Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 910/15973/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Рогач Л.І.,суддів :Алєєвої І.В., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.04.2015у справі№ 910/15973/14господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києвудо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" Державне підприємство "Завод 410 Цивільної Авіації"простягнення коштівза участю представників: позивачаГнатюк О.В., дов. від 15.01.2015;відповідача третьої особи прокурораКорнієнко Т.Ю., дов. від 06.05.2015; не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно); Романов Р.О., посв. №014714.

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 Заступник прокурора Печерського району звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю"Авіакомпанія "Хорс" 135958,40 грн., в тому числі 118274,92 грн. боргу з орендної плати, 6523,11 грн. пені, 7612,12 грн. інфляційних втрат, 3548,25 грн. штрафу, посилаючись на невиконання належним чином відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів та на приписи статей 193, 285, 287 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України. Заявами від 27.10.2014, 19.12.2014, прийнятими місцевим господарським судом до розгляду, позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути 236186,80 грн. боргу з орендної плати за період грудня 2013 по листопад 2014, 20778,24 грн. пені, 22360,75 грн. інфляційних втрат, 7085,60 грн. штрафу.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що його право користування орендованим майном неодноразово порушувалось балансоутримувачем цього майна - Державним підприємством "Завод 410 Цивільної Авіації", щодо якого орендодавець жодних дій не вчиняв, використовувати орендоване майно за цільовим призначенням відповідач не міг, відтак, підстава для нарахування орендної плати відсутня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 (судді: Васильченко Т.В., Марченко О.В., Нечай О.В.) позов задоволено частково; з відповідача на користь Державного бюджету України стягнуто 236186,80 грн. боргу з орендної плати, 18640,28 грн. пені, 7085,60 грн. штрафу, 22360,75 грн. інфляційних втрат, а також 5685,47 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної та рішення суду першої інстанції, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушенням судами норм процесуального та не застосування норм матеріального права, які регулюють відповідні правовідносини, а саме: всупереч приписам статей 32, 33, 34, 35, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України суди неповно з'ясували істотні обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у судових рішеннях, суперечать обставинам справи, неправильно оцінили надані відповідачем документи та безпідставно не взяли їх до уваги в підтвердження наведених відповідачем обставин; суди безпідставно не застосували положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до яких наймач звільняється від сплати орендної плати через неможливість використання майна з незалежних від нього обставин.

Прокурор та позивач у судовому засіданні відхилили доводи касаційної скарги, як безпідставні; третя особа не скористалася правом на участь представника в судовому засіданні, натомість, надала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила проти доводів скаржника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2009 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв. м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" (балансоутримувач), та вартість якого, визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.08.2012, становить 2146600,00 грн. без ПДВ (пункт 1.1 договору оренди в редакції додаткового договору № 4476/03 від 26.12.2012).

Строк дії договору 1 рік: з 30.09.2009 до 30.09.2010 р. включно, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (пункт 10.4 договору оренди). 24.10.2011 позивачем та відповідачем укладено договір № 4476/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009, згідно з пунктом 2 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди № 4476 від 30.09.2009 на 365 днів, а саме з 30.09.2011 до 30.09.2012 включно; 01.11.2012 позивачем та відповідачем укладено договір № 4476/02 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4476 від 30.09.2009, згідно з пунктом 1 якого сторони погодили продовжити дію договору оренди № 4476 від 30.09.2009 на 1 рік, а саме з 30.09.2012 до 30.09.2013 включно.

Пунктом 1.2 договору оренди зазначено, що майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору (в редакції додаткового договору № 4476/03 від 26.12.2012) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), змінена за згодою сторін відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2012 - 29262,82 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2012 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень, жовтень 2012. За кожний наступний місяць, орендна плата визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору оренди).

Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Пунктами 3.7, 3.8 договору оренди сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати, а у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Суди також встановили, що 30.09.2009 сторони договору та балансоутримувач підписали акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94; доказів підписання акта приймання-передачі приміщень з оренди судам не представлено.

Відповідач обов'язки щодо сплати орендних платежів виконував неповністю, внаслідок чого за період з грудня 2013 по листопад 2014 утворилась заборгованість перед позивачем з орендної плати в сумі 236186,80 грн., яка і заявлена до стягнення разом з донарахованими пенею за період з 11.12.2013 по 03.12.2014, штрафом та інфляційними втратами за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року.

Водночас суди дослідили, що в листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в місті Києві про: визнання права користування позивача нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., які розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, та перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009; визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Києві, на новий строк. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі № 910/21198/13 позовні вимоги задоволено повністю; визнано право користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв.м, що розміщені на 1-ому та 2-ому поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків, за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94 та перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації" до 30.09.2014 на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009; визнано продовженим (пролонгованим) договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в місті Києві на новий строк. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у цій справі, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014, рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 у справі № 910/21198/13 скасовано щодо задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4476 від 30.09.2009 на новий строк, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2014 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі № 5011-30/14874-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2013, задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про усунення перешкод у користуванні майном; вирішено відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс", шляхом зобов'язання Державного підприємства "Завод 410 ЦА" безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" та перепустки для ввезення і вивезення матеріальних цінностей Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс", у відповідності до Інструкції № 60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на Державному підприємстві "Завод 410 ЦА", необхідних для здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" господарської діяльності згідно з договором № 4476 від 30.09.2009 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/21198/13 від 06.11.2013 заборонено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву, Державному підприємству "Завод 410 Цивільної авіації" та будь-яким іншим особам чинити Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" перешкоди у користуванні майном - нежитловими приміщеннями, загальною площею 506,10 кв. м., що розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства "Завод 410 Цивільної Авіації", шляхом прийняття будь-яких рішень або вчинення будь-яких дій. Доказів невиконання позивачем, третьою особою або іншими особами постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі № 5011-30/14874-2012 та ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/21198/13 від 06.11.2013 суду не надано.

Суди також встановили, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/24500/13 від 21.03.2014 за позовом Державного підприємства "Завод 410 ЦА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" про стягнення 44780,44 грн. позов задоволено; Державним підприємством "Завод 410 ЦА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" 20.01.2010 укладено договір № 20/01-11 про постачання та відшкодування вартості спожитої електричної енергії, згідно з яким Підприємство взяло на себе зобов'язання надійно постачати Товариству електричну енергію у необхідних йому обсягах з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а відповідач зобов'язався відшкодовувати вартість отриманої електричної енергії за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором. Пунктом 5.1 договору про постачання та відшкодування вартості спожитої електричної енергії № 20/01-11 від 20.01.2011 визначено право Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на обмеження або припинення електропостачання у разі виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію; в порушення умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" свої зобов'язання не виконувало, у зв'язку з чим виник борг за отриману електричну енергію, доказів оплати якого немає.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з встановлених обставин справи щодо порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів; разом з тим, розглянувши доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від сплати орендної плати з підстав, передбачених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, відхилив їх, як такі, що не підтверджуються наданими відповідачем доказами.

Відмова суду у стягненні 2337,96 грн. пені ґрунтується на недоведеності позовних вимог в цій частині.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції визнав вірними встановлені місцевим господарським судом обставини справи та відхилив доводи апеляційної скарги як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу вимог статей 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Правовідносини, що виникають з оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями). За змістом статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, а за частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу з наймача справляється плата за користування майном, розмір якої встановлюється договором найму.

При визначення чинності зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном слід враховувати, приписи частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України щодо порядку оформлення повернення наймачем предмета договору найму у вигляді відповідного документа (акта), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Дотримання строку виконання є одним з критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (статті 610, 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки; приписами статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути ним використано через обставини, за які він не відповідає.

Кваліфікацію обставин, за які не відповідає наймач, слід здійснювати, враховуючи загальні критерії, наведені статтями 614 та 617 Цивільного кодексу України для визначення умов, за які боржник не відповідає та звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання (випадок чи непереборна сила; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність коштів у боржника; також до таких обставин слід віднести випадки, коли має місце прострочення кредитора (стаття 613 Цивільного кодексу України) чи невиконання ним зустрічного обов'язку (стаття 538 Цивільного кодексу України), що зумовлює правомірне відстрочення виконання зобов'язання боржником.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди не встановили обставин, які є підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, та відхилили обставини, на які посилався відповідач, з мотивів їх невідповідності наведеним вище критеріям та недоведеністю належними та допустимими доказами.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів та констатує, що визначення в якості обставин, передбачених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, результатів господарської діяльності відповідача за його правовідносинами з третіми особами (в тому числі за договором про постачання електричної енергії) суперечить статті 286 Господарського кодексу України; інших обставин, за які б відповідач не відповідав та які позбавляли б його можливості користуватися орендованим майном, доказів у підтвердження таких обставин, відповідачем не надано та судами не встановлено.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; вірно застосували норми чинного законодавства, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Касаційна скарга зводиться до доводів про невірну оцінку господарськими судами наданих відповідачем доказів, тобто, переоцінки цих доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції; в касаційній скарзі не вказано, які саме докази та доводи відповідача не досліджено судами, що спричинило б неповне з'ясування всіх істотних обставин справи; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі № 910/15973/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Кравчук