Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 916/141/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Кочерової Н.О., Акулової Н.В. (доповідач), Гольцової Л.А.розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім.Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" м.Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 рокуу справі №916/141/15-г Господарського суду Одеської областіза позовом Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім.Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" м.ОдесадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" м.Одесапровизнання дій неправомірними

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Горьова Н.М. (дов. б/н від 14.01.2016 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2015 року у справі №916/141/15-г (головуючий суддя Лічман Л.В., судді Зайцев Ю.О., Рога Н.В.) у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року у справі №916/141/15-г (судді: Діброва Г.І., Лисенко В.А., Ярош А.І.) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишено без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2015 року у справі №916/141/15-г залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що обраний позивачем саме такий спосіб захисту не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні, оскільки не може буди визнані неправомірними дії сторони за договором, якій чинним законодавством України та умовами договору надане право здійснювати конкретні дії та нараховувати плату за послуги водовідведення, в тому числі і підвищену, а їх відповідність нормам права перевіряється судом при розгляді іншого спору між сторонами за договором.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім.Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" м.Одеса звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року у справі №916/141/15-г, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року у справі №916/141/15-г без змін.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши представника відповідача, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім. Горького" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" в якій просило визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" щодо нарахування Дочірньому підприємству "Клінічний санаторій ім. Горького" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" підвищеної плати за скид ненормативно-очищених стічних вод у міську каналізаційну мережу з перевищенням допустимих концентрацій за липень 2014 р. у розмірі 24507,43 грн.; визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" щодо застосування оперативно-господарської санкції шляхом попередження Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Горького" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про припинення надання послуг водовідведення (без додаткового попередження).

Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім. Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Одеса 26.03.2015 року подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило визнати неправомірними дії ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" щодо нарахування Дочірньому підприємству "Клінічний санаторій ім. Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", підвищеної плати за скид ненормативно-очищених стічних вод у міську каналізаційну мережу з перевищенням допустимих концентрацій за липень 2014 року у розмірі 24 507 грн. 43 коп.; визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", щодо застосування оперативно-господарської санкції, шляхом попередження Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про припинення надання послуг водовідведення (без додаткового попередження); визнати неправомірним акт відібраних проб Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" "Аналіз стічної води" від 15.07.2014 року на Дочірньому підприємству "Клінічний санаторій ім. Горького Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", яка не прийнята судом до розгляду.

14.04.2015 року Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій ім. Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про збільшення позовних вимог по справі №916/141/15-г, в якій конкретизувало останню вимогу, а саме просило суд визнати недійсним та скасувати акт відбору проб від 15.07.2014 року, здійснений з контрольного колодязя перед скидом в міську каналізацію, який іменується "Аналіз стічної води", що складений Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", м.Одеса на території Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім. Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

З протоколу судового засідання від 27.04.2015 року, вбачається, що заява про збільшення позовних вимог не була прийнята судом до розгляду у зв'язку з тим, що позивачем не збільшено позовні вимоги, а фактично заявлено новий позов з вимогою немайнового характеру.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.11.2003 р. між КП "Одесводоканал" (Водоканал) (правонаступником якого є ТОВ "ІНФОКС") та ДП "Клінічний санаторій ім. Горького" (Абонент) укладено договір № 7192/3 (Договір) предметом якого є надання послуг по подачі питної води на об'єкти позивача, а також приймання стічних вод, скинутих ним в систему комунальної каналізації, відповідно до дислокації об'єктів (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору абонент зобов'язується: проводити скидання стоків, якість яких не перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені Правилами прийому стічних вод (п.2.3.3. Договору); своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, у т.ч. платежі за перевищення ліміту водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків, і інші платежі, передбачені Правилами водокористування та Правилами прийому стічних вод (п.2.3.13. Договору).

Скориставшись наданим п.2.1 Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій м. Одеси, затверджених рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632, Водоканал здійснив раптовий, не погоджений з Абонентом заздалегідь відбір проб для контролю за якістю та кількістю стічних вод, що скидаються.

За результатами проведеного у присутності представника Абонента відбору проб Водоканалом складено акт "Аналіз стічної води". Експертиза якості стічних вод встановила перевищення гранично допустимої концентрації речовин у воді, скинутій Абонентом у систему міської каналізації, тому Водоканалом в липні 2014 р. донараховано 24 507,43 грн. підвищеного тарифу, а також оформлено попередження про припинення надання послуг з водовідведення у разі неоплати вказаних коштів.

Абонент, вважаючи дії Водоканалу щодо нарахування підвищеної плати за Договором та складання попередження неправомірними, звернувся до господарського суду з позовом.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено що, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що обраний позивачем саме такий спосіб захисту не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим правові підстави для захисту права позивача обраним ним шляхом відсутні, оскільки не може буди визнані неправомірними дії сторони за договором, якій чинним законодавством України та умовами договору надане право здійснювати конкретні дії та нараховувати плату за послуги водовідведення, в тому числі і підвищену, а їх відповідність нормам права перевіряється судом при розгляді іншого спору між сторонами за договором.

Судами попередніх інстанцій також зазначено, що нарахований Водоканалом платіж за скидання ненормативно - очищенних стоківу сумі 24 507,43 грн. за своєю правовою природою є заходом оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень цього зобов'язання, тобто є оперативно-господарською санкцією, можливість скасування якої прямо встановлена ч.2 ст.237 ГК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст.ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій ім.Горького "Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року у справі №916/141/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.О. Кочерова

Судді: Н.В. Акулова

Л.А. Гольцова