Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 910/27/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Новицький М.З.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Антимонопольного комітету Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від10.06.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід12.03.2015у справі № 910/27/15-гза позовомАнтимонопольного комітету УкраїнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфамед"простягнення 87 380, 00 грн

В С Т А Н О В И В:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфамед" (далі - ТОВ "Інфамед") про стягнення штрафів на загальну суму в розмірі 68 000, 00 грн та пені у розмірі 19 380, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 порушено провадження у справі № 910/27/15-г за позовом Антимонопольного комітету України до ТОВ "Інфамед" про стягнення 87 380, 00 грн.

До прийняття рішення по суті спору Антимонопольний комітет України двічі подавав заяви про збільшення розміру позовних вимог, в останній з яких просив стягнути з ТОВ "Інфамед" штрафів на загальну суму 68 000, 00 грн та пеню у розмірі 68 000, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) від 12.03.2015 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Хрипун О.О., Власов Ю.Л.) від 10.06.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2015, Антимонопольний комітет України подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Антимонопольного комітету України до ТОВ "Інфамед" про стягнення штрафів на загальну суму 68 000, 00 грн та пені у розмірі 68 000, 00 грн задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 48, 49, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 1, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.08.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Антимонопольний комітет України, розглянувши справу № 24-16.13/176-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняв рішення від 02.09.2014 № 453-р, яким визнано, що ТОВ "Інфамед" вчинено порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 09.07.2013 № 34-29/03-6765 та від 09.10.2013 № 24-29/09-8976 у встановлений ним строк.

Згідно з пунктами 2 та 4 вказаного рішення, за вчинення зазначених порушень, на ТОВ "Інфамед" накладено штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп. (по 34 000 грн 00 коп. за кожне порушення).

Рішення Антимонопольного комітету України від 02.09.2014 № 453-р було вручене ТОВ "Інфамед" 04.10.2014, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303508153409.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Предметом позову є матеріально-правова вимога Антимонопольного комітету України до ТОВ "Інфамед" про стягнення несплаченого у строк, встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", штрафу у розмірі 68 000, 00 грн, та пені, згідно із заявою про збільшення позовних вимог, в розмірі 68 000, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили із того, що як вбачається з інформації, яка розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр", та в інформаційній базі "Діловодство спеціалізованих судів", 13.06.2013 Господарським судом міста Києва у справі № 910/7187/13 прийнято постанову про визнання ТОВ "Інфамед" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У п. 29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)" зазначено, що статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Таким чином, відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління - ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 3-18-гс-14 від 13.05.2014.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Антимонопольного комітету України, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 у справі № 910/27/15-г - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.