Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 923/735/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 рокуу справі№ 923/735/14господарського судуХерсонської областіза позовомХерсонської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4про зобов'язання виконати умови договору оренди земельної ділянки - звільнення земельної ділянки

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Херсонська міська рада звернулась до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) про зобов'язання виконати умови договору оренди земельної ділянки - звільнення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.07.2014 року у справі № 923/735/14 позовні вимоги задоволено: зобов'язано ФОП ОСОБА_4 виконати умови договору оренди земельної ділянки, а саме - звільнити земельну ділянку площею 0, 0022 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, шляхом демонтажу торгівельних кіосків, та передати зазначену земельну ділянку міській раді у первинному стані.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 23.07.2014 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 923/735/14 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 23.07.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 23.07.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 923/735/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року № 03-05/3034 для розгляду касаційної скарги у справі № 923/735/14, у зв'язку з завершенням двотижневої підготовки у Національній школі суддів України судді Ходаківської І.П., та виходом із відпустки судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2007 року між Херсонською міською радою (орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. п. 1, 2 якого орендодавцем надано орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0, 0022 га, розташовану по АДРЕСА_1, під торговельний кіоск. Вказаний Договір зареєстрований у Херсонській міській філії Державного підприємства "Херсонський регіональний центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 29.05.2007 року вчинено запис за № 040771300110.

Пунктом 8 Договору сторони погодили, що останній укладено на 2 роки, строком до 26.09.2008 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що додатковими угодами строк дії договору неодноразово продовжувався, а саме: додатковою угодою від 16.02.2009 року дію договору продовжено до 26.09.2010 року, додатковою угодою від 01.08.2011 року - до 26.09.2011 року, додатковою угодою від 30.12.2011 року - до 26.09.2013 року.

Отже, останньою додатковою угодою строк дії договору визначено до 26.09.2013 року.

Судами досліджено, що 25.07.2013 року відповідач звернувся до позивача із листом про поновлення строку дії укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, додавши проект додаткової угоди.

18.09.2013 року Херсонською міською радою надіслано на адресу орендаря листа-повідомлення № 8-7915-20/15 про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку його дії і відсутністю намірів передачі земельної ділянки в оренду. Вказаний лист відповідач отримав 22.10.2013 року.

Херсонською міською радою прийнято рішення "Про відмову в поновленні договорів оренди земельних ділянок, припинення договорів оренди земельних ділянок" 25.12.2013 року № 1304, яким у підпункті 1.8. пункту 1 відмовлено ФОП ОСОБА_4 у поновленні укладеного з Херсонською міською радою договору оренди земельної ділянки площею 0, 0022 га, розташованої по АДРЕСА_1, у зв'язку із закінченням 26.09.2013 року строку дії договору.

10.02.2014 року Херсонська міська рада знову звернулась до відповідача з листом-повідомленням № 01-16-73 про відмову у поновленні укладеного між ними договору оренди земельної ділянки, пославшись на рішення від 25.12.2013 року № 1304 та запропонувала передати земельну ділянку до земель територіальної громади м. Херсона шляхом звернення до 20.02.2014 року до управління земельних відносин департаменту містобудування та землекористування міської ради для підписання акту передачі та приймання земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, позивач, посилаючись на неповернення відповідачем земельної ділянки після припинення строку дії договору оренди, звернувся з даним позовом до суду про звільнення земельної ділянки на підставі статті 34 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 2 ст. 759, ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Зазначені положення Цивільного кодексу України кореспондуються із ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, відповідно до якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, слід враховувати положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності", який набрав чинності 12.03.2011 року).

Згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Господарськими судами встановлено, що до закінчення строку дії договору, а саме до 26.09.2013 року, відповідач звертався до міської ради із заявою про його поновлення та 22.10.2013 року, проте отримав лист-повідомлення від 18.09.2013 року про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку його дії і відсутністю намірів передачі земельної ділянки в оренду.

Отже, судами встановлено, що орендарю було відомо про те, що договір оренди землі орендодавцем поновлено не буде.

Рішення ради про відмову в поновленні договору прийняте 25.12.2013 року, витяг з якого направлено листом від 14.02.2014 року з повідомленням про таку відмову і рекомендацією передати земельну ділянку до земель територіальної громади м. Херсона.

За таких обставин, враховуючи досліджений судами факт відсутності належних та допустимих доказів досягнення між сторонами згоди щодо пролонгації (продовження дії) договору оренди земельної ділянки, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що Договір є припиненим на підставі ст. 31 Закону України "Про оренду землі", п. 37 Договору оренди землі у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Верховним Судом України у п. 8 постанови пленуму "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7 зазначено, що в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Судами попередніх інстанцій не встановлено відомостей про те, що Херсонська міська рада має на меті знову передати в оренду спірну земельну ділянку.

Натомість, після закінчення строку дії договору відповідач не повернув об'єкт оренди та продовжує ним користуватися.

Положеннями ст. 34 Закону України "Про оренду землі" наслідком припинення договору оренди землі передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 21 Договору сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин, враховуючи те, що після припинення договору оренди відповідачем не повернуто земельну ділянку, що є об'єктом оренди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 923/735/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 року у справі № 923/735/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко