Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/2442/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.11.2015у справі№ 910/2442/14 Господарського суду м. Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_6простягнення 229 846 грн. 74 коп.за участю представників:

позивача: ОСОБА_7 (представник за дов. від 05.06.2014 №941),

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення з відповідача на користь позивача 229 846 грн. 74 коп. заборгованості, з яких: 223 200 грн. 31 коп. - основна сума заборгованості (орендна плата та комунальні платежі); 4 552 грн. 71 коп. - пеня, 1 084 грн. 13 коп. - інфляційні витрати; 1 039 грн. 59 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендних та комунальних платежів за використання орендованим приміщенням, згідно умов Договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 № 1/010412 та Додаткової угоди № 1 від 01.10.2013 до Договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 № 1/010412.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.04.2014 у справі №910/2442/14 в позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не підписував додаткову угоду до договору оренди, якою була змінена ставка орендної плати.

Ухвалою від 26.05.2015 Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ФОП ОСОБА_6.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 по справі №910/2442/14 скасовано. Прийнято нове рішення по справі, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_5 223 200 грн. 31 коп. - основної суми заборгованості (орендна плата та комунальні платежі), 4 500 грн. 90 коп. - пені, 1 038 грн. 67 коп. - 3% річних; 4 574 грн. 79 коп. судового збору за розгляд позовної заяви; 2 287 грн. 40 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги. В іншій частині в позові відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову мотивована обставинами, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості по договору оренди; при цьому здійснено перерахунок пені та 3% річних; в частині відмови в позові - тим, що нарахування інфляційних втрат є неправомірним в даному випадку, оскільки розрахунки між сторонами прив'язані до курсу долара США, з посиланням на норми права.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати повністю та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, як зазначається скаржником, судом безпідставно відхилено клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Визначення ціни договору в іноземній валюті передбачено ст.ст. 524, 533 ЦК України, де зазначається, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як встановлено судом, 01.04.2012 ФОП ОСОБА_5 (орендодавець), ФОП ОСОБА_6 (орендар 1), ФОП ОСОБА_4 (орендар 2) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 1/010412 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендарі приймають приміщення, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 в строкове платне користування для розміщення салону-перукарні.

Площа приміщення складає 156,50 кв.м, з яких орендар 1 орендує 78,25 кв.м (50% загальної площі приміщення), орендар 2 орендує 78,25 кв.м (50% загальної площі приміщення) згідно плану приміщення (п. 1.2 договору).

Термін дії договору починався з 01.04.2012 та закінчувався 01.03.2015 (п. 4.1 договору).

В п. 5.1 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за все приміщення становить 12 520 грн. на місяць без ПДВ, що еквівалентно 4 565,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього договору (1 долар США = 7,99 грн.).

Орендар 1 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 6 260 грн. на місяць без ПДВ, що еквівалентно 782,50 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього договору.

Орендар 2 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 6 260 грн. на місяць без ПДВ, що еквівалентно 782,50 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього договору.

01.04.2012 сторони підписали акти приймання-передачі наданих послуг за договором оренди нежилового приміщення № 1/010412 від 01.04.2012, відповідно до умов яких орендодавець передав орендарям їхні частини приміщення, а орендарі засвідчили відсутність претензій до переданого приміщення.

01.10.2013 ФОП ОСОБА_5 (орендодавець), ФОП ОСОБА_6 (орендар 1), ФОП В.О. (орендар 2) уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 № 1/010412, відповідно до умов якої сторони за взаємною згодою вирішили викласти п. 5.1 договору в наступній редакції: "Розмір орендної плати за все приміщення становить 100 034 грн. 80 коп. на місяць без ПДВ, що еквівалентно 12 520 доларам США за курсом 1 долар США = 7,99 грн. та підлягає коригуванню згідно з пунктом 5.3.

Орендар 1 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 50 017 грн. 40 коп. на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього договору і підлягає коригуванню згідно з пунктом 5.3.

Орендар 2 сплачує 50% (відповідно до площі, що орендується) вищезгаданої орендної плати, що складає 50 017 грн. 40 коп. на місяць без ПДВ, що еквівалентно 6 260,00 доларам США за курсом НБУ на день підписання цього договору і підлягає коригуванню згідно з пунктом 5.3.

В ході розгляду справи факт підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 № 1/010412 оспорювався відповідачем.

Відповідно до Висновку експертів за результатами проведення призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів від 16.09.2015 №12673/15-32/12674/12675/15-33 на питання: чи нанесено відтиск печатки ФОП ОСОБА_4 у додатковій угоді від 01.10.2013 № 1/010412 печаткою, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження - судовий експерт ОСОБА_9 дійшла висновку, що у додатковій угоді від 01.10.2013 № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 року № 1/010412 відтиск печатки від імені ФОП ОСОБА_4 нанесений тією ж печаткою, якою нанесені експериментальні та вільні зразки відтисків печатки ФОП ОСОБА_4, що надані для порівняльного дослідження. Щодо того чи виконано підпис від імені ФОП ОСОБА_4 у додатковій угоді від 01.10.2013 № 1 тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою, - судовий експерт ОСОБА_9 дійшла висновку, що у додатковій угоді від 01.10.2013 № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 № 1/010412 у рядках "ОСОБА_4.", "Орендар 2" підписи від імені ОСОБА_4 виконані рукописним способом без застосування попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Судовий експерт ОСОБА_10 дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_4 у графі "Орендар 2: ФОП ОСОБА_4" у рядках "ОСОБА_4.", "Орендар 2" додатковій угоді від 01.10.2013 № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 № 1/010412 виконано ОСОБА_4.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що у період з жовтня 2013 року по 08.01.2014 діяла ставка орендної плати визначена у додатковій угоді від 01.10.2013 № 1, та яка була встановлена за погодженням сторін у розмірі 100 034 грн. 80 коп. за все приміщення та у розмірі 50 017 грн. 40 коп. (еквівалентно 6 260 доларів США за курсом НБУ на день підписання цього договору) відповідно до площі, що орендується ФОП ОСОБА_4

Крім того в п. 5.3 договору сторони узгодили, що в разі зміни курсу долару до національної валюти, встановленого НБУ на день виставлення рахунку в порівнянні із тим, що зазначений у п. 5.1 (1 долар США = 7,99 грн.), розмір орендної плати підлягає коригуванню шляхом множення нового курсу НБУ долара США до національної валюти на суму доларового еквівалента зазначеного в п. 5.1 (6260 доларів США з урахування змін, внесених додатковою угодою від 01.10.2013 № 1).

Відповідно до відомостей з сайту НБУ за період з 01.10.2013 по 08.01.2014 офіційний курс долара США до гривні становив 7,993 грн. за 1 долар США.

Таким чином відповідно до п. 5.3 договору оренди розмір орендної плати підлягав корегуванню на зміну офіційного курсу долара США в порівняні з тим курсом, що встановлений у договорі (з 7,99 грн., встановлених у договорі, до 7,993 грн., встановлених НБУ), і становив 50 036 грн. 18 коп. на місяць.

Сума орендних платежів за період жовтня (за вирахуванням гарантійного платежу у розмірі 6 260 грн.) - грудня 2013 року та за період з 01.01.2014 по 01.07.2014 становила 155 147 грн. 03 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надала суду доказів погашення заборгованості, з огляду на що, колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у відповідача заборгованості з орендної плати та задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 155 147 грн. 31 коп..

В п. 5.4 договору оренди від 01.04.2012 року № 1/010412 сторони узгодили, що вартість спожитої електроенергії, газу, води, послуг зв'язку, вивозу сміття та комунальних послуг сплачується орендарями щомісячно згідно показників відповідних лічильників і тарифів та рахунків.

Позивачем було заявлено до стягнення 68 053 грн. 28 коп. комунальних платежів, з яких 348 грн. 85 коп. - експлуатаційних витрат за період з 01.11.2013 по 08.01.2014, 647 грн. 82 коп. - електроенергії за листопад 2013 року, 67 056 грн. 61 коп. - гарячого водопостачання та опалення за період з грудня 2012 року по грудень 2013 року.

В зв'язку з несплатою відповідачем зазначених комунальних платежів, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості з оплати комунальних платежів у розмірі 68 053 грн. 28 коп., що разом з заборгованістю по орендній платі становить 223 200 грн.

Щодо стягнення пені.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 9.1.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення по оплаті орендних платежів орендарі сплачують пеню і розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 522, 71 грн. перерахунок розміру якої було здійснено судом апеляційної інстанції та зроблено правомірний висновок про його завищення та необхідність стягнення пені у 4500, 90 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 1084, 13 грн. та 3% річних в розмірі 1 039, 59 грн.. Перерахунок останніх зроблено судом апеляційної інстанції та зроблено правомірний висновок про завищення розміру 3% річних, що зумовило часткове задоволення позову в цій частині на суму 1 038, 67 грн..

У задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань судом апеляційної інстанції обгрунтовано відмовлено з огляду на роз'яснення постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 та ст. 61 Конституції України, оскільки, як встановлено судом, відшкодування втрат позивача від знецінення коштів відбулось шляхом коригування орендної плати на курсову різницю відповідно до п. 5.3 договору оренди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки вона відповідає чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі №910/2442/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський