ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 910/6916/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. (доповідач) - головуючого, Владимиренко С.В.,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 рокуу справі№ 910/6916/15-ггосподарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінвестбуд-К"доПублічного акціонерного товариства "Банк Форвард"про визнання договору недійсним в частині за участю представників від позивача: Головко О.І., від відповідача: Носач Д.Л.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дніпроінвестбуд-К" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "Банк Форвард" про визнання недійсним пункту 7.6 договору оренди 53/100 частини нежитлового приміщення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що умови пункту 7.6 договору передбачають розірвання договору оренди в односторонньому порядку, що не відповідає вимогам ст.291 Господарського кодексу України, тому п.7.6 договору підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2015 у справі №910/6916/15-г (суддя Бондарчук В.В.) позов задоволено, визнано недійсним пункт 7.6 договору оренди 53/100 частки нежитлового приміщення, посвідченого 26.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П., зареєстрованого в реєстрі за №569, з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Тищенко О.В., Іоннікова І.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

За висновками апеляційної інстанції положення п.7.6 договору відповідають нормам чинного законодавства.

ТОВ "Дніпроінвестбуд-К", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції в обґрунтування свого рішення послався на положення ст.627 ЦК України щодо свободи сторін у визначенні умов договору та положення ч.2 ст. 67 ГК України.

Судом не враховано імперативні приписи ч.1 ст. 291 ГК України, які встановлюють, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Висновки апеляційного господарського суду суперечать позиції ВГСУ, викладеній у п.54 листа №01-8/211 від 07.04.2008.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2015 касаційну скаргу у справі №910/6916/15-г прийнято до провадження.

ПАТ "Банк Форвард" у відзиві на касаційну скаргу вважає її безпідставною та необґрунтованою, а постанову апеляційного господарського суду винесеною у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, відповідач вказує, що позивач передав приміщення, яке було предметом договору оренди 53/100 частини нежитлового приміщення - АТ "Таксомбанк", що підтверджує визнання позивачем факту розірвання договору та припинення відносин оренди у порядку, передбаченому у оспорюваному п.7.6 договору оренди.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 19.10.2015 у зв`язку із перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці у справі №910/6916/15-г сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Владимиренко С.В., Татьков В.І.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 26.04.2013 між ТОВ "Дніпроінвестбуд-К" як орендодавцем та ПАТ "Банк Руский Стандарт", правонаступником якого є ПАТ "Банк Форвард", як орендарем укладено договір оренди 53/100 частини нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайло Л.П. та зареєстровано в реєстрі за № 569.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався передати відповідачеві в тимчасове користування (оренду), а відповідач прийняти в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 182,30 кв. м, ідентифіковане у поверховому плані, підписаному сторонами, розташоване на 1 поверсі будівлі, що складає 53/100 групи приміщень № 65, 80, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 45, за визначену в договорі плату.

За п.2.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє по 30.04.2018

01.05.2013 між ТОВ "Дніпроінвестбуд-К" та ПАТ "Банк Руский Стандарт" підписано акт прийому-передачі приміщення.

Спірним пунктом 7.6 договору сторони узгодили, що відповідач має право зменшити строк договору, зазначений в п.2.1 договору, або розірвати цей договір (відмовитись від договору в повному обсязі) в односторонньому порядку, попередивши про таке розірвання позивача не менш ніж за 60 днів до передбачуваної дати зміни або розірвання цього договору.

Судами встановлено, що листом від 30.05.2014 №22/3-05-2799 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку із нестабільною економічною ситуацією в країні відповідач припиняє відносини по договору оренди 53/100 частини нежитлового приміщення від 26.04.2013 та розриває його з 31.07.2014.

Позивач листами від 05.06.2014 № 05/06-1, від 04.07.2014 № 04/07-1, від 28.07.2014 № 28/07-1 повідомив відповідача, що не дає своєї згоди на дострокове розірвання договору оренди, а договір продовжує свою дію і сторони зобов`язуються виконувати свої зобов`язання.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ч.ч. 1, 3 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч.2 ст.67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що положення п.7.6 договору відповідають вказаним нормам законодавства, тому підстави для визнання його недійсним відсутні. Сторони погодили наявність у відповідача права на розірвання договору в односторонньому порядку при дотриманні певної процедури, яка не вимагає узгодження від іншої сторони.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки судом апеляційної інстанцій прийнято рішення з дотриманням положень законодавства та доводи скаржника про порушення норм права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Дніпроінвестбуд-К" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі №910/6916/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: С. Владимиренко

В. Татьков