ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Справа № 914/1951/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційні скарги Заступника прокурора Львівської області, м. Львів, та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

на рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2016

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017

зі справи № 914/1951/13

за позовом прокурора Галицького району м. Львова (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі - Управління), м. Львів,

до дочірнього підприємства "Албіс Компані" товариства з обмеженою відповідальністю "Діаніум Трейдінг Ко Лімітед" (далі - Підприємство), м. Львів,

про стягнення 123 084,50 грн. та зобов'язання вчинити дії,

за зустрічним позовом Підприємства

до Управління

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.

Судове засідання проведено за участю представників:

прокуратури - Доценко Т.О. посв. від 29.09.2014 № 029222

Управління - не з'явився

Підприємства - Парамонов С.О. предст. (дов. від 12.06.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Управління до Підприємства про стягнення 165 185,30 грн. неустойки за невиконання Підприємством обов'язку з повернення об'єкта оренди за договором оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень); спонукання Підприємства звільнити та повернути орендоване майно - нежитлові приміщення загальною площею 184,8 кв.м (приміщення першого поверху та підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперніка, 5 у м. Львові.

Підприємство звернулося до суду із зустрічним позовом до Управління про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень). Зустрічний позов прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом.

Управлінням зменшено позовні вимоги за первісним позовом, а саме Управління просило стягнути з Підприємства 123 084,50 грн. неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення, зобов'язати Підприємство звільнити та повернути нежитлові приміщення загальною площею 137,7 кв. м (підвал), які розташовані за адресою: вул. Коперніка, 5 у м. Львові.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015 зі справи № 914/1951/13 рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 у даній справі скасовано в частині вирішення спору за зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперніка, 5 у м. Львові, та за первісним позовом про стягнення з Підприємства 123 084,50 грн. неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення і спонукання Підприємства до звільнення та повернення нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв. м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперніка, 5 у м. Львові. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. У решті (щодо вирішення спору в частині орендованих приміщень першого поверху площею 47,1 кв.м. - самочинної прибудови) рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 зі справи № 914/1951/13 залишено без змін.

У новому розгляді справи Прокурором заявлено (у письмових поясненнях від 24.11.2016 б/н) про сплив позовної давності та застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.12.2016 у справі № 914/1951/13 (суддя Долінська О.З.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (судді Бонк Т.Б.- головуючий, Бойко С.М., Якімець Г.Г.) у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв.м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперніка, 5 у м. Львові, укладений Управлінням та Підприємством.

Судові рішення попередніх інстанцій зі справи з посиланням, зокрема на приписи статей 11, 203, 215, 319, 321, 328, 759, 761, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 174, 207, 283, 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 5, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" мотивовано тим, що спірні приміщення не можуть використовуватися як самостійний об'єкт оренди, не належать до комунальної власності, оскільки є допоміжними приміщеннями житлового будинку і об'єктами права спільної власності співвласників житлового будинку № 5 по вул. Коперніка в м. Львові, відповідно Управління не мало права розпоряджатися зазначеним майном, у тому числі передавати його в оренду, що стало підставою для визнання договору оренди від 22.10.2008 № Г-6709-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) недійсним в частині оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв.м (підвалу), які розташовані за адресою: вул. Коперніка, 5 у м. Львові. Щодо первісного позову, то суди попередніх інстанцій виходили з того, що в Управління відсутні підстави вимагати повернення об'єкта оренди та стягнення неустойки на підставі приписів частини другої статті 785 ЦК України, що стало підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

Заступник прокурора Львівської області, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Управління, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову.

У відзиві на касаційні скарги Підприємство просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційні скарги без задоволення.

Учасників судового процесу у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.06.2017 розгляд касаційних скарг відкладався до 20.06.2017.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників прокуратури та Підприємства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Заступника прокурора Львівської області та Управління з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 22.10.2008 Управлінням як орендодавцем та Підприємством як орендарем укладено договір № Г-6709-8 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 07.07.2008 № 533-О, договору оренди від 28.03.2006 № Г-4213-6 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 184,8 кв.м, що перебуває на балансі ЛКП "Цитадель Центр" як балансоутримувача, а саме: приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м та приміщення першого поверху загальною площею 47,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. М. Коперніка, 5;

- згідно з пунктом 4.1 Договору термін оренди визначений на 2 роки та 364 дні - з 22 жовтня 2008 до 21 жовтня 2011;

- відповідно до пункту 9.1 Договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання;

- у відповідності до пункту 13.1 Договору після закінчення строку дії договору його переоформлення буде здійснюватися в порядку, передбаченому статтею 17 Закону № 2269;

- згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 № 303 "Про надання дозволу на знесення самочинної прибудови (як дисонуючий об'єкт) до будинку № 5 по вул. Коперніка" дозволено Підприємству знести самочинну прибудову до будинку № 5 на вул. М. Коперніка, розташовану у подвір'ї, як дисонуючий об'єкт; у відповідності до пункту 2 зазначеного Рішення встановлено, що знесення споруди слід провести після отримання дозволу на ведення будівельних робіт з відновлення пасажу;

- 12.10.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області за № ЛВ 08311056328 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: Будівництво першої черги відтворення пасажу "Міколяша" з переплануванням існуючих приміщень на вул. М. Коперника, 1 у м. Львові з добудовою та пристосуванням під кафе-бар з офісними приміщеннями (торговий комплекс пасажу "Міколяша" та пам'ятки архітектури, охоронний договір № 127, будинок № 1 на вул. Коперніка у м. Львові);

- в період з 25.10.2011 по 27.10.2011 Підприємством були проведені роботи з розбирання самочинної прибудови до будинку № 5 - одноповерхової нежитлової будівлі на вул. Коперніка у м. Львові, про що складено акт від 27.10.2011;

- Управління направило на адресу Підприємства повідомлення від 31.10.2011 № 2302-вих-4510 про припинення договірних відносин, у зв'язку із закінченням терміну дії Договору. У цьому повідомленні зазначено про необхідність протягом 15 днів повернути об'єкт оренди балансоутримувачеві згідно з актом приймання-передачі та погасити наявну заборгованість зі сплати орендної плати за користування приміщеннями;

- згідно з актом від 26.06.2013 № 796-НП/13 проведення перевірки приміщення, який складений комісією, створеною Управлінням, встановлено, що приміщення першого поверху (об'єкт оренди за Договором) за адресою вул. Коперніка, 5 у м. Львові демонтовано, а приміщення підвалу (об'єкт оренди за Договором) засипано землею, у зв'язку з чим відсутній доступ до нього;

- відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у зазначених державних реєстрах не міститься відомостей щодо зареєстрованого права власності на приміщення підвалу, загальною площею 137,7 кв.м. на вул. Коперніка № 5 у м. Львові за територіальною громадою міста Львова;

- згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 31.10.2016 № 3061, яка призначена згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 14.06.2016, приміщення підвалу загальною площею 137,7 кв. м за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 5 в цілому (як частина приміщення, що знаходиться під житловим будинком, так і частина, що знаходиться під нежитловою спорудою) відносяться до допоміжних приміщень житлового будинку; згідно візуально проведеного огляду на місці знаходження об'єкта дослідження підвалу по вул. Коперніка, 5 у місті Львові встановлено, що фактично окремий вхід в зазначені підвальні приміщення відсутній; окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу загальною площею 89,3 кв.м, яке розташоване під цим будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 5 не обліковується та має статус допоміжного приміщення цього житлового будинку, окремий вхід в ці підвальні приміщення, в тому числі з вулиці Коперніка, 5 - відсутній; окремо від багатоквартирного житлового будинку приміщення підвалу загальною площею 48,4 кв.м, яке розташоване під нежитловою спорудою за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 5 не обліковується та має статус допоміжного приміщення вказаного житлового будинку, окремий вхід в ці підвальні приміщення, в тому числі з вулиці Коперніка, 5 - відсутній; в приміщеннях підвалу загальною площею 89,3 кв.м та 48,4 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 5 виявлено наявність майна та обладнання, що безпосередньо пов'язане з функціонуванням всього житлового будинку; приміщення підвалу загальною площею 89,3 кв.м, які розташовані під будинком за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 5 та приміщення підвалу загальною площею 48,4 кв.м, які розташовані під нежитловою спорудою, не можуть використовуватися в цілому чи окремо як самостійний об'єкт оренди.

Причиною виникнення спору за первісним позовом у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Підприємства неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення та спонукання Підприємства до його повернення Управлінню.

Причиною виникнення спору за зустрічним позовом у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з приписами статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з приписами статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди.

ГК України не встановлює правових наслідків припинення договору оренди, а відсилає до норм ЦК України, що регулюють відносини найму.

Згідно з приписами частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно зі статтею 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який обумовлений договором.

Якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення речі, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з приписами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом положень статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно з приписами статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Згідно з приписами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Як унормовано у статті 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

У відповідності до приписів статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; загальне майно - це частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об'єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо); неподільне майно - це неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

У відповідності до приписів статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир (Рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 "У справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)").

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за змістом статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами третьою, четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що приміщення підвалу загальною площею 137,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 5 (як підвалу загальною площею 89,3 кв.м, яке розташоване під цим будинком, так і підвалу загальною площею 48,4 кв.м, яке розташоване під нежитловою спорудою) не можуть використовуватися як самостійний об'єкт оренди, не належать до комунальної власності, оскільки є допоміжними приміщеннями житлового будинку і об'єктами права спільної власності співвласників житлового будинку № 5 по вул. Коперніка в м. Львові, відповідно Управління не мало права розпоряджатися зазначеним майном, у тому числі передавати його в оренду. За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Управління не могло виступати орендодавцем щодо приміщення підвалу загальною площею 137,7 кв.м, у зв'язку з чим правомірно задовольнили зустрічний позов та визнали недійсним Договір у частині, яка стосується оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв.м (підвалу).

При цьому, судами попередніх інстанцій також встановлено, що про порушення своїх прав Підприємство дізналося з листа Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 06.06.2013 № 3061 (у якому зазначено, що право власності на нежитлове приміщення загальною площею 184,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коперніка, 5, не реєструвалося), відповідно саме з цього моменту Підприємство довідалося про обставини, якими воно обґрунтовує зустрічні позовні вимоги і строк позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду Підприємством не пропущено.

Щодо первісного позову про стягнення з Підприємства 123 084,50 грн. неустойки за користування об'єктом оренди (підвалом) за час прострочення виконання обов'язку з його повернення та зобов'язання Підприємства звільнити і повернути нежитлові приміщення загальною площею 137,7 кв. м (підвал), які розташовані за адресою: вул. Коперніка, 5 у м. Львові, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені вимоги направлені на захист прав власника майна. Проте, у зв'язку з визнанням недійсним Договору у частині, яка стосується оренди нежитлових приміщень загальною площею 137,7 кв.м (підвалу), з огляду на те, що Управління не мало права розпоряджатися зазначеним майном, у тому числі передавати його в оренду, суди попередніх інстанцій мотивовано відмовили у задоволенні первісних позовних вимог (до спірних правовідносин не підлягають застосуванню наслідки, передбачені приписами частини другої статті 785 ЦК України щодо стягнення неустойки).

Посилання Прокурора на те, що спірне підвальне приміщення раніше упродовж багатьох років було самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, оскільки передавалося в оренду (зокрема, для облаштування спортзалу) не змінює статусу зазначених приміщень як допоміжних приміщень житлового будинку, у яких наявне майно та обладнання, що безпосередньо пов'язане з функціонуванням всього житлового будинку.

Твердження Прокурора про те, що згідно з рішенням Галицького райвиконкому № 222 від 14.04.1987 року на будинок по вул. Коперніка, 5 з приналежними до нього будівлями та спорудами зареєстровано право комунальної власності за територіальною громадою міста Львова, яке не оскаржувалося та є чинним, відповідно Управління мало повноваження на передачу вказаного майна в оренду, обґрунтовано спростовано судами попередніх інстанцій з посиланням на приписи статті 382 ЦК України, Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та відсутність доказів перебування приміщення підвалу загальною площею 137,7 кв.м по вул. Коперніка, 5 у м. Львові у комунальній власності.

Управління посилається, зокрема на те, що спірний Договір може визнаватися недійсним лише на майбутнє, а не з моменту його укладення (з урахуванням фактичного користування майном). Водночас, з урахуванням того, що термін дії Договору закінчився і договірні відносини припинилися, Управління вважає, що предмет спору за зустрічним позовом припинив своє існування.

Проте, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій у спростування зазначених доводів Управління, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 зі справи № 18/122-12/2).

Інші доводи касаторів не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи, переоцінки наявних доказів касаційні скарги не відповідають вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 01.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 зі справи № 914/1951/13 залишити без змін, а касаційні скарги Заступника прокурора Львівської області та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко