Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 904/4326/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Поляк О.І. (доповідач), Сибігм О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015у справі № 904/4326/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доДержавного підприємства "Криворізька теплоцентраль"простягнення заборгованості у сумі 200 686 314,66 грн.

за участю представників:

від позивача: Смакота Н.І. дов. № 14-98 від 18.04.2014;

від позивача: Власенко Н.В. дов. № 5517/01 від 02.11.2015;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015 у справі № 904/4326/15 (суддя - Крижний О.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 (головуючий суддя - Білецька Л.М., судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.), Позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Криворізька теплоцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 141 100 281,38 грн., пеню у розмірі 11 799 278,51 грн., 3% річних у розмірі 3 443 854,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 30 460 086,74 грн. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 у справі № 904/4326/15 в частині відмови у стягненні 5 056 833,64 грн. пені та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у цій справі повністю. В оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ДП "Криворізька теплоцентраль" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 056 833,64 грн. пені у стягненні якої було відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 у справі 904/4326/15 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 13.11.2013 № 03-05/2015 у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Бакуліної С.В., для розгляду касаційної скарги у справі № 904/4326/15 Господарського суду Дніпропетровської області, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Грейц К.В., судді - Поляк О.І. (доповідач), Сибіга О.М.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.11.2013 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Криворізька теплоцентраль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 435/14-ТЕ-5, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з п.п. 3.3 - 3.4 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору сторонами встановлено, що ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 118,974 грн. грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1 118,974 грн., крім того ПДВ - 17% - 190,226 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони обумовили, що строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

24.01.2014 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу № 435/14-ТЕ-5 від 20.11.2013, в якій погоджено викласти пункт 5.2 "Ціна газу" в новій редакції: "5.2. Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тариф на транспортування, розподіл і постачання природного газу за врегульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.".

Додатковою угодою № 2 від 24.04.2014 до договору № 435/14-ТЕ-5 від 20.11.2013 сторони виклали в новій редакції п. 1.2 договору, а саме: "1.2. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

Господарськими судами встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв з січня по грудень 2014 року природний газ на загальну суму 192 997 875,56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2014 на суму 48 087 727,71 грн., від 28.02.2014 на суму 40 806 228,31 грн., від 31.03.2014 на суму 29 508 222,46 грн., від 30.04.2014 на суму 7 403 489,34 грн., від 31.05.2014 на суму 8 437 342,34 грн., від 30.06.2014 на суму 347 624,02 грн., від 31.10.2014 на суму 5 764 232,16 грн., від 30.11.2014 на суму 21 567 930,99 грн., від 30.12.2014 на суму 31 075 078,23 грн.

Однак, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання та не здійснив оплату своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 141 100 281,38 грн.

У зв'язку з наведеним ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Криворізька теплоцентраль" про стягнення з останнього на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 141 100 281,38 грн., суму, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 39 068 414,89 грн., суму 3% річних у розмірі 3 491 544,19 грн., пеню у розмірі 17 026 074,20 грн.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву від 09.07.2015 № б/н відповідач просив зменшити, зокрема, розмір пені на 90%.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 141 100 281,38 грн., пені у розмірі 11 799 278,51 грн., 3% річних у розмірі 3 443 854,30 грн., інфляційних втрати у розмірі 30 460 086,74 грн., з урахуванням умов договору купівлі-продажу природного газу щодо строків виконання грошових зобов'язань, здійснивши власний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, місцевий господарський суд, реалізовуючи передбачене нормою п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право, зменшив розмір пені на 30%.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються позивачем в частині відмови в позові внаслідок зменшення судами розміру пені на 30% та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити, зокрема, розмір нарахованої ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені на 90%. Зменшуючи нараховану позивачем пеню на 30%, господарські суди попередніх інстанцій прийняли до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства, а також обставини наявності заборгованості населення й інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги, а також те, що втрати позивача від інфляції компенсовані із застосуванням механізмів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, аналіз вказаних законодавчих приписів свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов, з урахуванням усіх обставин справи, на розсуд суду. При цьому, місцевим господарським судом установлено наявність виключних обставин, за наявності яких можливо зменшити розмір санкцій, враховано та надано належну оцінку майновим інтересам як позивача, так і відповідача.

Що стосується посилань скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 15.08.2013 у справі № 921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі № 904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі № 5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі № 5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі № 5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі № 5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі № 10/5026/1270/2012, слід зазначити, що вони є передчасними, оскільки зазначеними постановами вказані справи в частині зменшення розміру пені були направлені на новий розгляд до господарських судів першої інстанції, що не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги при розгляді даної справи.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 904/4326/15 Господарського суду Дніпропетровської області слід залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 904/4326/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді О.І. Поляк

О.М. Сибіга