Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 917/1780/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача:Короткін І.В. дов. від 18.03.2016третьої особи 1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)третьої особи 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"на ухвалуГосподарського суду Полтавської області від 05.11.2015та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015у справі№ 917/1780/13 Господарського суду Полтавської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"доКолективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.ОСОБА_5 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полтавський м'ясокомбінат" простягнення 1 112 570,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (далі за текстом - позивач, банк) звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовом до Колективного підприємства "Полтавський м`ясокомбінат" (далі за текстом - відповідач, підприємство) про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №12-КР від 24.02.2011 у сумі 1112501,49 грн., з яких 931238,08 грн. заборгованості за кредитом, 31263,41 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 150000,00 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 (суддя Т.М. Безрук), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 (головуючий суддя - В.О. Фоміна, судді - Т.В. Кравець, О.О. Крестьянінов) позов задоволено повністю, стягнуто з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" 931238,08 грн. заборгованості за кредитом, 31263,41грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 150000,00 грн. штрафу та 22250,03 грн. судового збору.

На виконання рішення 14.01.2014 судом видано відповідний наказ.

Позивач 05.10.2015 звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду Полтавської області від 14.01.2014.

Також 21.10.2015 позивачем було подано заяву про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Полтавської області від 14.01.2014 до виконання.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.10.2015 було об'єднано згадані заяви в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.11.2015 (суддя Т.М. Безрук), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (головуючий суддя - М.М. Слободін, судді - Т.В. Гончар, Н.В. Гребенюк) відмовлено в задоволенні заяв Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та про видачу дублікату наказу у справі № 917/1780/13.

Не погодившись з ухвалою першої та постановою апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постанову, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяви банку, відновити строк пред'явлення наказу Господарського суду Полтавської області від 14.01.2014 до виконання та видати дублікат наказу Господарського суду Полтавської області від 14.01.2014.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема приписів статей 119, 120 Господарського процесуального кодексу України, а також на невідповідність висновків судів обставинам справи. При цьому скаржник наголошує на тому, що судами при вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання безпідставно застосовано статтю 23 Закону України "Про виконавче провадження".

До Вищого господарського суду України надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приписами статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 було видано наказ від 14.01.2014.

Строк пред'явлення наказу до виконання в органи виконавчої служби встановлений до 11.12.2014.

Судами з'ясовано, що наказ було надіслано 14.01.2014 рекомендованим відправленням № 3600110501208 стягувачеві - ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" на вказану ним адресу для листування: вул. Жовтнева, буд. 50, м. Полтава, 36014 (відділення № 24 ПАТ КБ "Експобанк"). Ця обставина підтверджується відміткою канцелярії суду на копії наказу, залученої до справи.

Станом на час розгляду поданих позивачем заяв наказ до Господарського суду Полтавської області не повертався. Доказів пред'явлення наказу до виконання до органів Державної виконавчої служби не надано.

Водночас 21.10.2015 банк звернувся до господарського суду із заявою про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу, в обґрунтування якої посилається на те, що в усній формі між стягувачем та боржником велися переговори щодо погашення заборгованості за кредитним договором. Боржником було частково виконано рішення господарського суду від 10.10.2013 та сплачено суму основного боргу за кредитом у розмірі 931238,08 грн., проте на даний час залишається невиконаним згадане рішення суду в частині 31263,41 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 150000,00 грн. штрафу та 22250,03 грн. судового збору. Запровадження у банку тимчасової адміністрації та втрата наказу унеможливили пред'явлення наказу до виконання у строки, встановлені чинним законодавством. На думку банку зазначені ним у відповідній заяві обставини є поважними та можуть слугувати підставою для задоволення згаданої заяви.

За умови відсутності належного обґрунтування та доказів на підтвердження обставин, які унеможливили звернення до виконавчої служби із наказом від 14.01.2014 у строки, встановлені законом для такого звернення, суди, з огляду на вимоги статті 119 Господарського процесуального кодексу України дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви стягувача про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій було з'ясовано, що рішення у даній справі набрало законної сили 10.12.2013. Строк пред'явлення наказу до виконання в органи виконавчої служби було встановлено до 11.12.2014.

Відповідно статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, боржником надано копії платіжних доручень від 30.12.2013 № 23302972, від 31.01.2014 № 23303113, від 07.03.2014 № 23303362, від 07.03.2014 № 23303367, від 02.04.2014 № 23303607, від 28.05.2014 № 2400, якими підтверджується добровільне виконання боржником рішення господарського суду від 10.10.2013.

З огляду на приписи ч.2 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" та ту обставину, що останнє платіжне доручення, яке підтверджує сплату боргу за кредитним договором від 24.02.2011 №12-КР та виконання рішення суду від 10.10.2013, датоване 28.05.2014, суди дійшли висновку про те, що строк пред'явлення наказу до виконання закінчився 28.05.2015.

Відповідно до ч. 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Виходячи зі змісту вказаної статті, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для пред'явлення наказу господарського суду до виконання.

Поряд з цим, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи положення статей 33, 119 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду від 14.01.2014 до виконання у зв'язку з тим, що позивачем не надано належного обґрунтування та доказів на підтвердження обставин неможливості пред'явлення наказу до виконання після припинення добровільного погашення боргу відповідачем, тобто після 28.05.2014, та непред'явлення наказу до виконання більше року.

Також 05.10.2015 банк звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду Полтавської області від 14.01.2014, яка обґрунтована втратою оригіналу наказу господарського суду.

За приписами статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Як було з'ясовано судами, строк пред'явлення наказу до виконання закінчився 28.05.2015, в той час як банк звернувся до господарського суду зі згаданою заявою лише 05.10.2015, тобто поза межами строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Оскільки подана банком заява про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання відхилена судами як необґрунтована, суди дійшли вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви стягувача про видачу дублікату наказу.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтовані висновки місцевого та апеляційного судів та фактично зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 05.11.2015 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015, які прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.11.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі №917/1780/13 - без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець