ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 910/27023/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2016у справі№ 910/27023/14 Господарського судуміста Києваза позовомПриватного підприємства "Будівельна компанія "Сомпекс"до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКиївської міської ради - ОСОБА_4; - ОСОБА_5; - Громадська організація "Київське товариство "Лемківщина" імені Богдана-Ігоря Антоновича"провизнання нечинним та скасування рішенняза участю представників: позивачаСердюк В.І.- директор; Журавель Р.О. - предст. дов від 21.12.2015Відповідача третіх осіб ОСОБА_8 - предст. дов від 14.06.2016 - ОСОБА_5 представник дов. від 08.04.2009 - ОСОБА_5 паспорт - Мацієвський М.Й. голова товариства

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будівельна компанія "Сомпекс" звернулось до господарського суду із позовом до Київської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради від 13.11.2014 № 382/382 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сомпекс" від 21.04.2008 НОМЕР_9, 91-6-00768, 91-6-00769, 91-6-00770 на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 670/1331", посилаючись на відсутність передбачених умовами договору підстав для розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця, приписи статей 1, 13, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 93, 143 Земельного кодексу України, в силу яких договір оренди земельної ділянки припиняється з підстав, визначених законодавством, а змінюється відповідно до порядку та підстав, передбачених умовами договору, та статті 626, 651 Цивільного кодексу України; вказав, що одностороння відмова від договору оренди чи його розірвання суперечить чинному законодавству та порушує права позивача.

Київська міська рада заперечила проти позову, посилаючись на невиконання позивачем умов договору (несплату орендної плати, невиконання позивачем умов договору щодо цільового призначення земельної ділянки), як на обумовлену договором підставу для його одностороннього розірвання за ініціативою орендодавця - Ради; спірне рішення відповідає внесеним радою змінам до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, при його прийнятті відповідач керувався, зокрема, численними зверненнями громадськості.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заявили про вступ у справу як треті особи з огляду на те, що надані їм земельні ділянки передані в оренду позивачу.

Громадська організація "Київське товариство "Лемківщина" імені Богдана-Ігоря Антоновича" подала заяву про вступ у справу як третя особа, посилаючись на наявність підстав для надання їй спірної земельної ділянки з метою здійснення забудови.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи позивач з урахуванням обов'язкових для виконання судами вказівок суду касаційної інстанції додатково обґрунтував позовні вимоги тим, що ним здійснювалися заходи для отримання необхідної документації для проведення будівельних робіт, повністю виконано підготовчі роботи в межах виконання пункту 8.4 договорів оренди.

В спростування наданих додаткових пояснень відповідач вказав, що правове регулювання орендних правовідносин не містить заборони для сторін передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення одностороннього правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено повністю; визнано нечинним та скасовано рішення Київської міської ради від 13.11.2014 № 382/382 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сомпекс" від 21.04.2008 НОМЕР_9, 91-6-00768, 91-6-00769, 91-6-00770 на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 670/1331"; з Київської міської ради стягнуто на користь позивача 1218 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Київська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами в порушення вимог частини першої статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги обов'язкові вказівки, які містяться у постанові Вищого господарського суду України, судами не надано оцінку встановленим ними обставинам справи про порушення умов договору, які можуть бути підставами для розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до його умов, не враховано положення статей 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", невірно витлумачено рекомендаційні роз'яснення Вищого господарського суду України, викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011.

Позивач подав заяву про відвід колегії суддів відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що колегія у визначеному складі вже розглядала цю справу та має по ній сформовану позицію.

У судовому засіданні від 12.07.2016 позивач подав заяву, якою відкликав попередньо подану заяву про відвід суддів, інших відводів заявлено не було; відтак, судова колегія дійшла висновку, що процесуальні перешкоди для розгляду касаційної скарги відповідача відсутні.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи касаційної скарги.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, також підтримали доводи касаційної скарги, посилаючись на незаконність надання спірної земельної ділянки в оренду позивачу.

В судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив її доводи, як необґрунтовані; просив суд залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників учасників спору, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановили суди попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради № 670/1331 від 24.05.2007 "Про передачу Приватному підприємству "Будівельна компанія "Сомпекс" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Приватному підприємству "Будівельна компанія "Сомпекс" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1; передано позивачу, за умови виконання пункту 8 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельні ділянки загальною площею 4,20 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1, у тому числі: ділянку НОМЕР_7 площею 2,69 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянку НОМЕР_1 площею 0,31 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянку НОМЕР_2 загальною площею 0,21 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування; ділянку НОМЕР_3 площею 0,99 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Пунктом 8.1 вказаного рішення зобов'язано позивача виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного рішення 21.04.2008 Київська міська рада (орендодавець) та Приватне підприємство "Будівельна компанія "Сомпекс" (орендар) укладено договори оренди земельних ділянок (надалі - Договори), які 21.04.2008 зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 та НОМЕР_12. За змістом пункту 3.1 Договорів їх укладено на 15 років.

Відповідно до пункту 1.1 Договорів орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 670/1331 від 24.05.2007 за актом приймання-передачі передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені договорами. За пунктом 2.1 Договорів об'єктами оренди є земельні ділянки за такими характеристиками: - місце розташування - АДРЕСА_1; - розміри - 26904 кв.м., 2100 кв.м., 9925 кв.м. та 3116 кв.м.; - цільове призначення - будівництво, експлуатація та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами; - кадастрові номери - НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_8.

Пунктом 8.4. Договорів встановлено обов'язки орендаря земельної ділянки, зокрема, відповідно до цього пункту договору орендар зобов'язувався завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.

За змістом пунктів 11.4 - 11.6 Договорів договори можуть бути розірвані, зокрема: за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам. Договори можуть бути достроково розірвані у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договорів. Розірвання договорів не потребує укладення додаткових угод. Договори вважаються розірваними з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

Згідно з пунктом 5.1 Договорів на земельних ділянках не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельних ділянок.

Суди також встановили, що згідно із наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі земельних ділянок від 21.04.2008 позивач прийняв у своє володіння та користування вказані земельні ділянки.

13.11.2014 Київська міська рада прийняла рішення № 382/382 "Про розірвання договорів оренди земельних ділянок НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 та НОМЕР_12 від 21.04.2008, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сомпекс" на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 670/1331", яким вирішила розірвати Договори оренди земельних ділянок від 21.04.2008 НОМЕР_9, НОМЕР_12, НОМЕР_10, НОМЕР_11 (загальною площею 4,20 га), укладені Київською міською радою та Приватним підприємством "Будівельна компанія "Сомпекс" на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 670/1331 "Про передачу Приватному підприємству "Будівельна компанія "Сомпекс" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1", посилаючись на статтю 32 Закону України "Про оренду землі", умови пунктів 8.4 та 11.4 Договорів.

З'ясовуючи обставини та ступінь виконання позивачем своїх зобовязань за Договорами, суди встановили, що за наслідками розгляду Господарським судом міста Києва позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до приватного підприємства "Будівельна компанія "Сомпекс" про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок з мотивів порушення відповідачем положень укладених договорів оренди земельних ділянок площею 2,6904 га (кадастровий номер НОМЕР_4), площею 0,9925 га (кадастровий номер НОМЕР_6), площею 0,21 га (кадастровий номер НОМЕР_5), площею 0,3116 га (кадастровий номер НОМЕР_8) через систематичне не внесення орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 617593,81 грн. прийнято ухвалу від 07.10.2014 у справі № 910/1756/14, якою припинено провадження у цій справі, оскільки з'ясовано, що відповідач 03.10.2014 повністю сплатив заборгованість по орендній платі за земельні ділянки. Таким чином, станом на день винесення Київською міською радою спірного рішення заборгованість по орендній платі за земельні ділянки у відповідача була відсутня.

Також суди встановили, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх обов'язків щодо здійснення забудови земельних ділянок та досягнення цілей, для яких підприємству передавались земельні ділянки у користування за спірними договорами.

Так, 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Архіматика" за замовленням позивача розробило проект забудови земельних ділянок; на підставі затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, позивач отримав у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві дозвіл на виконання підготовчих робіт.

Крім того, позивач отримав: технічні умови на проектування житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами на АДРЕСА_1 від Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт"; технічні умови на водопостачання об'єкта від Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"; технічні умови на каналізування об'єкта від Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"; технічні умови від Відкритого акціонерного товариства "Київгаз" на проектування газопостачання котельні житлово-офісного комплексу з об'єктами соціальної сфери та підземно-наземними паркінгами.

Таким чином, оскільки позивач приступив до використання земельних ділянок, про що свідчать його дії з розробки проекту забудови земельних ділянок, отримання дозволу на виконання підготовчих робіт, тощо, та з огляду на те, що спірні договори оренди укладені строком на 15 років і строк їх дії не закінчився, суди дійшли до висновку, що спірні земельні ділянки використовуються позивачем. При цьому суди встановили, що, приймаючи спірне рішення, Київська міська рада керувалась статтею 32 Закону України "Про оренду землі" та пунктами 8.4 та 11.4 договорів оренди земельних ділянок від 21.04.2008, зазначивши у спірному рішенні, що позивач не виконав умови договорів оренди в частині завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, а також, враховуючи численні звернення громадськості.

Вважаючи, що вказане рішення прийнято без належних обґрунтувань незаконно і відповідно з порушенням прав позивача, як орендаря, Приватне підприємство "Будівельна компанія "Сомпекс" звернулось до господарського суду.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено право власника в судовому порядку визнавати незаконним та скасовувати правові акти органу місцевого самоврядування, які не відповідають законові та порушують права власника; відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України в порядку положень глави 29 цього Кодексу захищаються також права особи, що має речове право на чуже майно, в тому числі і від власника майна. Вказана норма кореспондує також статті 21 Цивільного кодексу України, за якою суд визнає незаконним та скасовує правові акти індивідуальної дії та нормативно-правові акти, видані, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства та порушують цивільні права або інтереси.

За статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. За статтею 13 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, здійснюють від імені Українського народу права власника щодо об'єктів права власності Українського народу, в тому числі щодо землі, яка знаходиться в межах території України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Водночас, виходячи зі змісту статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства; в силу статей 177, 181, 373, 374 Цивільного кодексу України земельна ділянка (як індивідуалізований об'єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об'єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 Цивільного кодексу України).

Цивільні права та обов'язки виникають (змінюються та припиняються) із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, із договорів та інших правочинів, що являють собою дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків; цивільні права та обов'язки можуть виникати (змінюватися, припинятися) безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором; разом з тим, за частиною 3 наведеної статті у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, наведене вище правове регулювання не тільки не містить заборони, а навіть надає сторонам договору оренди земельної ділянки право передбачити можливість розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку.

З приписів частин другої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що розірвання цивільно-правових договорів шляхом вчинення відповідного правочину однією зі сторін може вчинятися як на захист порушеного права, так і на розсуд сторони правочину.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач прийняв спірне рішення. зокрема, з мотивів вчинення позивачем порушення умов договору, та, відповідно, обґрунтовуючи його необхідністю захисту свого порушеного права та в межах відповідальності сторони за невиконання чи неналежне виконання договору.

Водночас суди встановили, що позивач на момент прийняття спірного рішення повністю сплатив орендну плату, приступив до використання земельних ділянок, розробив проект забудови земельних ділянок, отримав дозвіл на виконання підготовчих робіт, можливість здійснення ним забудови пов'язана з отриманням відповідних дозвільних документів, про несвоєчасність звернення за якими відповідач не вказав. Також відповідач не навів і не довів обставин, з яких вбачається зміст його порушеного права станом на час прийняття спірного рішення та необхідність захисту цього права.

Суд касаційної інстанції констатує, що суди попередніх інстанцій, вірно встановивши відповідно до вказівок постанови Вищого господарського суду України, істотні обставини справи, безпідставно застосували до спірних правовідносини положення частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" та статті 143 Земельного кодексу України, не врахувавши, що цей спір не є спором про розірвання договору в судовому порядку, а також не є спором про припинення права користування земельною ділянкою в силу порушень земельного законодавства.

Разом з тим, судова колегія вважає встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи достатніми для висновку про задоволення позовних вимог про недійсність рішення про припинення договору оренди землі в односторонньому порядку, як такого, що не відповідає підставам настання відповідальності за порушення зобов'язання згідно з розділом 12 укладеного сторонами договору оренди землі, положенням Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що висновки господарських судів за наслідками вирішеного спору не суперечать наведеним вище положенням чинного законодавства, а відтак, підстав для скасування прийнятих ними судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 у справі №910/27023/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді Т. Гоголь

Т. Дроботова