Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 910/2190/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановувід 21.05.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№910/2190/15-г господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"доДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 3912,90 грн.за участю представників:

позивача: Шикерипець Р.І., дов. від 29.12.2014 №2-264;

відповідача: Ковригін О.В., дов. від 26.12.2014 №5-у;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2015 (суддя А. Яковенко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (судді Ю Михальська, Б. Отрюх, А. Тищенко) позов про стягнення 3912,9 грн. задоволено частково, стягнуто з ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Укртрансгаз" заборгованість у розмірі 3 295,31 грн., з яких 2 430,71 грн. - основного боргу, 242,34 грн. - 3% річних та 622,26 грн. - інфляційних втрат - за Договором купівлі-продажу №246-К/259/11-К від 15.09.2011 та судові витрати у розмірі 1 538,64 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ДП "Укравтогаз" НАК "Нафтогаз України" - відповідач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 256-258,264,266,267,526 ЦК України. Висновки судів щодо початку перебігу строку позовної давності не відповідають дійсним обставинам справи. Як наслідок, судами необґрунтовано відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності. Крім того, в порушення вимог ст.ст. 34,43 ГПК України судами не було досліджено первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виникнення заявленої до стягнення заборгованості.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив позивача, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

15.09.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - Продавець, Позивач) та Дочірнім підприємством "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу №246-К/259/11-К (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити гуму регенеровану (далі - Продукція), відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторони погодили, що загальна сума Договору становить 2 430,71 грн., в т. ч. ПДВ - 405,12 грн. (п. 3.2. Договору).

Згідно з приписами п.п. 3.4.-3.5. Договору Продавець після поставки продукції та підписання сторонами відповідної видаткової накладної, виписує рахунок фактуру, у якому зазначається ціна поставленої продукції згідно зі специфікацією до цього Договору. Покупець здійснює 100% оплату вартості продукції протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначеного в розділі 10 Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що факт поставки продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін у день отримання продукції.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої згідно Договору продукції, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 430,71 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачу Продукцію, визначену специфікацією, згідно видаткової накладної №17/9/246-К від 27.09.2011 на загальну суму 2 430,71 грн.

Позивачем доказів надання Відповідачу рахунку-фактури на оплату поставленої продукції не подано.

Разом з цим, суди відзначили, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. (Даної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 37/405 від 29.09.2009).

Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Заборгованість Відповідача за поставлену Продукцію згідно вищенаведеної видаткової накладної становить 2 430,71 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Суди дійшли висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2 430,71 грн. за Договором купівлі-продажу №246-К/259/11-К є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої продукції 447,25 грн. - пені, 170,14 грн. - штрафу, 242,54 грн. - 3% річних, 622,26 грн. - інфляційних втрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судами встановлено наступне.

Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з перерахування коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії останнього є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 447,25 грн. за період з 03.10.2011 по 03.04.2012 за видатковою накладною №17/9/246-К від 27.09.2011 підлягають лише частковому задоволенню - за період з 04.10.2011 по 03.04.2012 і за розрахунком суду указана сума становить 442,39 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 4,86 грн. відмовлено.

З приводу стягнення штрафу у розмірі 170,14 грн., то суди дійшли висновку про правильність його нарахування Позивачем та про обґрунтованість даної вимоги, яка підлягає задоволенню.

Судами розглянуто вимоги про стягнення з Відповідача 242,54 грн. - 3% річних, 622,26 грн. інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням останнім виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку 3% річних з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, суди дійшли висновку, що законною та обґрунтованою до стягнення є сума у розмірі 242,34 грн. У задоволенні стягнення решти суми 3% річних у розмірі 0,20 грн. відмовлено.

Судами також задоволено вимогу позивача про стягнення 622,26 грн. інфляційних втрат.

Крім того, у матеріалах справи наявне клопотання Відповідача від 11.03.2015, відповідно до якого останній просить здійснити застосування строків позовної давності у порядку, передбаченому ст. 267 ЦК України.

Відповідач вважає, що строк позовної давності для звернення з даним позовом про сплату за поставлену Продукцію почався з 03.10.2011 і з урахуванням перебігу трирічного строку сплинув 03.10.2014.

Матеріали справи свідчать, що сторонами 30.09.2013, тобто в межах строку позовної давності, складено Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013 на загальну суму 1 091 584,19 грн., який включає борг за Договором в сумі 2 430,71 грн. Даний акт з боку Покупця (Відповідача) підписаний головним бухгалтером.

Такими діями відповідач фактично визнав за собою борг, який позивач просить стягнути у даному провадженні.

З урахуванням викладеного суди дійшли висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем позовних вимог станом на день звернення до суду з позовом (31.01.2015) не пропущено.

Встановлене стало підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності та для задоволення позову.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову є передчасними.

Нормами ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами з'ясовано, що 27.09.2011 відповідно до видаткової накладної №17р/9/246-к відбулася поставка товару. Станом на момент розгляду справи, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що строк позовної давності було перервано діями відповідача щодо визнання ним боргу, що підтверджується актом звірки розрахунків від 14.10.2013.

Таку норму містить ст. 264 ЦК України, якою визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В свою чергу, п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вчинення боржником дій з визнання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Судами зауважено, що матеріали справи свідчать, що сторонами 30.09.2013, тобто в межах строку давності, складено Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.09.2013 на загальну суму 1 091 584,19 грн., який включає борг за Договором в сумі 2 430,71 грн. Даний акт з боку Покупця (Відповідача) підписаний головним бухгалтером.

При цьому, висновок судів про те, що в загальну суму 1 091 584,19 грн., включено борг за Договором в сумі 2 430,71 грн. не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах.

Між тим, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 чітко роз'яснено, що акт звірки розрахунків як акт, яким визнається борг іншою стороною, має підтверджувати наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що головний бухгалтер відповідача Погребна М.А. при підписанні акту звірки від 14.10.2013 була наділена правом визнавати борг за підприємством. Посилання судів на ч. 4 ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" колегія суддів оцінює критично. Так, вказаною нормою встановлено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Відповідно до ч.7 ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" головний бухгалтер, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підпис акту звірки взаєморозрахунків. Однак, вказана стаття не передбачає права головбуха визнавати борг.

Водночас, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 наголошено на тому, що вчинення боржником дій з визнання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

В оскаржуваних рішеннях судів відсутні посилання на установчі документи, довіреності, норми закону, які б надавали головному бухгалтеру відповідача Погребній М.А. право визнавати борг підприємства перед позивачем на суму 2 430,71 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок судів про те, що строк позовної давності пропущено передчасним та таким, що не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах. Клопотання відповідача про застосування строків позовної давності належним чином не розглянуто. Судами допущено порушення ст.ст. 34,43 ГПК України. Доводи відповідача в цій частині є обґрунтованими.

Між тим, колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність застосування норм матеріального права, на підставі яких винесено оскаржувані рішення до вирішення питання про строк позовної давності.

Згідно зі ст.11110 ГПК України це є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді необхідно повторно розглянути клопотання відповідача про застосування строків позовної давності. Ретельно дослідити наявні в матеріалах справи докази, за необхідності витребувати нові, та з'ясувати, чи мала головний бухгалтер відповідача Погребна М.А. право визнавати борг підприємства перед позивачем на суму 2 430,71 грн.; на підставі яких договорів, накладних тощо було складено акт звірки від 14.10.2013; чи включає вказаний акт борг за договором від 15.09.2011 №246-К/259/11-К.

До встановлених обставин справи слід застосувати норми права, що регулюють спірні правовідносини, встановити дійсні права та обов'язки сторін, розглянути спір в межах заявлених предмета і підстав позову. Врахувати усе викладене вище, винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст.1115-11112 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун