ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 923/1281/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Владимиренко С.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015за заявами Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея"про розстрочку виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 07.10.2014у справі№ 923/1281/14 Господарського суду Херсонської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Амалтеяпростягнення 530434,95 дол. США, що еквівалентно 6215674,94 грн.за участю представників сторін:

позивача: Пархомчук С.В., дов. від 03.06.2015 б/н

відповідача: Васильєва М.В., дов. від 01.07.2015 № 3

Мамедова Т.В., дов. від 11.02.2015 № 02/13-ю

ВДВС: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 у справі № 923/1281/14 (суддя Закурін М.К.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Шевченко В.В., суддів Головей В.М., Колоколова С.І.), частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея", з відповідача на користь позивача стягнуто 381757,70 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 4473464,22 грн.) заборгованості за кредитом, 65515,87 дол. США (що еквівалентно по курсу НБУ 767719,68 грн.) заборгованості по процентам, 14726,43 дол. США (що еквівалентно 172565,37 грн.) пені за кредитом, 2945,90 дол. США (що еквівалентно 35520,27 грн.) пені за відсотками, 1000,00 дол. США (що еквівалентно 11718,07 грн.) штрафу, у решті частини позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2015 вищевказані судові рішення залишені без змін.

11.03.2015 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області звернувся до Господарського суду Херсонської області із заявою про розстрочку виконання судового рішення, якою просив розстрочити на 5 років виконання наказу № 923/1281/14, виданого 12.01.2015 Господарським судом Херсонської області.

23.03.2015 до Господарського суду Херсонської області із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 у справі № 923/1281/14 строком на 5 років звернулось також Товариство з обмеженою відповідальністю "Амалтея".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 у справі № 923/1281/14 (суддя Закурін М.К.) заяви Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" задоволено частково; розстрочено виконання судового рішення у справі № 923/1281/14 на 5 років (60 календарних місяців) рівнозначними щомісячними сумами в розмірі 7765,77 дол. США починаючи з 1 квітня 2015 року; в частині розстрочення стягнутої суми компенсації по сплаті судового збору в розмірі 63988,85 грн. - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Головея В.М., суддів Гладишевої Т.Я., Ярош А.І.) ухвалу Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 в частині задоволення заяв Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" скасовано; у задоволенні заяв Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" про розстрочку виконання судового рішення відмовлено; в решті ухвалу Господарського суду Херсонської області залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амалтея" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 923/1281/14, залишити в силі ухвалу Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 у цій справі в частині надання розстрочки виконання судового рішення на 5 років.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає про те, що відхиливши клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду скарги та відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції позбавив сторони можливості подати суду додаткові документи в обґрунтування доводів та висловити думку з приводу спору безпосередньо; вказує, що висновки апеляційного господарського суду про те, що при наданні розстрочки не враховані матеріальні інтереси позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, є наслідком невірної юридичної оцінки обставин справи та неправильного застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України. Також скаржник посилається на те, що судом не було взято до уваги виконання ним ухвали суду першої інстанції про розстрочку згідно затвердженого графіку.

18.08.2015 до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 923/1281/14, подана скаржником повторно через Одеський апеляційний господарський суд, зміст та вимоги якої ідентичні викладеним в касаційній скарзі, поданій скаржником до Вищого господарського суду України 05.08.2015.

Вказана касаційна скарга прийнята судом до спільного розгляду з раніше поданою касаційною скаргою.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як визначено п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарські суди повинні враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.

Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 у справі № 923/1281/14, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами господарської діяльності відповідача у 2014 та І кварталу 2015 року відповідач має зменшення величини власного капіталу, яке обумовлене перерахунком залишку заборгованості та недоотриманням прибутку від реалізації продукції внаслідок підвищення ціни на сировину; значення коефіцієнтів, що характеризують співвідношення показників балансу підприємства та його майновий стан, свідчать про значне погіршення фінансового стану підприємства; у відповідача відсутні вільні кошти для розрахунку з банком; витрати товариства на виробництво продукції є більшими, ніж доходність від продажу товарів; внаслідок відсутності коштів примусове стягнення боргу у повній сумі призведе до реалізації нерухомого та рухомого майна відповідача, в тому числі і виробничого обладнання, що матиме наслідком припинення виробництва; збитковість господарської діяльності товариства та прострочення виконання кредитних зобов'язань виникли у відповідача з об'єктивних, незалежних від нього причин (стрімкої девальвації гривні протягом 2014 року, курсових втрат, дефіциту коштів) та внаслідок дій банку по достроковому стягненню кредитних коштів за трьома кредитними договорами.

Оцінивши доводи відповідача, викладені у заяві про розстрочку виконання рішення суду, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку, що вищенаведені обставини ускладнять негайне виконання рішення суду та зроблять неможливим його виконання пізніше через наявність загрози банкрутства відповідача, яке за умови початку примусового виконання невідкладно настане.

Визначаючи строк та суму розстрочки, суд першої інстанції виходив з необхідності врахування інтересів обох сторін, а саме: зі сторони банку - невиконання зобов'язання позичальником, за умов дострокового стягнення банком всієї суми кредиту до завершення строку кредитування і без врахування прибуткових очікувань позичальника, та з боку боржника - невиконання зобов'язань внаслідок незалежних від нього обставин, зокрема, економічної кризи в державі та втрати ринків збуту товару через проведення антитерористичної операції в Донецькій області.

Наведені обставини стали підставою для часткового задоволення поданої заяви шляхом надання розстрочки строком на 5 років рівнозначними щомісячними сумами в розмірі 7765,77 доларів США.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, виходив з того, що судом не було надано належної оцінки заяві державного виконавця в розрізі його повноважень та обставин звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, в якій виконавець не навів жодної підстави, що ускладнювала б або робила неможливим вчинення ним заходів примусового виконання рішень, які регламентовані ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (звернення стягнення на кошти та інше майно боржника - арешт, вилучення та примусова реалізація).

Крім цього, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, апеляційний господарський суд, дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд не врахував передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України умов застосування розстрочки виконання судового рішення, прийнявши до уваги тільки доводи відповідача, не врахувавши матеріального інтересу позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також того факту, що важке фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних, незалежних обставин.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного господарського суду передчасними з огляду на таке.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно із ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що господарський суд не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних фактів чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи, а причиною недоведеності обставин, що мають значення для справи, є порушення судом правил дослідження й оцінки доказів. Невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи має місце в тих випадках, коли суд із фактів, що встановлені, дійшов неправильного висновку про відносини сторін.

Так, відповідно до п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові апеляційного господарського суду мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Вказані вимоги стосуються і перегляду справи в апеляційному порядку.

Між тим, оскаржувана постанова в частині вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" вказаним вимогам не відповідає, оскільки всупереч ст.ст. 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу, не навів мотивів відхилення поданих відповідачем доказів як в частині обставин, що ускладнюють виконання рішення, так і строку, на який відповідач просить розстрочити виконання судового рішення, не мотивував з посиланням на встановлені фактичні обставини та наявні у матеріалах справи докази помилковості висновку суду першої інстанції про те, що виконання судового рішення може призвести боржника до стану, що унеможливить здійснення ним господарської діяльності, не оцінив самостійно матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача, а також не врахував наявність інфляційних процесів у державі та інші обставини, що мають значення для вирішення заяви, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова винесена судом апеляційної інстанції без врахування вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази та здійснювати переоцінку доказів.

Відповідно до п. 3) ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, оскаржувана постанова в частині відмови у відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" про розстрочку виконання судового рішення та в частині скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, а тому підлягає скасуванню в цій частині з передачею справи на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Разом з тим, оцінивши заяву державного виконавця в контексті його повноважень та обставин звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, встановивши, що виконавець не навів жодної підстави, що ускладнювала б або робила неможливим вчинення ним заходів примусового виконання рішень, які регламентовані ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про відмову у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 923/1281/14 Господарського суду Херсонської області скасувати в частині скасування ухвали Господарського суду Херсонської області від 31.03.2015 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" та в частині відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амалтея" про розстрочку виконання судового рішення.

В цій частині справу № 923/1281/14 направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі № 923/1281/14 Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: С. Владимиренко

В. Саранюк