ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року Справа № 5004/725/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"на ухвалу та постановугосподарського суду Волинської області від 23.10.2013 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі№ 5004/725/12 господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.04.2006 р., визнання права власності, повернення приміщення та звільнення приміщення,за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. за нововиявленими обставинами, за участю представників: від позивачаПарицька Н.О.від відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у справі № 5004/725/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.04.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" (далі - ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" (далі - ТОВ "Освіта-Плюс"), посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1173; визнано за ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, загальною площею 2 542,7 кв.м.; зобов'язано ТОВ "Освіта-Плюс" звільнити та повернути позивачу вказане нежитлове приміщення.

02.10.2013 р. ТОВ "Освіта-Плюс" звернулося до господарського суду Волинської області із завою про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у справі № 5004/725/12 за нововиявленими обставинами, у якій просило суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2013 р. у справі № 5004/725/12 (суддя Якушева І.О.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. (колегія суддів у складі: Саврій В.А. - головуючого, Розізнана І.В., Мамченко Ю.А.), у задоволенні заяви ТОВ "Освіта-Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Волинської області від 23.10.2013 р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 5004/725/12, ТОВ "Освіта-Плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення, яким за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2013 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Освіта-Плюс" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.01.2014 р.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідача, який надійшов 30.12.2013 р. до Вищого господарського суду України, позивач проти касаційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Позивач у відзиві не погоджується із доводами касаційної скарги, втім, погоджуючись із резолютивними частинами оскаржуваних судових актів, вважає, що у мотивувальних їх частинах судами допущено ряд помилок, що докорінно змінило зміст рішення про перегляд якого за нововиявленими обставинами подано заяву.

Вважає, що переоцінка судами попередніх інстанцій копії протоколу № 2 від 03.09.2002 р. (за відсутності оригіналу), як належного доказу на підтвердження наявності у Стеценка Г.С. дозволу на відчуження майна ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету", дозволили Стеценку Г.С. використовувати цю копію в рамках кримінального провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 3 Кримінального кодексу України та уникнути кримінальної відповідальності, що знайшло своє відображення у вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.12.2013 р. у справі № 161/3862/13-к, копію якого надано до матеріалів справи. При цьому позивач зазначає про відсутність в обставинах, на які відповідач посилається як на нововиявлені, необхідних ознак, що мають бути їм притаманні, зокрема, істотності даних для розгляду справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. розгляд касаційної скарги ТОВ "Освіта-Плюс" був відкладений на 21.01.2014 р.

Відповідачем у порядку ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було заявлено у письмовій формі відвід колегії суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Кролевець О.А., який Вищим господарським судом України залишено без задоволення, про що винесено відповідну ухвалу.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією та двічі не з'явився у судові засідання.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у справі № 5004/725/12 за нововиявленими обставинами відповідач посилається на те, що загальними зборами учасників ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" було надано згоду ректору Стеценку Г.С. як керівнику товариства на укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в м. Луцьку по вул. Г. Сагайдачного, 6. При цьому, заявник зазначає, що вказана обставина підтверджується рішенням зборів учасників відповідача, оформленим протоколом № 2 від 03.09.2002 р., про існування якого (рішення) йому стало відомо лише 30.09.2013 р.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Статтею 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Освіта-Плюс" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Волинської області від 03.08.2012 р. у справі № 5004/725/12, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що та обставина, на яку посилається заявник як на нововиявлену, була відома заявнику на час розгляду справи, і відповідно до вимог ст. 33 ГПК України він повинен був її доводити належними доказами під час судового розгляду.

Проте, з мотивувальними частинами оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду у даній справі колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись, з огляду на наступне:

Вимога ТОВ "Освіта-Плюс" про перегляд рішення суду від 03.08.2012 р. за нововиявленими обставинами та його скасування ґрунтується на тому, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету", оформленим протоколом № 2 від 03.09.2002 р., було надано згоду ректору Стеценку Г.С., як керівнику товариства, на укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в м. Луцьку по вул. Г. Сагайдачного, 6. Цю обставину заявник вважає нововиявленою, про яку йому не було відомо. До заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами відповідачем надано нотаріально завірену копію протоколу № 2 від 03.09.2002 р.

Втім, слід зауважити, що під час розгляду даної справи у господарському суді Волинської області ТОВ "Освіта-Плюс" надано письмові пояснення на позов, зареєстровані в господарському суді 17.07.2012 р. (том 1, арк. справи 138-140), та додаткові пояснення на позов ТОВ "Освіта-Плюс", зареєстровані в господарському суді 02.08.2012 р. (том 2, арк. справи 76-78), що містять посилання на вищезазначений протокол № 2 від 03.09.2002 р., копію якого, завірену підписом Стеценка Г.С. та печаткою ТОВ "Освіта-Плюс" надано до матеріалів справи (том 1, арк. справи 148).

На підставі викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновків про те, що надання загальними зборами учасників ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" згоди ректору ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" Стеценку Г.С. на укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в м. Луцьку по вул. Г. Сагайдачного, 6, не може вважатись нововиявленою обставиною, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення заяви ТОВ "Освіта-Плюс".

Проте, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що у мотивувальній частині рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подано заяву, зазначено, що: "Судом не взято до уваги посилання відповідача на те, що укладенню оспорюваного позивачем договору купівлі-продажу передувало рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного Науково-технічного Університету" від 03.09.2002 p., згідно якого було надано дозвіл Стеценку Г.С. укласти договори купівлі-продажу приміщень по вул. Гетьмана Сагайдачного, 6, повернути МНТУ кошти, витрачені на придбання приміщень та надавати на пільгових умовах для ЛБІ МНТУ приміщення для проведення освітньої діяльності, оскільки на неодноразові вимоги суду відповідач не надав оригіналу вказаного протоколу та не надав доказів його вилучення правоохоронними органами, відтак надану суду відповідачем копію вказаного протоколу суд розцінює як неналежний доказ." (том 2, арк. справи 118), отже ця обставина була відома судам при первісному розгляді справи.

Окрім того, надана ТОВ "Освіта-Плюс" завірена нотаріально копія протоколу від 03.09.2002 p. за відсутності його оригіналу не спростовує твердження у мотивувальній частині рішення місцевого суду від 03.08.2012 р. про неналежність цього доказу, а сам факт наявності чи відсутності погоджень 2002 року не був визначальним у встановленні судами підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним. Такими окремими підставами первісного рішення суду були, зокрема, підстави, передбачені ст. 232 Цивільного кодексу України, які є незалежними від наявності чи відсутності погодження укладення угоди учасниками товариства.

Водночас, враховуючи, що помилкові висновки господарських судів попередніх інстанцій, викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних ухвали та постанови, не призвели до прийняття неправильних рішень, а також те, що доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що резолютивні частини оскаржуваних судових актів слід залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові Вищого господарського суду України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з резолютивними частинами оскаржуваних ухвали та постанови у розумінні ст. 112 ГПК України, але з підстав та мотивів, викладених у даній постанові.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-плюс" залишити без задоволення.

Резолютивні частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. та ухвали господарського суду Волинської області від 23.10.2013 р. у справі № 5004/725/12 залишити без змін з підстав, викладених у даній постанові Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

О.А. Кролевець