаного обсягу по місяцях та кварталах.

Згідно з п. 2.6. договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.6. договору розрахунки за реалізований споживачу газ здійснюються за цінами (граничним рівнем цін), що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Оплата послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка 2 до договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2014. Договір діє в частині поставки газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за надані постачальником послуги з постачання газу - до повного виконання споживачем своїх зобов'язань за цим договором. ( п.10.1. договору)

Згідно з п. 10.3. договору додатки до договору: додаток № 1 "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання", додаток № 2 "Договірні обсяги постачання природного газу", додаток № 3 "Розрахунок питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу" є невід'ємними частинами договору.

Зазначений договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. При цьому з боку відповідача вказаний договір підписано із зауваженням, а саме: без урахування додатку № 3 до договору, яким передбачено розрахунок питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу. В свою чергу, додаток № 3 до договору також підписано відповідачем із зауваженням, згідно з яким відповідач не погодився з розрахунком питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та зазначив про проведення ним оплати за показниками лічильника.

За твердженням позивач ним на виконання умов договору на протязі січня - травня 2014 року поставлено відповідачу, а останнім прийнято природний газ на загальну суму 78987,17 грн, який був оплачений відповідачем лише частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 11 148,79 грн, стягнення якої є предметом спору у даній справі. При цьому, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірна сума заборгованості є вартістю питомих виробничо-технологічних витрат природного газу, розрахованих позивачем відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу при укладенні договору на постачання природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 264 від 30.05.2003.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача підстав для стягнення вказаних витрат з відповідача з огляду на недосягнення сторонами згоди під час укладення договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 8-ПК-П від 03.01.2014 щодо їх врахування при обліку газу.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного встановлення дійсних фактичних обставин у справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.1.2 договору, передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами в додатку № 1 до договору.

Згідно з п.3.2 договору, облік обсягів газу, що транспортується на умовах цього договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України № 618 від 27.12.2005 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 за № 67/11941.

Зазначені Правила були затверджені на виконання Указу Президента України від 14.04.2000 № 598 "Про Міністерство палива та енергетики України" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 № 1089 "Про Концепцію створення єдиної системи обліку природного газу" та регламентують взаємовідносини між суб'єктами господарювання під час передачі з газорозподільних мереж споживачу природного газу, у тому числі видобутого з газових і газоконденсатних родовищ, та нафтового газу, отриманого з нафтових родовищ.

Відповідно до п.5.17. цих Правил, у разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, витрати і втрати газу, які виникають на газопроводі та на його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу. Розрахунки цих втрат і витрат проводяться відповідно до Методик визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 №264 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 09.07.2003 за №570/7891 та за №571/7892.

Такі ж положення закріплені і в типовому договорі на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженим постановою НКРЕ № 1580 від 22.09.2011, якому відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" мають відповідати умови договору на постачання природного газу, укладеного між постачальником та споживачем природного газу.

В пункті 3.3. укладеного між сторонами у справі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №8-ПК-П від 03.01.2014, передбачені аналогічні обов'язкові умови типового договору, а саме встановлено, що кількість реалізованого газу споживачу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. У разі розташування вузлів обліку до межі балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати газу, які виникають від місця встановлення комерційного вузла обліку до точки балансового розмежування, віднімаються від загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку. У разі розташування вузлів обліку за межею балансової належності об'єктів споживача витрати і втрати газу, які виникають від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку, додаються до загального обсягу протранспортованого газу, визначеного за допомогою вузлів обліку. Витрати і втрати газу розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 570/7891, та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за № 571/7892, та оформлюються окремим додатком до договору.

Відповідно до розділу 4 зазначеної Методики, виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з'єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об'єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з'єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Пунктом 5.10. Методики зазначено, що під час розрахунку виробничо-технологічних втрат газу враховуються всі елементи системи газопостачання, через яку протранспортовано одержаний від постачальника газ. У разі розташування комерційного вузла обліку газу на території споживача, втрати газу, які виникають на газопроводі та його елементах від місця входу газопроводу на територію споживача або від точки балансового розмежування до місця встановлення комерційного вузла обліку газу, розраховуються відповідно до даної Методики, відносяться на рахунок споживача і додаються до об'єму газу, облікованого комерційним вузлом обліку газу.

Враховуючи наведенні положення Правил, Методики, типового договору та умов укладеного між сторонами у справі договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №8-ПК-П від 03.01.2014, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судам необхідно було з'ясувати обставини щодо розташування комерційного вузла обліку газу відповідача, тобто встановити де знаходиться такий вузол обліку: до межі балансової належності об'єктів відповідача, чи за межею балансової належності. У зв'язку з цим суди також не з'ясували чи правомірно були віднесені позивачем суми вартості виробничо-технологічних (нормованих) втрат газу до загального об'єму отриманого відповідачем газу.

Не встановивши наведені вище обставини, суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.1117 ГПК України).

Встановлення зазначених вище обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін у справі, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття відповідного рішення у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 у справі № 917/1345/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк