Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 910/11243/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоАкулової Н.В.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 08.09.2014 р.у справі№ 910/11243/14 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (надалі - ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго")доУкраїнської державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (надалі - Корпорація "Укрмонтажспецбуд")простягнення 174 245 959,05 грн. за участю представників: від позивача- Кривицький В.Г., дов. № 265 від 07.11.2014 р.від відповідача- Гузій Д.М., дов. від 19.08.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 174 245 959,05 грн., обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги тим, що оскільки договір № 1356 від 23.09.2011 р. є розірваним, відповідач зобов'язаний повернути сплачений позивачем аванс в розмірі за невиконані відповідачем роботи з посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.09.2011 р. між ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" (замовником) та Корпорацією "Укрмонтажспецбуд" (підрядником) укладено Договір № 1356 (надалі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик зі своїх матеріалів та обладнання виконати роботи з технічного переоснащення енергоблоку № 1 ДТЕК Криворізька ТЕС, а позивач - прийняти та оплатити такі роботи загальною вартістю 835 795 236 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник повинен виконати Роботи, якість яких відповідає умовам Договору, державним будівельним нормам та нормам діючого законодавства.

Відповідно до п. 4.3.8. Договору підрядник зобов'язаний виконувати Роботи якісно, відповідно до вимог діючих нормативних документів, графіку виконання та відображення вартості робіт (Додаток 2а до Договору) і не допускати відхилень від проектно-кошторисної документації. У разі виникнення необхідності змін до проектно-кошторисної документації, підрядник направляє для узгодження свої пропозиції замовнику.

Пунктом 4.3.11. Договору встановлено, що підрядник повинен здійснювати самостійно відповідно до узгоджених термінів будівництва поставку на об'єкт технічного переоснащення необхідних конструкцій і матеріалів, обладнання, контролювати якість, комплектність поставки цих ресурсів, нести повну відповідальність за їх випадкову втрату і пошкодження до моменту прийняття об'єкта технічного переоснащення в експлуатацію замовником.

У відповідності з п. 10.1. Договору оплата по Договору проводиться шляхом попередньої оплати замовником, яка здійснюється на підставі оригіналу рахунку підрядника протягом 10 днів з моменту отримання оригіналу в розмірі не більше 30 % від ціни Договору для:

а. виконання проектних робіт;

б. виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт;

в. постачання обладнання.

Разом з оригіналом рахунку підрядник надає на узгодження замовнику розрахунок попередньої оплати з зазначенням її цільового призначення, на підставі якого Замовник буде перераховувати Підряднику грошові кошти.

Підрядник протягом 45 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати щомісячно підтверджує їх використання згідно з підписаними Замовником:

а. актами виконання проектно-вишукувальних робіт;

б. актами ф.КБ-2в та довідками ф.КБ-3;

в. видаткової та товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН,

а також щомісячно надає акти-звіти про використання попередньої оплати.

В разі не надання письмового звіту про використання та/або нецільове використання отриманої попередньої оплати, підрядник зобов'язується повернути суму отриманої від Замовника попередньої оплати протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання від Замовника відповідної вимоги про повернення попередньої оплати шляхом перерахування вказаної в даному Договорі суми на поточний рахунок Замовника.

Пунктом 10.8. Договору визначено, що замовник має право перерахувати кошти на поточний рахунок Підрядника у вигляді додаткової попередньої оплати, крім тієї, що передбачене п. 10.1. цього Договору. При цьому у будь-якому випадку розмір попередньої оплати, який надається Замовником Підряднику, не може бути більше 50 % від ціни Договору. При цьому дана умова не звільняє Підрядника від виконання всіх взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Так, відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки прострочення відповідача щодо виконання першого етапу робіт з технічного переоснащення енергоблоку № 1 ДТЕК Криворізька ТЕС за Договором не настало, позивач не мав правової підстави для розірвання Договору відповідно до ст. 4.1.1. Договору, а отже і для стягнення 174 245 959,05 грн. авансового платежу.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком судів, зважаючи на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та як було зазначено судами, 03.06.2014 р. ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" надіслало на адресу Корпорації "Укрмонтажспецбуд" повідомлення про розірвання договору № 1356 від 23.09.2011 р. та повернення суми передоплати (авансу), в порядку п. 4.1.1.Договору та ч. 4 ст. 849 ЦК України.

Так, відповідно до п. 4.1.1. Договору замовник має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, а також вимагати відшкодування збитків, у разі невиконання (протягом 30 робочих днів) зобов'язань підрядником, а саме порушення строків виконання робіт, поставки обладнання та/або заміни неякісного обладнання, письмово повідомивши про це його у строк за 14 календарних днів до дати розірвання Договору.

Частиною 4 статті 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частина 4 ст. 849 ЦК України є винятком з передбаченого ст. 525 ЦК України правила про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. При чому така відмова не пов'язана з порушенням підрядником умов договору. Крім того, оскільки законодавцем не встановлено переліку умов, за яких замовник має право відмовитися від договору, можна зробити висновок, що замовнику не обов'язково аргументувати причину такої відмови від договору.

Водночас, слід мати на увазі, що про відмову від договору замовник зобов'язаний направити підряднику повідомлення, дата одержання якого впливає на розрахунки між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 та ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що договір підряду може бути розірваний у результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

З огляду на зазначене, висновки судів про те, що Договір є чинним і зобов'язання сторін за ним не припинилися є такими, що суперечать наведеним нормам та винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, відповідно до п. 15.4. Договору у разі здійснення попередньої оплати підрядник, при розірванні Договору, крім сплати штрафних санкцій, зазначених в цьому договорі, повертає замовнику кошти суми основного боргу, отриманого як передоплата, з урахуванням індексу інфляції, відсотків за користування сумою передплати у розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період з дати передоплати до моменту направлення вимоги про її повернення. Підрядник зобов'язаний повернути грошові кошти замовнику за його першою вимогою протягом 3-банківських днів з дати отримання такої вимоги.

Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача 174 245 959,05 грн., позивач обґрунтовував свої вимоги положеннями ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, враховуючи відмову замовника від договору в односторонньому порядку та у зв'язку з цим припинення зобов'язань сторін за ним, суди дійшли необґрунтованих та безпідставних висновків про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми авансового платежу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Водночас, статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго", мотивуючи заявлену вимогу про стягнення 174 245 959,05 грн., вказувало, що ним згідно з умовами Договору було перераховано підряднику аванс на загальну суму 466 928 483,64 грн. Проте, Корпорацією "Укрмонтажспецбуд" не було підтверджено цільове використання попередньої оплати первинними документами (актами виконаних проектно-вишукувальних робіт, актами ф. КБ-2В та довідками ф. КБ-3, видатковими накладними) та актами-звітами відповідно до вимог п. 10.1. Договору, на загальну суму 174 245 959,05 грн.

Однак, як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися обставини виконання сторонами у справі своїх зобов'язань за Договором, зокрема, не встановлено, чи підтверджується належними доказами перерахування замовником за Договором суми авансового платежу та в якому розмірі здійснено таке перерахування, чи були виконані відповідні роботи підрядником на підставі перерахованих коштів, чи було підтверджено підрядником цільове використання перерахованих коштів у повному обсязі, а також не було встановлено, яка сума перерахованого авансу залишилися не підтвердженою підрядником.

Встановлення цих обставин має суттєве значення для вирішення питання про задоволення позовних вимог ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" до Корпорації "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 174 245 959,05 грн. чи відмову в такому задоволенні.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2014 р. у справі № 910/11243/14 скасувати.

Справу № 910/11243/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков