Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.06.2015 року у справі №908/1913/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 908/1913/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Брусняк Л.А. (дов. від 02.01.2015 р. № 306) Кучерява В.Ф. (дов. 02.01.2015 р. №307)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіського комунального підприємства "Основаніє"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р.у справі № 908/1913/14 господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного підприємця Кудряшова Г.І.доМіського комунального підприємства "Основаніє"простягнення 157376, 54 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватний підприємець Кудряшов Г.І. звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Міського комунального підприємства "Основаніє", в якій просив суд стягнути заборгованість по договору підряду № 1/02 від 10.01.2012 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 р. у даній справі (суддя Місюра Л.С.), у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Медуниця О.Є., судді Бондаренко В.П., Шепітько І.І.), рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення. Стягнуто на користь Приватного підприємця Кудряшова Геннадія Івановича 113408,40 грн. основного боргу, пеню в розмірі 8505,63 грн., інфляційні втрати в сумі 28476,82 грн., 3% річних у розмірі 6985,69 грн., судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3147,53 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1573,76 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Міське комунальне підприємство "Основаніє" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2014 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2015 р. касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.06.2015 р.

У відзиві на касаційну скаргу Приватний підприємець Кудряшов Г.І. надає додаткові пояснення по справі та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 17.06.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.01.2012 р. між КП ПРЄЖО №9 та ПП Кудряшовим Г.І. укладено договір підряду № 1/02.

Відповідно до рішенням Запорізької міської ради №5 від 27.04.2012 р. "Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання", Комунальне підприємство "Витробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №9" припиняється шляхом приєднання до Міського комунального підприємства "Основаніє", до якого переходить все майно, майнові та немайнові права та обов'язки комунального підприємства, що припиняється.

Матеріали справи містять передавальний акт від 24.07.2012 р., затверджений рішення Запорізької міської ради №6 від 25.07.2012 р.

Листом від 20.08.2012 р. відповідач повідомив ПП Кудряшова Г.І., про те, що він є повним правонаступником КП "Врежо №9" та є стороною за договором підряду №1/02 від 10.01.2012 р., відповідно до статті 512 Цивільного Кодексу України (заміна кредитора внаслідок організації).

Як було зазначено судами попередніх інстанцій, під час розгляду справи сторони не заперечували факт укладення договору підряду № 1/02, однак з'ясували, що надані примірники договору позивача та відповідача мають деякі розбіжності.

Так, в договорі, який наданий Міським комунальним підприємством "Основаніє" вказано наступне:

1. Замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту поїздів № 2,3 по вулиці Товариська, буд. 68 А.

Розділ 2.Порядок розрахунків.

2.1 Вартість робіт визначається на підставі договірної ціни яка складає - 45624,72 грн.

Остаточна вартість робіт визначається Актом (Ф-2).

2.2 Замовник проводе оплату за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на р/р підрядника на підставі підписаного акту (Ф-2) протягом 30 банківських днів з дня підписання акта (Ф-2).

2.3 У випадку зміни вартості, підрядчик зобов'язується письмово повідомити про це замовника. До повідомлення повинні додаватися документи, які обґрунтовують зміни ціни робіт.

2.4 Замовник зобов'язаний в термін до 10 днів після повідомлення дати зміни одиничної ціни

В договорі, який наданий Приватним підприємцем Кудряшовим Г.І. вказано наступне:

1. Розділ 1 договору: замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи по ремонту:

1) під'їздів № 2,3,4 по вулиці Товариська, буд. 68 А. Замовник частково надає підряднику матеріали для виконання ремонтних робіт (перелік згідно відомості ресурсів договірної ціни), передача матеріалів оформлюється актом-передачі.

2) Ремонт покрівель вул. Плотина, 1 та Бородинська, буд. 12, вул. Вавилова, буд. 17. Замовник частково надає підряднику матеріали для виконання ремонтних робіт (перелік згідно відомості ресурсів договірної ціни), передача матеріалів оформлюється актом-передачі.

3) Ремонт швів стінних панелей вул. Ак. Александрова, буд. 9, кв. 68.

Розділ 2.Порядок розрахунків:

2.1 Вартість робіт по п.1.1 визначається на підставі договірної ціни яка складає - 67964, 84 грн.

2.2 Вартість робіт по п. 1.2 визначається на підставі договірної ціни яка складає - Плотинна,1 - 29947,11 грн.

- Бородинська, 12 - 12641,53 грн.;

- Вавілова, 17 - 2408,34 грн.

2.3 Вартість робіт по п. 1.3 визначається на підставі договірної ціни, яка складає - 446,58 грн.

Остаточна вартість робіт визначається Актом (Ф-2).

Судом першої інстанції у даній справі була призначена судова технічна експертиза двох оригінальних примірників договору підряду № 1/02 від 10.01.2012 р., наданих Приватним підприємцем Кудряшовим Г.І. та Міським комунальним підприємством „Основаніє".

Як вбачається з матеріалів справи, висновком судового експерта № 2282-14 від 26.11.2014 р. встановлено, зокрема, що перші аркуші договорів підряду містять розбіжності в розмірах полів, змісту текстів, розмірах шрифтів, вирівнюванні текстів, розмірах міжрядкових інтервалів; другі аркуші договорів підряду №1/02 від 10.01.2012 р. не містять розбіжностей за змістом текстів, їх розташуванню, розмірам шрифтів та їх вирівнюванню.

З огляду на матеріали справи, Приватним підприємцем Кудряшовим Г.І. було надано:

-акт приймання виконаних будівельних робіт №4 від 29.02.2012 р. на суму 12641,53 грн., в якому зазначено найменування будівництва і його адреса - "Ремонт покрівлі даху житлового будинку по вул. Бородинській, 12"; договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис;

-акт приймання виконаних будівельних робіт №5 від 29.02.2012 р. на суму 29947,11 грн., в якому зазначено найменування будівництва і його адреса - "Ремонт покрівлі по вул. Плотинній, 1" (а.с.20-22 т.1); підсумкова відомість ресурсів по вказаних роботах;

-акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 29.02.2012 р. на суму 23221,80 грн., в якому зазначено найменування будівництва і його адреса - "Ремонт під'їздів по вул. Товарищівська, 68 а Підїзд №2,3,4"; договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис;

-акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 29.02.2012 р. на суму 22402,92 грн., в якому зазначено найменування будівництва і його адреса - "Ремонт під'їздів по вул. Товарищівська, 68 а Підїзд №2,3,4" (а.с.30-32 т.1); договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис;

-акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 29.02.2012 р. на суму 2408,34 грн., в якому зазначено найменування будівництва і його адреса - "Ремонт шиферної покрівлі окремими місцями по вул. Вавілова,17"; договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис;

-акт приймання виконаних будівельних робіт №5 від 29.03.2012 р. на суму 446,58 грн., в якому зазначено найменування будівництва і його адреса - "Ремонт температурного шва по вул. Академіка Александрова, 9, кв. 68"; договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис;

-акт приймання виконаних будівельних робіт №6 від 27.04.2012 р. на суму 22340,12 грн., в якому зазначено найменування будівництва і його адреса - "Ремонт 2,3,4 підїздів по вул. Товарищівська, 68 а". Об'єкт - ремонт 4 під'їзду; договірна ціна на вказані роботи, локальний кошторис.

Вказані акти та довідки підписані обома сторонами без зауважень і скріплені їх печатками.

Крім того, до вказаних актів Приватним підприємцем Кудряшовим Г.І. надані довідки про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Свої позовні вимоги Приватний підприємець Кудряшов Г.І. мотивує тим, що Міське комунальне підприємство "Основаніє" вартість виконаних робіт не сплатило, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 92626,82 грн., що підтверджена, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків від 01.10.2012 р.

Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з тим, що вказані у акті звіряння від 01.10.2012 р. платежі (10000,00 грн. за січень 2012 р., 10000,00 грн. за лютий 2012 р., 10000,00 грн. за березень 2012 р., 20000,00 грн. за квітень 2012 р., разом 50000,00 грн.) помилково були включені до нього, оскільки вони стосуються платежів за договором № 3 від 01.03.2010 р.

Зазначені обставини були підтверджені довідкою АТ "Мегабанк" від 27.06.2014 р., в якій вказано, що відповідач сплачував грошові кошти з призначенням платежу згідно договору № 3 від 01.03.2010 р.

Таким чином, Приватний підприємець Кудряшов Г.І. в своїй позовній заяві просив стягнути з Міського комунального підприємства "Основаніє" заборгованість у розмірі 113408,40 грн., інфляційні втрати за період з 11.06.2012 р. по червень 2014 р. в сумі 28476,82 грн., 3 % річних за період з 11.06.2012 р. по 08.07.2014 р. в сумі 6985,69 грн. та пеню за період з 11.06.2012 р. по 11.12.2012 р. в сумі 8505,63 грн.

Відмовляючи у задоволенні вказаного позову, місцевий господарський суд зазначив про те, що надані примірники договору позивача та відповідача відрізняються один від одного.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

При цьому, місцевий суд зауважив про те, що по договору №1/02 від 10.01.2012 р. сторони не досягли згоди щодо усіх його істотних умов, в тому числі не було досягнуто згоди по предмету та по ціні, а тому, даний договір не є укладеним (не існуючий) та не породжує у сторін ні прав, ні обов'язків.

За таких обставин, суд першої інстанції вказав, що Приватний підприємець Кудряшов Г.І. безпідставно просить стягнути з Міського комунального підприємства "Основаніє" заборгованість на підставі договору підряду №1/02 від 10.01.2012 р., який не укладений (не існуючий).

Однак, з таким висновком місцевого суду, суд апеляційної інстанції не погодився.

Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 180 Господарського Кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського Кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст.202 Цивільного Кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Так, відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Проте, ст. 218 Цивільного Кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. 181 Господарського Кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що відмінності у тексті договору наданого сторонами є тільки на першому аркуші, на другому аркуші текст є ідентичним, договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Крім того, як вірно зауважив апеляційний господарський суд, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та інші документи, які надані позивачем були підписані обома сторонами, що свідчить про виконання сторонами спірного договору підряду (підписували документи, позивач виконував підрядні роботи та виконав їх повністю ).

А тому, за наявності зазначених вище обставин, відсутні підстави вважати договір неукладеним, оскільки дії сторін свідчать про узгодженість ними умов цього договору, в тому числі щодо предмету, об'єму робіт, їх вартості.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, порівнюючи текст договору підряду у варіанті, наданому позивачем, із актами виконаних робіт та іншими документами, дійшов вірного висновку про те, що предмет та обсяг робіт, вказаний в актах КБ-2, відповідає предмету та обсягу робіт в договорі, наданому позивачем, а акти виконаних робіт містять посилання на договір №1/02 від 10.01.2012 р., а тому відсутні підстави вважати договір підряду неукладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, Приватний підприємець Кудряшов Г.І. виконав у лютому 2012 р. будівельні роботи на суму 90621,70 грн., що підтверджується актами №№4, 5, 1, 2, 2 приймання виконаних підрядних робіт (КВ-2) за лютий 2012 р. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того, сторонами підписаний акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 р., відповідно до якого позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 446,58 грн. та акт №6 про виконані будівельні роботи у квітні 2012 року на суму 22340,12 грн.

Також, між сторонами підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2012 р. та квітень 2012 р.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що вказані акти містять посилання на договір №1/02 від 10.01.2012 р.

При цьому, в матеріалах справи містяться узгоджені позивачем та відповідачем договірні ціни та локальні кошториси на будівельні роботи, які виконані позивачем.

З викладеного вбачається, що загальну вартість виконаних позивачем за укладеним договором робіт необхідно визначати на підставі актів виконаних робіт за вказаний період, складених відповідно до державних будівельних норм, у зв'язку з чим загальна вартість робіт складає 113408,40 грн.

Відповідно до довідки ПАТ "Метабанк" від 12.03.2015 р. № 75/117 за договором №1/02 від 10.01.2012 р. за період з 10.01.2012 р. по 11.03.2015 р. надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок 2600810328801 ФОП Кудряшову Геннадію Івановичу від МКП "Основаниє" не відбувалося.

Так, у відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як було вірно зауважено судом апеляційної інстанції, у договорі підряду №1/02 від 10.01.2012 р. заначено, що замовник сплачує за виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на р/р підрядника на підставі підписаного акту (Ф-2) протягом 30 банківських днів з дня підписання акта (Ф-2) (п.2.4 примірника договору, наданого позивачем та пункт 2.2 примірника договору, який наданий відповідачем).

Таким чином, кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати підписаних актів 07.06.2012 р., будівельні роботи є завершеними та прийняті відповідачем без зауважень.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до правомірного висновку, що Приватний підприємець Кудряшов Г.І. виконав роботи у повному обсязі, а Міське комунальне підприємство "Основаніє" не сплатило за виконані роботи.

З огляд на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 113408,40 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України)

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, та за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, колегія суддів апеляційної інстанції вірно зазначила про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи, що строк виконання відповідачем зобов'язання із оплати виконаних позивачем будівельних робіт закінчився 07.06.2012 р., тобто зі спливом 30 банківських днів після підписання сторонами останнього акту приймання виконаних будівельних робіт №6 від 27.04.2012 р., правомірним є стягнення з Міського комунального підприємства "Основаніє" інфляційних втрат за період з червня 2012 р. по червень 2014 р. в розмірі 28476,82 грн. та 3% річних за період з 11.06.2012 р. по 08.07.2014 р. в сумі 6985,69 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було вірно зауважено господарським апеляційним судом, перебіг вказаного періоду починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору №1/02 від 10.01.2012 р. ( в редакції як позивача так і відповідача - а.с. 44;47, т.2), сторони погодили, що при затримці оплати за виконані роботи, замовник несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства в розмірі 0,5%, але не більше двох облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що стягнення з відповідача 8505,63 грн. пені за період з 11.06.2012 р. по 11.12.2012 р. є правомірним.

Стосовно доводів, які викладені Міським комунальним підприємством "Основаніє" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вказує, що відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного господарського суду, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є таким, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Основаніє" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 р. у справі № 908/1913/14 господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова